В ожидании корпоративных войн?

При условиях политической нестабильности и социально-экономической неопределенности это угрожает новыми вызовами для украинского общества. Такие выразительные признаки времени, как силовые захваты предприятий (т.н. рейдерство) и „диверсификация” решений разных судов, вопреки декларированным заявлениям высших членов правительства о необходимости „наведения порядка”, вполне возможно, могут крепко войти в нашу повседневную реальность.

Як відомо, 9 січня Верховна Рада України прийняла Закон „Про внесення змін до Закону України „Про господарчі товариства” (про зниження планки кворуму проведення загальних зборів господарчого товариства)”. Законом передбачені зміни, у відповідності з якими кворум для повторних зборів акціонерів знижується до 50% +1 голос від статутного фонду компанії, - за умови, якщо попередні збори не відбулися внаслідок неучасті в них необхідної кількості учасників – акціонерів, котрі володіють 60% + 1 голос. Це вже друге голосування у парламенті за цим законопроектом. Раніше, ще в середині жовтня минулого року, цей документ уже був проголосований, щоправда, дещо в іншій редакції. Ініціатори законопроекту пропонували обійтися без скликання повторних зборів, а одразу встановлювали необхідну мінімальну кількість акціонерів для проведення зборів – 50% + 1 голос. Тоді за цей документ віддали свої голоси 241 народний депутат при необхідних 226.

На початку листопада Президент, як і очікувалося, застосував своє право вето на зниження кворуму акціонерів, публічно зауваживши при цьому, що з цілої низки пропозицій щодо змін до закону „Про господарські товариства”, які знаходяться у Верховній Раді, народні депутати чомусь обмежилися лише вирішенням проблеми зменшення кворуму. „Йдеться про перерозподіл корпоративного впливу на декілька підприємств України певними політичними силами”, – зробив висновок глава держави, додавши при цьому, що „така політика призведе до того, що рейдерські атаки будуть спрямовані на кожне підприємство змішаної форми власності”, що, безсумнівно, сприятиме ще більшій дестабілізації ситуації в суспільстві. В свою чергу, прем”єр-міністр Віктор Янукович розкритикував рішення Президента про застосування права вето на закон про зниження кворуму.

Проте подолати президентське вето народні обранці восени так і не змогли, відправивши таким чином законопроект для доопрацювання і внесення змін.

Після різдвяних свят депутати повернулися до розгляду цього питання. Нова редакція законопроекту „Про внесення змін до закону про господарчі товариства” при голосуванні набрала 237 голосів депутатів.

Чи є тепер шанси у цього документа бути підписаним главою держави?

Відповідь на це питання є, скоріш за все, негативною. Навряд чи Віктор Ющенко змінить своє попереднє рішення, оскільки насправді народні обранці пропонують те ж саме, з деякими, по суті, неістотними поправками, від чого не міняється головне – обмеження прав мінотарних акціонерів і загроза правової вакханалії. Зрозуміло, що не так складно, для вирішення потрібного питання, зібрати „необхідних” акціонерів удруге. І, якщо раніше власники 40% акцій могли, по суті, блокувати збори акціонерів, то тепер, згідно з ухваленим законом, „меншість” акціонерів можна буде просто проігнорувати.

Отож – почекаємо вердикту Президента.

Як відомо, посилену зацікавленість у „продавлюванні” цього закону проявляє Партія регіонів. Зрештою, саме її представник, народний депутат Юрій Воропаєв, є автором законопроекту. Особливий інтерес до цієї проблеми проявляє також і Фонд державного майна. Зрозуміло, що солідарні зі своїми колегами по парламентській більшості фракції соціалістів і комуністів, однак цього, безперечно, недостатньо для того, щоб набрати необхідних триста голосів, оскільки набрати конституційну більшість, необхідну для подолання ймовірного президентського вето (як це сталося, приміром, при голосуванні за закон про Кабмін) навряд чи вдасться.

Що ж насправді ховається за „буквою” пропонованих змін до законодавства про діяльність господарчих товариств? Що нас може чекати у разі, якщо цей закон таки набере сили?

