Ірина Федорів: продажна журналістика, чорний піар та зловживання рухом «Чесно»
Не секрет, що під прикриттям громадських організацій і антикорупційних рухів в Україні часто вирішуються особисті фінансові питання та знищуються політичні опоненти. Це з успіхом робить і колишня журналістка, політтехнолог, чорна піарниця та за сумісництвом регіональний координатор руху «ЧЕСНО» Ірина Федорів.
Коментарі Ірини Федорів можна часто побачити і почути у загальнонаціональних ЗМІ. Вона ніби дає оцінки різним суспільним процесам, а насправді клеймить окремих політиків і бізнесменів. Мало хто знає, що Ірина Федорів почала позиціонувати себе як “експерт з усіх питань” лише завдяки медійним зв’язкам, які напрацьовувала на телеканалі СТБ, і з якого пішла, залишивши після себе скандальний шлейф пристосуванки: будучи головою первинного осередку профспілки "Медіафронт», вона не захищала колег, а підтримувала цензуру і порушення трудового законодавства з боку керівництва каналу.
Після цього Ірина Федорів пішла працювати у рух «ЧЕСНО», де, прикриваючись гучним ім’ям, знову почала вирішувати особисті фінансові питання. Її ідеєю-фікс стало приєднання до Києва селища Коцюбинське (там Федорів оселилася у багатоповерхівці, збудованій на місці вирубаного лісу). Можна було б припустити, що Ірина, як і частина новоселів Коцюбинського, просто захотіла відчувати себе столичною мешканкою (бо селище практично розташоване на околиці столиці), якби не одне «але» – Федорів відкрито лобіює інтереси столичних забудовників, для яких Коцюбинське є ласим шматком для перспективної забудови.
Біличанський ліс – особлива тема для Ірини Федорів. Вона підхопила її ще будучи журналісткою, і стала «активною захисницею «лісу столиці», як сама й називає цю зелену зону. У той час, коли більшість журналістів потерпали від цензури чинного режиму, «простій» активістці і журналістці Ірині Федорів дивним чином вдалося зустрітися з Віктором Януковичем, поговорити про Біличанський ліс і отримати підтримку біглого президента.
Однак зараз, коли Біличанський ліс, уже маючи статус Національного парку, нещадно знищується так званими санітарними чистками, жодного викриття злочинних дій Києво-Святошинського лісгоспу, який вирубує ліс, з боку Ірини Федорів немає. Лише час від часу в інформаційному просторі з’являються її скупі відписки про якісь депутатські запити і відповіді з міністерства. Федорів вміло замовчує тему вирубки заповідного лісу, мало того, наводить чіткі “аргументи” – ніхто Біличанський ліс не рубає, це все санітарні чистки…
Прихильність до київських забудовників Федорів не приховувала і тоді, коли над Коцюбинським нависла загроза перенесення до селища столичного Лук’янівського СІЗО. «Нехай переносять СІЗО, головне щоб дороги зробили, і щоб родичі зека купували в місцевих магазинах продукти!», – маніпулювала вона, даючи зелене світло столичному забудовнику звести один із найбільших житлових комплексів на території Лук’янівського СІЗО. Федорів активно підтримувала законність такого рішення, у той час як вся громада боролася проти. Проте, громада Коцюбинського відстояла свої інтереси у боротьбі зі столичними забудовниками та їхнім місцевим “поліцаєм” Іриною Федорів. Через це Федорів не вдалося отримати від забудовника 5 квартир у столичному ЖК “Лук’янівський”.
Ще один факт роботи Ірини Федорів на благо забудовника – ігнорування невиконаних зобов’язань перед громадою Коцюбинського компанією «Атлант». За останніми найскромнішими підрахунками забудовник не виплатив у бюджет селища 25-30 мільйонів гривень. Однак про це Ірина Федорів теж воліє не говорити, як і її близька подруга та ставлениця, селищний голова Коцюбинського Ольга Матюшина
Більше того, у Коцюбинському говорять, що за таку лояльність Федорів отримала квартиру від «Атланту» у Броварах, а Матюшина в Коцюбинському.
