Гибридная «независимость» ДНР/ЛНР: рискованные сценарии для Украины

Признание «независимости» ДНР/ЛНР и введение российской армии на Донбасс открыло новую фазу российской агрессии против Украины. Политика умиротворения Путина снова провалилась. Далее возможны разные сценарии. Насколько далеко решится продвинуться Кремль зависит от Украины и реакции Запада.

Визнання «незалежності» ДНР/ЛНР Росією

Натяки на те, що все йде до визнання «незалежності» ДНР/ЛНР Кремлем простежувалися ще минулого тижня. Рішення Думи звернутися до Путіна з приводу надання квазіутворенням «суверенітету» стало першим чітким сигналом. Далі настала фаза активної інформаційної пропаганди і поширення фейків російськими ЗМІ. Підконтрольні Москві бойовики почали активний обстріл українських позицій на Донбасі. А на окупованій території відбулася низка сфабрикованих інцидентів та вибухів.

Російські спецслужби діяли у кращих традиціях гестапо. В методах особливо не перебирали. Головне – створити потрібну картинку для російського споживача. Ситуація сягнула крайньої точки кипіння після завершення Олімпіади в Пекіні. Далі події набули стрімкого розвитку. 21 лютого Путін скликав російський Радбез. Центральною темою засідання стала ситуація в Україні та питання визнання ДНР і ЛНР. За деякими даними, це засідання було показане у записі. Радбез рекомендував Путіну визнати «незалежність» ДНР і ЛНР.

Увечері президент РФ звернувся до росіян. У довгому монолозі Путіна простежувалися його фобії, страхи і патологічна ненависть до України, НАТО, Заходу та США. Лідер країни-агресора розповів власну версію історії України. Це була промова загарбника, який ностальгує за втраченими колись територіями і мріє повернути стрілки годинника назад. Не обійшлося без погроз та маніпуляцій. А також відвертої брехні і обману, приправлених мантрою про «єдиний народ» і владу агресивних націоналістів.

Після тривалого спічу, Путін заявив, що прийняв рішення визнати ДНР і ЛНР. Фактично відразу ж він дав вказівку ввести туди російські війська нібито для захисту мирного населення.

Відповідь України і реакція Заходу

Рішення Путіна навряд чи стало несподіванкою для української влади. Але її реакція була надто повільна і розмита. Офіційні особи не поспішали коментувати ситуацію. Можливо, на щось вичікували чи не знали, які акценти розставити. А бліде звернення Зеленського до українців з’явилося лише після кількагодинного засідання РНБО. І, чесно кажучи, воно і близько не нагадувало яскравий спіч президента у Мюнхені.

Глава держави у своєму виступі сказав, що Україна кваліфікує останні дії РФ як «порушення суверенітету та територіальної цілісності нашої держави», а «вся відповідальність за наслідки у зв’язку зі згаданими рішеннями покладається на керівництво Росії». Також він натякнув, що це означає вихід Росії з Мінська та Нормандського формату. Президент запевнив, що Україна не віддасть свою землю, але сказав, що буде йти мирним шляхом. Загалом виступ Зеленського – це набір загальних фраз: ми за мир, але будемо боротися. Українці не почули конкретних пропозицій і дій. Чи буде влада запроваджувати воєнний стан на прилеглих до окупованих територіях? Чи розірве дипломатичні стосунки з агресором? Чи взагалі щось буде робити?

Дії Росії спричинили словесну реакцію Заходу. Але поки що не запустили сценарій жорстких санкцій. І дещо розчарували.

Зразу ж після рішення Путіна президент США Джо Байден оголосив про заборону будь-яких фінансових, інвестиційних та торгівельних операцій громадян США з територіями так званих "ЛНР" і "ДНР", або з їхніми представниками. Але з цими утвореннями й раніше не велася економічна співпраця. Американські та європейські інвестори на окупованому Донбасі – це щось з розряду фантастики.

Введені санкції спрямовані не проти агресора, а проти ДНР і ЛНР, які є звичайними пішаками Кремля. Вони не карають основного злочинця. А його васалам зовсім не страшні. ДНР і ЛНР з самого початку свого нелегального існування якось обходилися без американських та європейських інвестицій і намагалися відмежуватися від Заходу. Обійдуться і зараз.

