Вперед в минуле. Енергоатом, як ще одна невидима домовленість Єрмака в Мінську в угоду росіян
Поки Офіс Президента Зеленського на чолі з його керівником Андрієм Єрмаком намагається тримати спокій через плівки, поширені Гео Леросом, злочинна діяльність молодої команди продовжується. Основна теза захисту Єрмака – те, що жодного призначення, про які домовлявся його брат Денис і брав за це гроші, не відбулося. Тому вони намагаються нівелювати корупційні дії ніби-то відсутністю результату.
Водночас, Андрій Єрмак чи інша поважна особа, яка придумала цю безглузду версію, забула, що в результаті «рєшалова» щодо Енергоатому, що чітко зафіксовано на плівках, безпідставно і незаконно було звільнено тодішнього президента цієї компанії Юрія Недашковського. І хоч цю людину пов’язували з Миколою Мартиненко, який погорів на корупції навколо Енергоатому, ніхто не буде ставити під сумнів беззаперечний авторитет пана Недашковського в атомній галузі, як усередині країни так і ззовні. Але залишимо цю історію для НАБУ, хтось має поставити крапку в цьому питанні. А зараз поговоримо про Енергоатом вже після Недашковського.
Звільнення пана Недашковскього супроводжувалося масовими протестами атомників, які так і не зрозуміли, за що зняли їх керівника. Щоб заспокоїти ці протести, було вирішено призначити тимчасовим керівником Енергоатому Павла Павлишина, генерального директора Рівненської атомної станції. Останній дійсно мав авторитет серед атомників, це спрацювало. Джерела в Енергоатомі розказують, що представляти Павлишина перед бунтуючи колективом приїхав не лише тодішній міністр енергетики та захисту довкілля Олексій Оржель, а й сам прем’єр-міністр України Олексій Гончарук. Подібного в Енергоатомі ще не було. Все це дійсно заспокоїло атомників, така увага приспала їх пильність.
Що ж відбулося далі? Тодішній прем’єр Гончарук і міністр Оржель неодноразово озвучували, що Павлишин – найвірогідніший майбутній президент Енергоатому. Його мали обрати на посаду за конкурсом до кінця 2019 року. І всі в це вірили, адже тоді ще не було плівок Єрмака. Всі хотіли вірити, що саме прем’єр-міністр зі своїм кабінетом приймає кадрові рішення в парламентсько-президентській республіці.
Коли оголосили конкурс на посаду президента Енергоатому, з кваліфікаційних вимог до кандидата зникла вимога про п’ятирічний досвід роботи в атомній галузі. Вже тоді стало зрозуміло, що Павлишин президентом не стане, бо на цю посаду є інший невідомий кандидат. З плівок Єрмака ми знаємо, що Денис Єрмак намагався це місце продати за 5 млн доларів пану Купчаку. Але насправді вже тоді існував альтернативний кандидат Герман Галущенко, який у березні 2020 з тріском провалив конкурс на посаду державного секретаря Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, через що довелося цей конкурс відміняти.
А ось конкурс на посаду президента Енергоатома зупинили у зв’язку з листом Державної інспекції ядерного регулювання. Германа Галущенка з його кураторами це не зупинило. Після звільнення Павлишина, який категорично відмовився йти на посаду з нав’язаними заступниками, в офісі Президента на чолі з Андрієм Єрмаком було прийняте рішення. Петро Котін буде призначений на посаду тимчасово виконуючого обов’язки президента Енергоатому, Герман Галущенко і Якоб Хартмут, громадянин Німеччини, будуть призначені на посади віце-президентів.
Доречі, німцю пощастило, що з’явились плівки Єрмака, бо на посаду віце-президента з фінансів мав бути призначений пан Купчак, але після того, як він засвітився, його кандидатуру забракували. 29 березня в неділю вночі уряд Дениса Шмигаля на доручення Андрія Єрмака призначив тимчасово виконуючим обовя’зки президента Енергоатому Петра Котіна. За нашими даними, подання на призначення Германа Галущенка і Якоба Хартмута віце-президентами Енергоатому вже готові і заплановані до розгляду на засіданні уряду в неділю, 12 квітня. Такі плани непокоять українські експертні кола. Зараз Енергоатом переживає найважчу з кінця 90-х кризу.
Незважаючи на те, що доля виробництва атомної енергетики в балансі електричної енергії складає більш ніж 50%, обігових коштів атомникам ледь вистачає на виплату заробітної плати і сплату податків. Борг державного підприємства “Енергоринок” на старій моделі ринку становить понад 11 млрд. грн. Водночас, уже в новій моделі ринку “Гарантований покупець” накопичив перед Енергоатомом борг понад 5 млрд. грн. Тобто наразі загальна заборгованість за електроенергію, відпущену Енергоатомом споживачам різних груп становить близько 17 млрд. грн.
Здавалося б, в такий скрутний для стратегічного підприємства час необхідне призначення досвідчених авторитетів-тяжковаговиків. Натомість планується призначення нікому не відомих постатей, та ще й з сумнівним минулим.
Відомо, що Якуб Хартмут з 1995 по 2004 рік працював у фінансовій установі ЗАТ “Ренесанс Капітал” у Росії. Згідно з поданою паном Якобом декларацією кандидата на посаду, він є співзасновником компанії Delphi Worldwide LLP, де іншим співзасновником є пан Айвор Омсон. Пан Омсон фігурував у так званій кримінальній справі «вишки Бойка», своїми юридичними зв’язками він веде до оточення Дмитра Фірташа та Сєви Могилевича. А от над цими панами вже є тільки ФСБ разом з Володимиром Путіним.
Що стосується пана Галущенка, то в 2013 році під час керівництва Микити Костянтинова він очолював в Енергоатомі юридичну службу. Нічим примітним він не запам’ятався, окрім згоди оплатити кошти гібралтарському офшору Remington Worldwide LTD, який у шахрайський спосіб заволодів активами Енергоатому в розмірі 25 млн. дол. США.
А ще раніше, у 2011 році, коли пан Галущенко очолював департамент судової роботи Міністерства юстиції часів міністра Лавриновича, він також виступав противником оскарження судового рішення Арбітражного трибуналу Стокгольму, за яким той самий Remington Worldwide LTD стягнув з держави України майже 5 млн. дол. США. Цей гібралтарський офшор належав молдавському олігарху Вячеславу Платону, який наразі вже близько чотирьох років перебуває в Молдові за гратами, бо засуджений до 22 років позбавлення волі.
В 2011 році його інтереси в Україні представляв Максим Лавринович, син тодішнього начальника Германа Галущенка. Тому й не дивно, що 5 млн. дол. США на користь гібралтарського офшора за ініціювання Галущенка як керівника профільного департаменту були виплачені шахраям з державного бюджету дуже швидко. Але в цій історії цікаве інше. Якщо правову підтримку Платону забезпечував син тодішнього міністра юстиції України Максим Лавринович, то політичний дах надавав глава тодішньої адміністрації президента України Сергій Льовочкін, який, як ми знаємо, є партнером Дмитра Фірташа. За Фірташем Могилевич, а далі ФСБ.
Якщо ще й врахувати, що Якоб Хартмут і Герман Галущенко узгоджувалися на Енергоатом Андрієм Єрмаком, який на офіційному рівні почав здавати в Мінську Україну, то постає дуже небезпечна картина. З цими призначеннями відбувається здача в управління росіян підприємства, яке є основою енергетичної безпеки України. А це вже державна зрада, яка в умовах війни може мати незворотні наслідки для незалежності України. Дивно лише, чому це не бачать в українському уряді.