На думку деяких експертів, чинний закон „Про господарські товариства” потребує певних змін, однак аж ніяк не за рахунок ущемлення прав дрібних (мінотарних) акціонерів, оскільки, як уже було сказано, саме вони і постраждають від нововведення. Їхня реальна вага в управлінні відповідними кампаніями істотно зменшиться, адже пакет акцій у розмірі 40% фактично втрачає значення. Вочевидь, проблема має вирішуватися у комплексі, для того, щоб встановити рівні і справедливі права для всіх. Однак, як вважає аналітик Millennium Capital (Київ) Євген Гребенюк, зміна норми кворуму виглядає як спроба певних груп „повирішувати” якісь свої питання. Експерт переконаний, що подібні зміни кворуму необхідно приймати принаймні з введенням зобов’язання для мажоритарних акціонерів викуповувати акції міноритаріїв за ринковою ціною при допемісіях, або випускати нові акції за ринковою ціною. В свою чергу, директор міжнародного Інституту економічних досліджень і політичних консультацій Ігор Бураковський висловив думку про те, що закон простимулює переділ власності. З ним також погоджується комерційний директор компанії Concorde Capital (Київ) Едуард Мащенко. Подібні зміни в законодавстві призведуть до монополізації корпоративного управління – вважає експерт Міжнародного центру економічних і політичних досліджень ім.Разумкова Василь Юрчишин. Також існує ризик розвитку спекулятивних тенденцій, коли мінотарний акціонер при продажі своїх акцій диктуватиме свою, зовсім неринкову ціну. Хоча, з іншого боку, слід також очікувати знецінення вартості акцій мінотарних акціонерів. Як відомо, однозначно негативно відреагувала на ініціативу регіоналів також і Українська асоціація інвестиційного бізнесу. „Верховна Рада в інтересах, на наш погляд, окремих бізнес-структур приймає нормативні акти, підриваючи засади корпоративного права і погіршуючи інвестиційний клімат в Україні” – саме так оцінила УАІБ проголосований парламентською більшістю закон.

Варто врахувати, що в Україні багато інвестицій вкладалися з урахуванням старого закону. Зміни правил гри безпосередньо в ході гри, цілком ймовірно, викличуть з боку інвесторів настороженість, і це навряд чи сприятиме залученню нових інвестицій в країну. Також експерти висловлюють припущення, що подібні нововведення можуть стати причиною зміни управляючих органів у багатьох компаніях. Якщо ж врахувати рівень судочинства і „прозорість” роботи українських судів, то неважко спрогнозувати виникнення нових численних джерел конфліктів на підприємствах, на тлі яких теперішні рейдерські атаки виглядатимуть такими собі невинними забавами.

Якщо ж говорити про безпосередні результати від дії нового закону, так би мовити, наслідки прямої дії, то тут вимальовується цікава картина, яка підтверджує тези експертів щодо зацікавленості у його прийнятті, проявленій певними політичними силами і бізнес-структурами. У випадку впровадження цього закону держава (читай: уряд) отримує повний контроль над найбільшою нафтовидобувною компанією країни ВАТ „Укрнафта”, де державній НАК „Нафтогаз України” належить 50% + 1 акція. Народний депутат, екс-глава ФДМУ Олександр Бондар вважає, що закон про господарські товариства якраз і писався насамперед під „Укрнафту”, і головна його мета – відібрати контроль над нею у приватної структури.

Втім, подібна ситуація складається і в багатьох інших компаніях, в яких держава через Фонд держмайна зможе впливати на діяльність господарчих товариств, котрі входять у сферу впливу тих фінансово-промислових груп, що не належать до антикризової коаліції.

Тобто, якщо зняти економічні „нашарування”, а залишити політичну суть чинної законодавчої ініціативи, то йдеться про черговий крок Партії регіонів на шляху до монополізації влади в країні і переділу майна на користь відповідних бізнес-структур.

Зрозуміло, що таким підходом навряд чи погодяться інші учасники вітчизняного ринку, що, в свою чергу, викличе хвилю корпоративних війн і численних судових тяжб з усіма наслідками для суспільства.