ЄС засудив визнання ДНР і ЛНР, назвав це порушенням міжнародного права та пообіцяв реакцію. Але якою вона буде – невідомо. У Канаді пообіцяли ввести санкції проти Росії. Японія теж повідомила, що готує пакет санкцій.

Можна сподіватися, що це – тільки перший крок Вашингтона і Європи. І вже найближчими днями послідують нові обмеження конкретно проти Кремля. А що як Захід на цьому зупиниться? Просто сором’язливо закриє очі і далі буде висловлювати глибку стурбованість? Цей варіант теж вірогідний. Така млява і слабка реакція може спровокувати Росію на нові акти агресії.

Що далі: можливі сценарії розвитку ситуації

Розвиток подій зараз відбувається настільки стрімко і динамічно, що важко спрогнозувати усі можливі сценарії і до чого це може привести. Ми спробуємо виокремити кілька основних варіантів і на що варто чекати Україні.

Після визнання Росією ДНР/ЛНР Путін відразу ж підписав укази про введення туди російських військ. Якщо раніше окремі частини російської армії перебували на Донбасі інкогніто, тепер ніхто цього вже не приховує. Опівночі 22 лютого російські військові вторглися на територію самопроголошених республік і попрямували до лінії фронту. Тепер перед позиціями ЗСУ офіційно опинився справжній агресор, а не його найманці та пособники.

Далі можливі кілька сценаріїв розвитку ситуації. Російські війська можуть залишитися на лінії розмежування. Путін не наважиться просуватися вглиб Донецької та Луганської областей. Точності з цього приводу ніякої немає. Є сподівання, що Кремль займе вичікувальну позицію. Путін спробує подати визнання ДНР і ЛНР та введення російських військ як видатну перемогу. На цьому етапі можлива пауза. Ворог зупиниться на лінії фронту і не буде намагатися загострювати ситуацію та йти на подальшу ескалацію. В такому випадку кардинальних змін для України не відбудеться. Зате виникає нагода остаточно попрощатися з Мінськими угодами і різними недієвими форматами перемовин. Та сподіватися, що Захід запровадить додаткові санкції проти Росії.

Та є вірогідність, що агресор не зупиниться на лінії розмежування. Обстріли і провокації проти української армії посиляться. Тільки тепер їх робитимуть кадрові російські солдати. Росія свідомо нагнітатиме обстановку і спробує окупувати усю частину Донецької та Луганської областей, вважаючи їх частинами штучних республік. Вигадати привід для кремлівської пропаганди не складе жодних труднощів. Російські спецслужби вже давно діють у стилі Третього Рейху і готові до різних інцидентів.

Може, васали Москви з ДНР і ЛНР самі попросять допомогти їм встановити контроль над усім Донбасом. Тим більше, що в указах про визнання не зафіксовано чіткі кордони ДНР і ЛНР. Або Путін виступить з черговою заявою, де розповість про «звірства українських фашистів» і дасть наказ наступати. В такому разі ЗСУ доведеться вступити у пряме зіткнення з ворогом, який перейшов в атаку. Це однозначно буде повномасштабна війна. Питання лише у тому, де триватимуть бойові дії: лише на Донбасі чи й за його межами. І з якою кількістю окупантів нам доведеться мати справу.

Найгірший сценарій передбачає вторгнення російських армій з кількох напрямків включно з наступом на Київ. Агресія такого формату ризикована для Путіна. Вона може в подальшому привести до внутрішніх катаклізмів всередині Росії з непрогнозованими наслідками і мати дуже високу ціну. Але, судячи з виступу кремлівського диктатора напередодні визнання ДНР і ЛНР, йому в голову може прийти навіть такий варіант. Взагалі здається, що Путін живе у своєму вигаданому світі і у нього власна історія, в якій немає місця для незалежної України.

Важливо розуміти: як далі і за яким сценарієм розвиватимуться події залежить не лише від злої волі Путіна та його оточення, а від нас самих і від дій західних партнерів. Якщо агресор відчує слабкість, невпевненість, безкарність, це може спровокувати його на значно серйозніші військові дії. І не лише на території України, а й за її межами.