Війна компроматів: що не поділили нардеп Вадатурський та міністр Омелян
Чим ближче до виборів, тим частіше українські політики виносять конфлікти між собою у публічний простір. Яскравим прикладом можна вважати ситуацію, що склалася у відносинах між народним депутатом Андрієм Вадатурським та міністром інфраструктури Володимиром Омеляном. Протягом останніх двох років вони обіцяли подати один на одного позови в суд, звинувачували один одного у корупції, неефективності, непрофесіоналізмі, відстоюванні своїх призначень і лобіюванні законопроектів. В останні місяці цей конфлікт навіть набув міжнародного забарвлення – журналісти обговорювали як чутки про швейцарське громадянство Вадатурського, так і чутки про американське громадянство доньки Омеляна.
Сьогодні конфлікт між двома політиками уже навіть не маскується. Чого варте те, що два дні поспіль Вадатурський згадує міністра у своєму Facebook з неприкритою зневагою. Ба більше, він навіть звинуватив Омеляна у замовній кампанії у ЗМІ проти нього та його родини. «Останнім часом почала з’являтись низькопробна заказуха, пов’язана з моїм прізвищем та компанією моєї родини... Здогадуюсь, хто міг за цим стояти, тому – який міністр, така і заказуха», - пише нардеп 11 червня, явно натякаючи на міністра інфраструктури.
Не забуває Вадатурський і про робочі питання, які перебувають у компетенції міністра: «Ще одна сенсація від Омеляна: «Вадатурський лобіював призначення в облавтодор і Службу автодоріг на Миколаївщині»... [Міністр] Робив своє: ставив «професіоналів», говорив що буде нести особисту відповідальність. А потім його призначенці то зривали роботи, то погоріли на хабарах. І тепер міністр звинувачує у всьому місцеву владу... Але, що йому? Обтерся і продовжує робити своє…»
Незважаючи на інтелігентний вираз обличчя, Володимир Омелян вирішив теж не пасти задніх і сам перейшов в атаку – ще місяць тому за подібні ж звинувачення зі сторони Вадатурського в ефірі телепрограми «Право на владу» - він пообіцяв подати на нардепа до суду. Цей ефір взагалі став прикладом типового спілкування між міністром і депутатом – протягом трьоххвилинної розмови обидві стороні встигли звинуватити одна одну у поганих дорогах, крадіжках на тендерах, лобіюванні призначень та інших гріхах.
Сьогодні сайт компанії «Нібулон» кишить образами на адресу анонімних «горе-експертів, недоспеціалістів, недожурналістів та недожурналістських розслідувань». Хоча можна припустити, що така реакція була викликана великим телевізійним розслідуванням на «5 каналі», автори якого знайшли декілька «скелетів у шафі» у роботі закордонних дочок компанії. Зокрема, журналісти зацікавились, чому директор швейцарського філіалу «Нібулона» паралельно керував офшорами російських зернотрейдерів, а також відправили запит у міграційну службу Швейцарії чи не має бува патріот-Вадатурський вид на проживання у цій країні. Відео з прізвищем Вадатурський на дверній табличці ошатного швейцарського будинку також вийшло досить красномовним. Якщо ця інформація була виявлена з подачі міністра Омеляна, то можна тільки відзначити аналітичні здібності та обізнаність його помічників.
Неприязнь родини Вадатурських, які керують аграрним гігантом «Нібулон», до міністрів інфраструктури почалась ще з попередника Омеляна. Андрію Пивоварському, якого вважали «молодою кров’ю» та хорошим антикризовим менеджером, теж діставалось. В тому числі і за рахунок так званих «матеріалів з ознаками замовності». Як приклад, можна навести матеріал «РБК-Україна», який закінчується наступним абзацом: «Зламати Вадатурських не вдалося навіть бюрократичній машині Януковича… Негарна історія зі спробою мстити «Нібулону» за досить обґрунтовані претензії з боку Вадатурського, можливо, стане останньою в міністерській кар'єрі Пивоварського».
По Омеляну Вадатурські почали «працювати» майже одразу після його призначення. Ось, наприклад, цитата керівника «Нібулона» Олексія Вадатурського виданню «Латифундист» у листопаді 2016 року (Омеляна призначили у квітні 2016-го – ред.): «Министерство инфраструктуры занимается своим пиаром, а народное хозяйство выживает не благодаря, а вопреки. Это моя точка зрения. Нет и дня, чтобы не проводились какие-то совещания. Пользы - ноль».
А далі у пресі дивним чином почали з’являтися матеріали про відпочинок Володимира Омеляна з родиною у Туреччині, який нібито коштував півмільйона. Міністр одразу ж спростував цю інформацію, надавши повний фінансовий звіт і показавши копії квитків, але замовну кампанію на Facebook це не зупинило.
Згодом прізвище дружини міністра, дизайнера Світлани Бевзи дивним чином знаходять у списках замовників ексклюзивного автомобіля Майбах, який опублікував французький таблоїд. Сильне звинувачення, беззаперечно, але нюанс – станом на сьогодні ця стаття чомусь зникла з французького сайту. Далі за тією ж схемою ЗМІ почали поширювати інформацію про те, що Омелян забув задекларувати будинок, який він орендує. Ну і апогеєм інформаційної кампанії стало приписування американського громадянства новонародженій доньці міністра.
У відповідь міністерство інфраструктури активно протистоїть спробам Вадатурських монополізувати сектор річкових вантажоперевезень і фактично б’ється за свій варіант відповідного законопроекту.
Причина нападок на міністра з боку миколаївських аграріїв може виявитися цілком банальною. Вадатурським вкрай потрібен свій міністр інфраструктури, адже без цього збереження «Нібулона» на плаву може виявитися неможливим. Особливо, враховуючи критичні фінансові показники компанії та «виживання» за рахунок все нових кредитів.
І саме з цієї причини Андрій Вадатурський, який зараз є нардепом від пропрезидентської партії «БПП – Солідарність», почав активно зближуватись з прем’єр-міністром Володимиром Гройсманом, прагнучи потрапити до його передвиборчого списку. У травні у ЗМІ була опублікована інформація про те, що прем’єр-міністр збирає свою політичну партію, а Андрій Вадатурський має увійти до першої п’ятірки. Цікаво, що за декілька днів після публікації Вадатурський в інтерв’ю виданню «Politeka» підтвердив, що активно підтримує Гройсмана і знає про те, що той будує партію. Більше того, він схвалив ідею включення до списку новоствореної партії членів «Народного фронту». Тож, очевидно, що журналістські джерела цілком праві у тому, що Андрій Вадатурський робить все, аби потрапити до майбутньої політсили діючого прем’єра і він, як то кажуть, «в темі».
Місце у списку партії Гройсмана, яка втім поки не враховується у соціологічних опитуваннях щодо парламентських виборів, може гарантувати Вадатурському право голосу при подачі кандидатури на посаду майбутнього міністра. Більше того, навіть якщо команда Гройсмана не пройде до парламенту, активна політична позиція Андрія Вадатурського дасть йому шанс бути особисто серед можливих кандидатів на цю посаду. От тільки всі ці рухи не враховують головного: подібні призначення чи навіть думки в такому ракурсі можуть межувати з корупцією та лобіюванням власних інтересів. Закону про лобізм в Україні немає, а призначення на посаду зацікавленої особи не вписується в антикорупційну боротьбу країни. Чи вдасться Вадатурському перемогти Омеляна або Омеляну приструнити сім’ю Вадатурських, покаже час. Однак у Європі, на яку тримає курс Україна, подібні ігри могли б цілком потягнути на кримінальну відповідальність.