Іван Салій: «В Україні є головна проблема – моральний колапс»

21 травня в редакції інтернет-видання Новости Украины – From-UA в гостях був перший голова КМДА, і фактично мер Києва, у 1992-1993 роках, кандидат у мери Києва у 2014 році Іван Салій. Іван Миколайович розповів про те, як проходять передвиборчі перегони та дебати кандидатів у мери Києва та депутатів до Київради, про те, чим ці перегони відрізняються від усіх попередніх та у кого найбільше шансів на перемогу.


Іван Салій: - Добрий день! Я хотів би, щоб мене зрозуміли, чому я балотуюся. Я себе відчуваю потужно, активно, але найголовніше – я патріот Києва і України. І коли пішла розмова, що буде єдиний кандидат від переможців, і кого назвуть (а таких було десять чоловік) – будь-кого із цих десяти кандидатів, то кияни його одразу оберуть – це викликало у мене, звичайно, протест, і я заявив, що «ні, хлопці, буде альтернатива». Тому я йду як альтернативний кандидат, правда єдиного кандидата не вийшло, нас десь 18 чоловік, але я наголосив би, що тоді після цього пішла договорня, і вийшло, що посаду мера подарували в даному випадку Віталію Кличку.

Це неправильна позиція президента, тому що кияни мають право вибору, їх не потрібно ставити перед фактом, що «ось ми вам назвали і все». І тому в даному випадку, я вважаю, що якщо взяти наших кандидатів, то вони гуманітарії, спортсмени і шоумени, і якщо кияни оберуть когось із них, то їм доведеться терпіти, як в свій час обрали екстравагантного банкіра, якого до сьогодні забути не можуть.

І є кілька кадидатів-господарників – це перш за все, Салій, Бондаренко, Омельченко. Я спокійно відношуся до цього, вважаю, що потрібно обирати Салія, як більш підготовленого, не хочете Салія – тоді Бондаренка, але в даному випадку зробити свідомий вибір. Чому? Ну от, коли вам потрібно до стоматолога, ви ж не йдете до спортсмена. Зрозумійте правильно: не можна розглядати посаду мера, як спортивний приз, як перемогу в творчому конкурсі, де вручають статуетку. Я пропонував Віталію показати киянам його перевагу на дебатах зі мною, з усіма. Я практично з усіма кандидатами зустрівся особисто, вивчив їхні програми, прямо спілкувався з ними, тільки Віталій уникає цього.

А потім, це ж взагалі був не спортивний підхід – в 24:00, коли вже нічого не можна зробити, наша ТВК, сформована і очолювана УДАРом, знімає з реєстрації Оробець і Салія (почали з мене, знімали дві години, а Оробець уже потім за 15 хвилин). Це було підступно, неправильно і протизаконно. Довго вони до цього йшли. Я повинен сказати, що Віталій показав, що він розглядає вибори як шоу, і він думав, що відішле нас в нокаут, а отримав памперси від Оробець. Та кого б ви не обрали, дорогі кияни, я буду сприяти їм, щоб вони були успішними, зацікавленими в тому, щоб влада була успішна, але для того потрібно, щоб вона мала професійну підготовку і бралась за ті справи, які вона може взяти.



Яка була ситуація у Віталія? Його команда зрозуміла, що в президенти він не підходить – він погодився, американці сказали, що в Кабмін він не підготовлений, так я повинен вам сказати, що посада мера набагато складніша, ніж будь-який віце-прем’єр чи навіть прем’єр. Я просто не уявляю: якщо ти можеш піти в Кабмін, то ким ти можеш займатися? Тому я хотів би звернутися до киян і тих, хто нас чує: давайте збережемо Віталія для нашої політики, ми пишаємося його спортивними досягненнями, бо обрання його мером – це буде закінчення його політичної кар’єри. А киянам від цього добре не стане.

А відносно себе – це така собі мотивація, тому що ми створюємо антикризову команду, я балотуюся як позапартійний, бо у нас 210 партій, я вважаю, що мер має бути позапартійним, він не повинен ділити посади по квотам – квотний принцип посад в місті і в державі довів до війни на сході. Тому що якби був уряд національної згоди, злагоди, або технічний уряд з усіх регіонів, не було б жертв на сході, і взагалі б була інша ситуація в державі. Тому у мене це принципова позиція – позапартійний. А 35 партій балотуються або мають списки до Київради, наша №10 пройде до Київради, а як їх об’єднати? А тільки професіоналізмом і авторитетом. А авторитет, звичайно, в довірі киян, і я сподіваюся, що вони дадуть мені цю довіру.