Окремої уваги заслуговує інформаційний рупор Ірини Федорів – інтернет-ресурс «Громада Приірпіння». Вже у назві закладена маніпуляція. Федорів позиціонує сайт як голос усієї громади регіону. По факту ж пропускає туди тільки публікації своїх поплічників, або сама пише, підписуючись їх іменами. Неодноразово авторів викривали на маніпуляції фактами та чорному піарі. Так, подруга Ірини, журналістка з Бучі Олена Жежера саме на сайті «Громада Приірпіння» цинічно спекулює темою війни в Україні. Зокрема, пише «чорнуху» на опонентів, підписуючись іменем бійця АТО без його відома.
Граючи за подвійними стандартами, Федорів і Жежера у 2015-му стали на захист тітушок, які побили журналіста Івана Лисенка. Відстоюючи інтереси ще одного забудовника Василя Думена, пані Ірина опублікувала маніпулятивну статтю, де фактично виправдовувала побиття, начебто чоловік оступився, впав, взяв камінь і почав погрожувати «тітушкам»! Сам Іван Лисенко називає це цілеспрямованим інформаційним спотворенням подій, що відбувалися в Блиставиці, на користь гостомельських забудовників. Варто зазначити, що Гостомель і Блиставиця – це той же пристоличний регіон, де земля на вагу золота.
Особливо цинічною виглядає співпраця Ірини Федорів із забудовниками на тлі її «війни» з Ірпенем та його мером Володимиром Карплюком. Про те, що саме Карплюк є головною мішенню її інформаційних атак, Федорів навіть не приховує. Проаналізувавши її особисту сторінку у Фейсбук та публікації на їй підконтрольному сайті «Громада Приірпіння», стає очевидним проти кого саме працює Федорів. Адже саме Ірпінь, до складу якого Коцюбинське входить ще з 1962 року, є найбільшою перепоною для бажаючих приєднати селище до Києва і в подальшому забудувати Коцюбинське.
Мало не щодня на «федориних» інтернет-ресурсах з’являються публікації, у яких у чорних тонах описується мер Ірпеня. Федорів не втомлюється пишатися тим, що її рух «ЧЕСНО» «знайшов» у декларації мера 67 квартир, хоча Карплюк це майно першим в Україні чесно задекларував і ні від кого не приховував. Як бачимо, тільки Федорів може знайти те, що відомо всім. Карплюк, до того, як став міським головою, очолював кілька великих підприємств, чого ніколи не приховував. Але це не заважає Федорів маніпулювати фактом, звинувачуючи опонента у незаконному збагаченні за рахунок громади. Крім того, сайт Ірини Федорів регулярно тиражує зображення білборду з Володимиром Карплюком та хуліганським написом «регіонал». Що теж є маніпуляцією, адже Ірпінський міський голова ніколи не був членом Партії Регіонів. І більше того, сама Федорів активно співпрацює з колишніми регіоналами. Наприклад, членом команди Коцюбинського селищного голови, так званої “команди Матюшиної” є колишній активний член Партії Регіонів Лариса Храмченко. Та й що вже говорити, коли членом цієї “команди Матюшиної” є працівник “Банку Москви” Євген Домбровський, це при тому, що його батько Ігор Домбровський є депутатом від партії “Свобода”. На жаль, такі люди повністю дискредитують окремі партії.
Усі маніпулятивні статті Ірини Федорів подаються під «солодко-терпким соусом» любові до рідного Приірпіння і турботи про громаду. Однак саме Коцюбинське Федорів практично довела до колапсу. Не таємниця, що де-юре голова Коцюбинського Ольга Матюшина є лише маріонеткою в руках Федорів.
Без вказівки чи дозволу наставниці Матюшина нічого не робить. Політичними іграми та інтригами жінки створили у селищі справжній хаос і нестерпну атмосферу.
