Ситуація у Православній Церкві України досягає критичної точки

Неозброєним оком видно, що досягти компромісу чи хоча б якогось порозуміння практично неможливо. Невдовзі може відбутись так званий «відновлюваний Помісний собор УПЦ КП», який анонсував почесний Патріарх ПЦУ Філарет на 20 червня.

На думку багатьох релігієзнавців такий собор буде незначним, адже наразі почесного Патріарха підтримують лише незначна частина київського духовенства і кілька архієреїв колишнього УПЦ КП, які служать на території Росії і мають російське громадянство і російські паспорти. Сам же старий-новий Київський Патріархат буде виглядати доволі комічно, адже в більшості він складатиметься із російських і закордонних парафій.

Хоча сам собор і відновлена церковна структура не матиме великого впливу, проте завдасть відчутного удару по міжнародному іміджу ПЦУ і особливо авторитету Вселенського Патріарха Варфоломія, що лише на руку Кремлю. Адже у такому разі офіційні рупори Москви в один голос волатимуть на весь світ про «нєконічєскіє действія Варфоломея о прінятіі расскольніков в сущєм санє, каториє только усугубілі раскол». Після чого Кирил Гундяєв з Іларіоном Алфєєвим лиш будуть показувати пальчиком і з задоволеною фізіономією промовляти: «ми же прєдупреждалі».

Тому багато експертів і релігійних оглядачів висувають різні ідеї, щодо врегулювання цього конфлікту. Більшість таких думок зводиться до прийняття відповідних канонічних заходів щодо Почесного Патріарха Філарета. Дехто ж відверто звинувачує його у співпраці з промосковськими силами, аргументуючи це висловами самого ж Патріарха Філарета. Так нещодавно Патріарх Філарет співзвучно з рупорами МП заявив про залежність ПЦУ від Константинополя, і розкритикував сам Томос про автокефалію для Єдиної Помісної Української православної Церкви.

Утім, навіть після таких заяв Філарета пересічному українцю важко повірити у його співпрацю з білокам’янною. Проте слід і рука московських спецслужб доволі чітко простежуються. Скоріш за все, що агенти Кремля вдало грають на амбіціях Почесного Патріарха задля власного реваншу.

Адже зрозуміло, що на Луб’янці і Чистому провулці увесь процес із здобуттям Україною Томосу про автокефалію уже більше року стоїть посеред горлянки і проковтнути його навряд вдасться.

Московські ієрархи швидше вдавляться, аніж погодяться із існуванням в Україні незалежної Церкви. Тому не змігши перешкодити цьому процесу ще минулого року, тепер Кремль усіма можливими методами намагається знищити Православну Церкву України. Що фактично зараз і відбувається в Україні.

Вміло використовуючи амбіції Почесного Патріарха ПЦУ Москва втілює свій підступний план зі знищення ПЦУ і підриву авторитету Вселенського Патріарха Варфоломія. Уся ситуація яка відбулась в Українській Церкві від травня цього року лише підтверджує тезиси Кирила Гундяєва і Іларіона Алфеєва а разом із ними єпископату МП в Україні.

У мережі подекуди проскакують меседжі різних російських ієрархів і аналітиків щодо проведення Всеправославного собору із метою усунення Вселенського Патріарха Варфоломія. Із деяких джерел відомо, що для цього уже відбуваються поїдки делегацій ієрархів РПЦ по помісних Церквах з метою долучення до цієї афери сторіччя більшості Помісних Церков, яких планується 10.

Для канонічного обґрунтування такого псевдособору залучені цілі армії богословів. Дехто з експертів висуває припущення, що на такому зібранні можливе надання автокефалії частині РПЦ в Україні на чолі із митрополитом Онуфрієм. Цікаво, що все це робиться без будь-якої участі самої так званої «самостійної і незалежної УПЦ МП».

Що ж стосується самої ПЦУ і Почесного Патріарха Філарета, то їх буде засуджено разом зі Вселенським Патріархом Варфоломієм і говорити, щось у свій захист буде вкрай важко.