Ну і головне, чим я займаюся в останній період – всі говорять про територіальну громаду, ми створили Муніципальну Асамблею, яка ініціювала створення муніципальних громад як громадських організацій. 1400 кандидатів в депутати Київради – а буде 120. Це наш кадровий скарб. Я слухав уже багатьох кандидатів – вони, може, і не дуже підготовлені сумарно, але у кожного є якесь надбання і знахідка. Вчора мені один кандидат сказав так: навіть перехід через вулицю не терпить дилетантів, виявляється, що це крилата фраза по всьому світу. А Києвом можуть дилетанти керувати!


Тому ми створюємо 1400 депутатів – за того, за кого проголосували більше 1000 голосів, ми, територіальна громада і я, як голова Муніципальної Асамблеї, видаємо посвідчення, що він є муніципальний радник постійно діючих зборів Київської територіальної громади. Згідно з нашим статутом, який змушує слухати киян, а ми будемо мати дві тисячі з довірою киян, Київрада і мер зобов’язані їх слухати, і ми будемо ветувати їхні неправильні рішення, коли студентам землі видавали або використовували неправильно водойми.

І таким чином ми створили ситуацію для країни, коли вперше влада не буде безконтрольна. Тому що територіальна громада на виборах віддає величезні повноваження 120 депутатам і меру: займатися землею, майном, коштами, і безконтрольно, і ви знаєте, чим це завершилося. Завершилося економічною кризою у Києві і в державі. Тому я оголошую, що 1400 депутатів будуть консолідовані нами, і я обов’язково все зроблю, щоб це була наша організована діяльність.



У мене є програма, я прочитав усі програми. Для мене дуже важливо – давайте ми на виборах проведемо політичну люстрацію. Не можна купувати голос і продавати, не потрібно шукати люстрацію десь далеко наверху, вона отут. А то виходить так – пофарбував лавочку – вже депутат Верховної Ради, заплатив мільйон доларів на окрузі, поставив дитмайданчики – а чи є у нього все інше для того, щоб представляти інтереси територіальної громади, а не власного бізнесу? Це перше.

Друге. В Україні треба сказати, де гроші. З того, що ми маємо, корупція в Києві настільки процвітає, що при бюджеті 20 млрд., нереальному бюджеті, 4-5 млрд. тільки корупційних. І ми маємо механізм, як їх повернути на службу місту.

Третє. Кияни вже повинні бути підготовленими і сучасними. Муніципальний банк ми створили – «Київ», так ми знаємо його долю, муніципальний банк «Хрещатик» – так він теж бізнесовий. Ми повинні мати муніципальний банк, ми його створимо і будемо заробляти на наших можливостях, ми створимо страхову компанію, муніципальну, під гарантії міста. Чому? «Еліта-Центр» – це тільки те, що ми бачимо і чуємо, за великим рахунком, в Києві сотні «Еліта-Центрів», влада не вибачилася перед інвесторами і покинула їх напризволяще. Тому потрібно, коли заливають будинок або руйнуються будь-які конструкції, мати страховий фонд для того, щоб убезпечити киян від недолугих дій влади, перш за все.

Далі – нам потрібний муніципальний пенсійний фонд, за рахунок чого ми розпочнемо фінансувати утеплення житлових будинків. Вже всі і в Європі, і в Росії, і в Білорусії, яку я проїхав, утепляють будинки. А ми фактично до цього не приступали. Ті гроші, які нам давала Європа, ми їх освоїли, але ми далі не продвинули цю тему. Ми тоді отримаємо фінансову можливість для реконструкції хрущовок. Тобто, ми повинні господарювати по-сучасному, але не повинно бути корупції. Але для того, щоб не було корупції, потрібно не так багато: щоб верхи не брали, а низи не давали. Я обіцяю, що у мене верхи брати не будуть, мені взагалі не потрібно ні влади, ні коштів, мені потрібна самореалізація.

