Директорка пограбувала агрофірму у Чернігові на 1 млн грн., а тепер вимагає компенсацію моральної шкоди
Виявляється не тільки чиновники уміють чимало заробляти, грабуючи кругленькі суми, поки обіймають державні посади. Наука про те, як найшвидше набити свої кармани, поки маєш доступ до завидної «кормушки», схоже пішла в народ. І якщо історії про високопосадовців, які таємно трансформують державні кошти у власні VIPапартаменти, дорогі автівки та відпочинок на Мальдівах набувають широкого розголосу. То приватним фірмам, на чию долю випало найняти на роботу шахрая, залишаються сам на сам зі своїми проблемами. А як нам вдалося з’ясувати, такі сумнівні робітники можуть коштувати власникам кругленької суми.
Кожен із нас остерігається шахраїв, а деякі навіть панічно бояться. Сумнівні смс-ки з текстом «ваш внук потрапив в аварію» виманюють у збожеволівших від відчаю бабусь останні гроші, які з трепетом відкладалися на чорний день. Інтернет покупки не перевіреного продавця можуть обернутися тим, що замість омріяного гаджета, ви оплатите чефірну вечірку людям, які знаходяться за гратами. Щодня ми повинні боронити свій гаманець від зловмисників. І чим товстіший гаманець, тим сильніше ти за нього переймаєшся.
Найняти на роботу працівника, який зможе тебе ошукати та фінансово обезкровити, напевно, один із найстрашніших снів власників підприємств. Коли вкладаєш чималі суми у розвиток своєї справи, страшно уявити, що один неправильний вибір робітника, може зруйнувати справу цілого життя. Тому до вибору працівників намагаються відноситись вкрай зважено.
Що вже говорити, коли шукаєш претендента на керівну посаду. Власники намагаються зайвий раз не ризикувати і найчастіше наймають людей, як то кажуть, «через своїх». Кредит довіри до таких «не чужих» зазвичай більший, і не рідко люди починають цим користатися. Особливо, коли спокушаються на суми з шістьма нулями.
Власники чернігівської агрофірми, про яку піде мова далі, не вигадували велосипед. Коли постало питання знайти людину на посаду директора фірми, шукали професійну, досвідчену та «свою» і знайшли. 54-літня жінка з великими послужним списком, досвідчений бухгалтер з досвідом на керівних посадах не викликала підозр. Так у 2015 році Людмила Зосименко і стала директором підприємства «Мена-Авангард». Та лише за рік, поки пані директорка начебто сумлінно виконувала свої керівні обов’язки, їй вдалося ошукати фірму на 1 млн 355 тисяч гривень.
Фінансові оборудки пані директорка почала проводити відразу після заволодіння мокрою печаткою підприємства. Вона схоже вирішила навіть не чекати поки під нею нагріється директорське крісло и кувати залізо, поки гаряче.
Людмила Зосименко з директорського плеча почала роздавати безвідсоткові кредитні позики працівникам підприємства. Аграрна фірма в один момент перетворилася на спеціалізовану «канторку» зі швидких кредитувань. Під так звані кредити пані Людмила роздала більше 1 мільйона гривень, при чому матеріальну допомогу вона виділяла не із прибутків підприємства, а з його боргів. Поки власники оплачували взяті на розвиток підприємства кредити, директорка самоправно без жодних узгоджень роздавала гроші на право і на ліво. А найцікавіше, що одним із таких нужденних, що потребують фінансової допомоги, вона нарекла і себе саму.
Директорка підприємства, з кругленьким окладом та оплачуваною відпусткою вирішала, що багато грошей не буває. Тож маючи всі повноваження, пані Людмила, ховаючись за дверима директорського кабінету, нишком сама собі виписує 255 000 гривень безвідсоткового кредиту із банку підприємства. Але махінації з кредитуванням – це не пік нахабності.
Виявляється до цього часу директорка уже встигла вивести із фірми майже 900 тисяч гривень, провівши витрати по документам як купівлю великої рогатої худоби. 50 корів обійшлися власникам у 887 740 гривень. Але найцікавіше те, що ті «золоті корівки» так і не з’явилися на підприємстві.
Після викриття фінансових оборудок, Людмилу Зосименко звільнили з посади за згодою сторін. А її останні заробітні плати, які були не виплаченими на момент звільнення зарахували в якості погашення кредиту, який вона оформила сама собі. Але такий розклад, схоже не задовольнив чіпку начальницю. Людмила Зосименко вирішила подати в суд на підприємство і вимагає виплати їй моральну компенсацію за «душевні страждання та хвилювання», яких вона начебто зазнала у зв’язку із звільненням. Вона також просить суд зобов’язати підприємство оплатити її витрати на адвоката та невиплачені кошти після звільнення. Сумарно екс-директорка вимагає стягнення з підприємства 650 тисяч гривень. І згідно з останньою постановою Верховного Суду підприємство зобов’язане виплатити ці кошти. Навіть більше, поки гроші не будуть перераховані пані Людмилі, усі рахунки підприємства будуть заморожені.
Така цинічна помста може бути лише не в правовій державі. Судові інстанції не захищають підприємства, які є роботодавцями, платниками податків і наповнювачами місцевих бюджетів. Тотальна корупція в судовій системі, показова зверхність людей в мантіях над правосуддям, жонглювання оціночними судженнями натомість служіння закону не дають жодних гарантій на справедливу функцію Верховного Суду України, який, користуючись політичними замовленнями влади, очолює, нажаль, втрату судовою владою геть чисто довіри українців та інвесторів. В цьому аспекті показова і справа крадійки Зосименко, яку суд захистив, не зважаючи на докази, хоча би сумніви, в її недоброчесності і фактах шахрайства. Не правосуддя, а чисто інквізиційний процес, який чомусь безапеляційний, неоскаржуваний і який, в масі подібних, робить нас ближчими не до Страсбурга, а до Хімок, де під портретом Ягоди судили Навального. Райвідділ у своїх кабінетах, робить вигляд, що нічого не відбувається. Справа підприємства про зловживання своїми посадовими особами екс-директорки, яка розпочата ще о 2018 році, досі належнім чином не розслідується.
Ось такі вони пристрасті світу високих посад. Як тільки отримуєш доступ до «кормушки», годі вгамувати апетит. Хто вкрав 100 гривень сидить у тюрмі, а хто краде мільйони ще й підступно і без жодної моралі, почувається вершителем життя.