Роками організовував афери – псевдогенерал Максим Марчук фігурує в кримінальній справі

Образ бізнесмена, зразкового батька, людини зі зв’язками в органах влади Максим Марчук створював собі довго та ретельно. В мережі розповсюдив сам про себе напіввигадані матеріали, навіть пустив чутки, що його нібито хочуть зробити головою Служби зовнішньої розвідки України. Щоби виглядати солідніше і хоч трошки відповідати власним вигаданим історіям, Марчук почав носити військову форму, всюди публікувати фотографії в пікселі та поряд зі справжніми армійцями. Насправді ж аферист зі стажем у лавах ЗСУ ніколи не був і скоріше за все, ніколи не буде. Але це не завадило Марчуку самостійно надати собі самому звання генерала. Саме так у телефонній бесіді його називають ще двоє сумнівних особистостей – шахрай та рейдер Ігор Мізрах і так званий волонтер Михайло Майман обговорюють чергову сумнівну оборудку. Маємо в розпорядженні цю розмову.

Ігор Мізрах вже в СІЗО, під слідством у справі щодо рейдерства. Він так само вигадував собі безліч образів – називався і політтехнологом, і продюсером. Але закінчив погано. Як довго зможе експлуатувати образ «генерала» шахрай Максим Марчук, поки невідомо, компетентні органи досі не відреагували. За схожими з «генералом» схемами працює і другий фігурант телефонної бесіди Михайло Майман, він же Помогайбо. Вже давно видає себе за ветерана АТО, волонтера, очільника військового підрозділу, який нібито звільняв Київ від росіян у лютому. Насправді ж Маймана вже давно і небезпідставно підозрюють у видурюванні грошей, привласненні допомоги, яку збирав як волонтер, інсценуванні відео нібито з місць боїв. «Ряженим шахраєм» його публічно називали і нардепи, і колишні підлеглі. От в такій компанії й займається непрозорими та сумнівними справами Максим Марчук. За нашими даними – він також фігурує у справі Мізраха по рейдерському захопленню Хорольського заводу продуктів дитячого харчування. Злочинну схему викрила поліція і, ймовірно, цього разу Марчуку не вдасться, як зазвичай, уникнути кримінальної відповідальності.

Викриття афериста може бути резонансним, адже насправді Марчук не тільки ніколи не був генералом. В реальності – це звичайний «рєшала». Вже багато років він займається обдуренням людей, розповідає, що нібито має серйозні зв’язки в уряді та бере гроші за міфічне сприяння. У своїх схемах використовував і фонд гарантування вкладів, і навіть Офіс Президента. Вийти сухим з води Марчуку вдалося навіть після того, як у 2019 році була порушена кримінальна справа щодо шахрайства. Тоді аферист ошукав іноземного інвестора – назвався партнером Рината Ахметова та привласнив 200 тисяч доларів. Протягом певного часу Марчук всюди з’являвся з охороною – намагався відповідати вигаданому іміджу. Але згодом з’ясувалося, що Поліція охорони Київської області, яка надавала йому ці послуги на комерційній основі, грошей від псевдобізнесмена так і не отримала. Мільйон гривень поліція стягує з нього в судовому порядку. Та й взагалі, як і кожен аферист-шахрай, Марчук – весь в боргах. Через суд отримати з нього гроші намагався й орендодавець квартири, за яку він не платив. Судитися з аферистом довелося також і низці українських банків – гроші на несплачені кредити Марчук повертати добровільно не хотів. Заборгувати примудрився навіть власним дітям – минулого року матір спільних з Марчуком дітей змушена була звернутися до суду, щоби нарешті отримати аліменти.

Ані великі, ані дрібні махінації Марчука поки не стали покараними злочинами. Але справедливість вже почала наздоганяти цього «генерала». Найближчим часом йому таки доведеться залягти на дно та пригальмувати торгівлю «лівими акціями». Адже слідчі продовжують роботу над справою щодо незаконного захоплення підприємства на Полтавщині. Вже встановили, що разом з Марчуком та Мізрахом до рейдерства були причетні юристи та бухгалтери, ціла група силового блоку, а також кримінальний авторитет та колишній заступник міністра з російського уряду. Відповідати доведеться і Максиму Марчуку, час нелегальних заробітків в країні, що воює, для нього завершується.