Я написав книжку про те, хто 500 років керував Києвом, тут включено і мене, я хочу, щоб цю книжку Київ міг продовжити успіхами, які ми досягли на шляху до європейських стандартів і довголіття наших людей. Я хотів би, щоб остання моя робота була про моїх сучасників. Шановні кияни, українці, політики, ви ж сучасники, я завершую цю книжку на поїдці Януковича в Європу. І написав, що якщо він підпише Угоду з Євросоюзом, то ми йому вибачимо, що він знищив самоврядування в Києві більше, ніж Петро І. Але ж не підписав. Тут немає тільки глави Майдану. Але, щоб ви знали, тут є творча інтелігенція України, починаючи з Бориса Олійника, Толочко, Лук’яненко, до якого я їздив додому з диктофоном, Хмари, але не має творчих поводирів. Вони самі це визнають, і це на сьогодні наша найголовніша проблема. Тому останню історію Майдана потрібно висвітлити сучасниками, щоб не домислювати щось через роки. Тому я цю роботу виконаю, безумовно.



Ну а кандидатом в депутати в свій час, кандидатом в мери я працював і видав книжку про українські міста, про питання власності і управління, у мене тут є ресурсна модель управління міста Києва. Я повинен сказати дуже багатьом депутатам і просто активним киянам, що я її сьогодні вручаю для того, щоб підняти загальне розуміння, що Київ – це не просто, що це мегаполіс і що він повинен розвиватися, як агломерація. Ми мали помилкове уявлення – і це навіть записано на генеральному плані – столичний регіон передбачав, що навколо Києва кілометрів на 50 ми все об’єднуємо під київським мером.


Але мер Василькова чи Вишгорода, чи Бучі, чи Борисполя, чи броварів і мер Києва збираються два рази на місяць на постійну діючу нараду, від кожного по одному голосу, і говорять: «Зрозумійте, наші вранці їдять на роботу в Київ, ввечері назад, влітку мільйон киян мають садиби або будівлі чи дачі, і що ми повинні спільно зробити з точки зору дорожнього обслуговування, транспортного, медичного?». І наприклад, тоді виникнуть такі питання: чому в Боярці, коли ми там вранці руки помили, перекачуємо це на наші поля фільтрації в Бортничі? Ви можете собі це уявити? Це ж потрібно сім-десять разів перекачувати і витрачати електроенергію! Ви розумієте, що колись ніхто не думав, що то буде місто і там буде каналізація. А таких точок має бути кілька, ми повинні по-серйозному подивитися на стратегію міста, про яку вже всі забули. Вона не зовсім правильна, але тут багато ідей, і ця стратегія розвитку міста має бути. А взагалі-то міста і держави мають стратегію розвитку на 20, та навіть на 50 років наперед, а у нас сьогодні взагалі про неї немає кому і що сказати. Ніхто не згадує про те, що вона розроблена.

Сьогодні відмазка – у нас війна, можна економікою не займатися, можна соціальними питаннями не займатися. Та ви не списуйте все на війну. Тому що у нас війна, а в неділю у Биківні, в дощ, весь склад уряду дві години чекав на нашого виконуючого обов’язки президента, та склад уряду я ще розумію, але чого дві години чекав міністр оборони тут і голова СБУ? Вони мають бути по регіонам, ближче до військ, напевно. Не треба списувати наші недоліки на революції, бо в війну в свій час, ви знаєте, ми танків і літаків більше виготовляли. Тобто не треба спад в економіці пояснювати подіями на сході. Ми повинні успішно господарювати, як приклад господарювання тут повинен показати Київ. Моя позиція така – Майдан честі і гідності ми трансформуємо в Майдан ефективності, діловитості і добробуту киян. Дуже важливо, щоб якість життя в Києві була по-столичному, по-європейськи гідна наших киян.

Избиратель: - Иван Николаевич, расскажите, кого из кандидатов в мэры Киева Вы считаете своими достойными соперниками. И почему? П.С.: Что скажете насчет Дарта Вейдера? Есть ли у него шансы?

Іван Салій: - Я чесно скажу, що ми вже один раз зустрілися, але домовитися не змогли, тому що вже було пізно. Все-таки треба обирати Салія, Бондаренка, Омельченка, тому що коли ми пройдемо ще і до Київради, а в мене партія №10, ми домовилися, що ми виступимо тренерами і передамо досвід новим депутатам.