Коцюбинська селищна рада уже більше року працює без секретаря, майже рік не скликається виконавчий комітет, не працюють відповідні комісії – у селищі одноосібно на власний розсуд господарює Матюшина-Федорів. У результаті ще донедавна Коцюбинське було чи не єдиним населеним пунктом в Україні без тепла. І хоча навіть Прем’єр-міністр Володимир Гройсман та Міністр регіонального розвитку Геннадій Зубко не раз наголошували на тому, що відповідальність за початок опалювального сезону повністю лежить на місцевій владі, Ірина Федорів не дозволяє Ользі Матюшиній сісти за стіл переговорів з місцевими депутатами, адже для Федорів примирення Матюшиної та депутатів і початок роботи на розвиток селища є особистою поразкою.
Медіа-кілерство стало чи не основною спеціалізацією Ірини Федорів і її компанії. Використовуючи інформаційний ресурс, вони спочатку дискредитують потрібних людей, а потім залучають їх на свою підтримку. Так було і з Левом Парцхаладзе, одним із найбільших забудовників Києва та області: спочатку на нього нападали, а потім використовували. Спочатку рух «ЧЕСНО» визнав Лева Парцхаладзе «недоброчесним» політиком. На їхньому сайті зазначається, що він має відношення до незаконної забудови і міг бути причетним до зловживання владою та службовим становищем.
А потім голова Коцюбинського Ольга Матюшина отримує від нього публічну підтримку своїх дій.
Таким чином, вони просто використовують політиків тоді і так, коли і як їм заманеться. А що вже говорити про звичайних людей, яких Федорів просто зневажає?
Щоб відпрацювати замовлення, Федорів не гребує нічим – ні журналістською етикою, ні елементарним відчуттям моралі та гідності. Кров і смерть на фото до її публікацій – звичне явище. Саме так ця пані намагалася «інформаційно вбити» шанованого у медійних колах доцента Інституту журналістики Тетяну Шальман, яку сама ж надумано звинуватила у цензурі.
Важливо, що добиваючись власних корисних цілей, Ірина Федорів прикривається брендом громадського руху «ЧЕСНО», чим паплюжить авторитет цієї організації. За грантові гроші руху, Федорів консультує вінницьких шахраїв, які вкрали гроші з «каси Майдану» та шантажують підприємців.
Після чергового фотозвіту діяльності Федорів з’ясувалося, що однією з її «однодумців» є Таїсія Гайда. На Вінниччині Гайду теж називають «скандальною журналісткою». Співпадіння? Та скільки ж може бути цих “співпадінь” на чорному шляху Федорів?
Як член руху “ЧЕСНО”, Федорів активно моніторить доходи «цікавих» їй публічних персоналій, однак свого часу, будучи депутатом Коцюбинської селищної ради – не надала свою декларацію про доходи за 2012, 2013 та 2014 роки до селищної ради, а подала її «за місцем роботи», тобто до телеканалу «СТБ». У цій декларації є суттєвий нюанс: за короткий період лише відсотків банківського депозиту Ірина Федорів отримала понад 5000 доларів США. Щоб уникнути суспільного розголосу навколо депозиту, Ірина Федорів знову використала маніпуляцію. Вона не оприлюднила свою декларацію, а на власному сайті написала так звану «інформацію про декларацію», приховавши в цій статті питання про десятки тисяч доларів США. І тільки після розголосу її опублікувала. Тоді стало відомо, що Ірина Федорів є власницею ½ приватного будинку площею 639 метрів квадратних (ще частина будинку належить її мамі – так традиційно ховають тіньові доходи), квартири та майже 11 соток землі (в додаток до не меншої кількості майна чоловіка).
Звідки у журналістки і громадської активістки з’явилися такі кошти? Питання здається риторичним, якщо проаналізувати історію стосунків Федорів із забудовниками.
Висновок один: Ірину Федорів цікавлять виключно гроші. Або вона виконує чиєсь замовлення за велику суму, або вона спочатку “мочить” об’єкта своїх статей, а вже потім отримує відкупні за так звану “стоп-тему” – зупинення негативних публікацій про людину чи організацію.