Проте, якщо припустити, що все-таки Патріарх Філарет все-таки потрапив під вплив російських структур, то можливий і зовсім інший сценарій розвитку подій. Згідно цього сценарію Москва скориставшись амбіціями Патріарха Філарета могла б заради відновлення своїх позицій зробити очільником цієї нової автокефалії своєї частини самого Патріарха Філарета, з огляду на поважний вік старця. Таким чином Москва задовольнить давню мрію Філарета бути діючим і канонічним Патріархом, а після його відходу повернути все «на круги своя».

Звичайно, що такий перебіг подій здається нелогічним і просто неможливим, проте він має логічні підстави і аргументи. По-перше на разі і Москва і особисто Патріарх Філарет «ображені» на Вселенського Патріарха.

По-друге, варто нагадати про так званий «покаяльний лист» Патріарха Філарета до московських архієреїв восени 2017 року. Адже створена тоді комісія для діалогу із УПЦ КП досі жодним рішенням Синоду РПЦ чи одноосібним указом Патріарха Кирила не ліквідована, а отже, чекає свого часу для першої зустрічі. При чому для цієї зустрічі є усі необхідні умови, адже усі члени комісії МП (окрім двох митрополита Іларіона Алфєєва і протоієрея Миколи Балашова) знаходяться в Україні і в будь-який час готові до «конструктивного діалогу». Але вже не з ціллю відновлення єдності, а з метою «повалення» Вселенського Патріарха Варфоломія і фактичного «знищення» ПЦУ. Єдиною перешкодою для цієї зустрічі поки що лишається відсутність самої УПЦ КП. Утім, ця перешкода може бути усунена вже 20 червня.

Наступним кроком у цьому московському плані буде зібрання власне самого «Всеправославного собору» у Москві, який за деякою інформацію може відбутись вже восени цього року. На якому Москва повалить Вселенського Патріарха Варфоломія і разом багатовікову православну традицію і уже «канонічно» займе своє довгоочікуване перше місце у диптиху і розповсюдить свою ідею «русського міра по всєх і по вся». Ну і в знак подяки зніме свою ж анафему з Патріарха Філарета і подарує свій унікальний і неповторний Томос про автокефалію своїй же дочці-матері УПЦ.

Теоретично цей сценарій можливий, але практично такий розвиток подій поки що малоймовірний і фактично є політичним самогубством для самого Кирила Гундяєва. Адже дарування автокефалії частині РПЦ в Україні воднораз позбавить РПЦ доволі вагомої частини її історії, а можливо навіть призведе до перепису власної біографії. Адже Московська Патріархія втратить свої історичні «корені», свій «Єрусалим-Київ» і свій «Йордан-Дніпро». І найголовніше втратить третину своїх парафій і значну частину віруючих, що для Москви ой як боляче. Адже у самій Росії кількість християн зменшується з кожним роком, про що свідчить статистика відвідання головного християнського Свята Пасхи.

Окрім цього слідом за Україною можуть розпочатись автокефальні рухи у братській Білорусії, Молдові та інших країнах «канонічєской тєріторії МП», що призведе до відчутного зменшення самої «єдіной і нєдєлімой».

Звичайно офіційні рупори МП можуть повторити слова Вселенського Патріарха Варфоломія на врученні Томосу предстоятелю ПЦУ Блаженнійшому митрополиту Епіфанію про «умалення себе заради інших». Проте такий тезис вкрай не підходить для РПЦ, адже на відміну від Константинополя, який приніс Святе Хрещення на територію Київської Русі – Москва ж втратить зв’язок з такою бажаною «історічєской Руссью» та й взагалі у кількісному значенні зведе РПЦ до мізерного стану.

Що ж поки що це лише припущення, проте перші кроки цього реваншу уже відбулись, зокрема, нагадаємо, що це деструктив і можливий розкол ПЦУ. А також підрив авторитету Вселенського Патріарха Варфоломія. Проте що буде далі побачимо згодом. Сподіваюсь, що мої припущення виявляться помилковими…