Я взагалі вважаю, що Києву потрібна команда трьох поколінь. І спортивні фантоми або щоумени, якщо вони пройдуть, вони дуже швидко зрозуміють, що вони повинні цим і далі займатися. А міське господарство – це колосальний об’єкт управління.

А Дарт Вейдер… це взагалі виходить, що йде війна, країна на межі громадянської війни, на Хрещатику Бондаренко не може провести презентацію в’їзду в кабінет мера, бо там до сьогодні ще люди із зброєю, які мають до когось претензії, а ми тут вибори перетворюємо в шоу. Я повинен сказати, що нам все-таки потрібен градус боротьби, і шоу по п’ятницям, коли це роздирає державу – я вже не можу дивитись наші центральні канали. Це якась зумисна, проти України, дія. Тому я скептично до цього відношуся. Якщо кияни проголосують за нього – нехай голосують. Нехай вони тоді більш ні до кого не апелюють.

Ми столичні люди, у нас є столична місія, ми повинні бути красивими киянами, як і зі сходу, так і із заходу, у нас є кандидати зі Львова, перед цим, ви знаєте, був Попов – тобто вже хочуть керувати Києвом звідки хочуть, вже приїжджих багато. Я повинен сказати: шановні, та ми самі із Києва можемо комплектувати ваші міста, але ж ми цього не робимо, бо ми об’єднуємо. Я із задоволенням їздив у Луганськ, Донецьк, Севастополь, Львів, і ми, як столиця повинні об’єднувати схід і захід з двох красивих берегів, які у нас є сьогодні.


Киевлянин: - Чем эти выборы мэра Киева и горсовета отличаются от всех предыдущих?

Іван Салій: - А тим, що нема прямого спілкування, нема дебатів, немає навіть прямих виступів із зверненнями. От я звернувся до друзів, вони мені на рахунок збирають кошти, щоб завтра через ТРК «Київ» звернутися до киян, хоча я в Києві начебто незайвий. Це ж я вам не всі книжки показав, в мене дисертація називається «Управління великим містом на прикладі Києва». І, здавалось би, наше комунальне телебачення, яке утримує місто, повинно було б всім кандидатам ініціативно, не вимагаючи кошти, показати і сказати – «вибирайте ось цього». Все комерціалізовано. Це перше.

І друге. Ті, хто вважає себе лідерами, які мають високі рейтинги, які є фаворитами, вони ведуть себе зухвало, негідно по відношенню ні до суперників, ні до киян. Я цьому протистою, і у мене остання надія на киян. Щоб вони знали, що у нас є резерви і ресурси нормального управління, і без присутності в Київраді міста не залишу.



Житель Дарницкого района: - Какие реформы на сегодняшний день необходимо провести в столице?

Іван Салій: - Ви знаєте, я зустрічаюся із людьми, небагатьма, буває приходить два або три десятки, вони по три години тебе чекають – і люди розумніші влади. Я просто шаленію, бо я ж із владою отак ручкаюся під дощем практично з усіма міністрами, вони практично усі мене знають. Я їм співчуваю, вони тимчасовий уряд і потрапили в такі складні умови – та яка б не була влада, треба їй допомагати, щоб вона була успішною, тільки крім тієї, яка грошу рахувала вже не доларами, а золотими батонами.

В Києві немає влади, а коли нема порядку у столиці, то і в державі його не має. Перш за все, Київрада має спрямувати свою діяльність і вибори. Кличко полишив право киян і всі міста, де 500 тисяч мешканців, обирати мера в два тури. На що сподівалися? На рейтинг. А по-друге, чому не голосували за цей закон бізнесмени? Бо тоді в менших містах 15-20% виборців вирішують питання.

Так от закон про два тури потрібно повернути. Це по-перше. По-друге, у нас зруйнували, перш за все, зусиллями Кличка (і він сьогодні повинен відповідати на Майдані, чого мерів не звільнили, він же лідер фракції, які є переможцями, чому тоді я ходжу по мерії, зустрічаюся з людьми з автоматами, а їх там не має?), зруйновані райради. Райради раніше вели себе як міні-парламенти, по 60 чоловік, хоча і це забагато.

Я вважаю, що райради ми повернемо, могли б зробити це і зараз: 30 депутатів, які проживають на своєму окрузі, їм взагалі потрібно там дати офіс, який би оплачувався, і дати їм кошти, щоб вони вирішувати мікро-питання людям, які там живуть і далі передавали їх наверх. Тобто, безумовно, потрібно відбудувати систему влади і подивитися на департаменти.

Наприклад, такі потужні монополії, як «Водоканал», «Київенерго», я зустрічаюся з ними сьогодні і завтра, я просто ще раз хочу уточнити свої позиції, бо я більше не говорю, а вислуховую, – вони повинні працювати на киян. Ми сьогодні довели до абсурду – у нас «Київенерго», який працює на весь Київ, кожна сім’я сплачує за енергію, за тепло і так далі, має одного власника. Такого немає ні в Америці, ні в Європі – або державна власність або комунальна, або як в Америці – всі мешканці Києва мають бути акціонерами. Ми зробимо киян акціонерами, і кияни будуть мати дивіденди і будуть точно знати, що це за тариф. Я їм, отим нашим олігархам, влаштую.

Тому що нам потрібна яка економіка: малий, середній і великий бізнес – без авіазаводу, без суднобудування немає держави. Ми повинні не ображати малий і середній бізнес, а великому допомогти. Тобто, ми не будемо влаштовувати якісь неправильні дії, але київські монополії повинні працювати на киян, і кияни повинні бути акціонерами свого міста, а не продавати свій голос за 200 гривен, щоб потім тебе п’ять років грабували. У нас тут виникло багато питань, але я буду гідно слугувати киянам. У нас є механізм, територіальна громада, постійнодіючі збори з півтори-двох тисяч кандидатів, які є, це буде грізна зброя з відстоювання інтересів киян.


У нас ще є нічна варта, та ми це все знаємо. Ми створимо муніципальну варту, нам не потрібна ні міліція, ні поліція в Києві, це право наше, бо це не правильно, коли люди вже бояться ходити по вулицям. Але муніципальну варту змінять паркувальники – не повинно бути на парковках живих готівкових грошей, і одразу ми в десять разів збільшимо доходи; не повинно бути безконтрольної реклами – одразу ми в десять раз збільшимо доходи. Ці всі структури ми підпорядкуємо Київавтодору, бо по нашим дорогам уже взагалі їздити не можна, треба все робити структурно. І в мене дуже багато питань, але це питання правильне.

Джоконда: - Как уменьшить приток маргиналов из Киева? Ничего не имею против «понаехавших», но, тем не менее, порой они очень сильно раздражают. Киев превращается в большое село, а раньше он был центром элиты. Что думаете по этому поводу?

Іван Салій: - Це одна із проблем і в Україні. У нас же було 50-51 мільйон населення, а зараз 46 млн. Але й Київ був – 2,6 мільйона, а зараз 3 мільйона. Тобто, коли в Україні різко зменшується кількість населення, то Київ – єдине місто в Україні, яке зростає. І ми нашою мережею, скажімо, транспортною чи медичною чи іншими послугами, вже не забезпечуємо комфортне проживання ні киянам, ні цим людям.

Потім – ці люди в суботу чи в неділю їдуть за 120 кілометрів в село допомогти своїм батькам, живуть тут на квартирах, половина більшість свого заробітку платить за оренду житла. Ми навіть тут не можемо надати умови, як в європейській столиці.

Тут єдиний шлях хорошого врядування – хороші зарплати і розвиток київської агломерації. Ми повинні уже висоток в Києві не будувати, тільки реконструювати та реставрувати. Я зустрічався з попередніми губернаторами Київської області, у нас там закладено з 200 котеджних містечок, це не дуже багато, та потрібно, щоб вони працювали, ми повинні зайнятися розселенням і мати єдиний генеральний план на Київ та на Київську область. Ми не повинні відгороджуватися вимушено колючої проволокою від Київської області, бо ми не можемо відгородитися від усієї України. Мій лозунг такий: Київ – киянам.



Молодык: - Какие шансы и перспективы у молодых кандидатов в мэры: Кличко, Мочанов, Оробец и прочих?

Іван Салій: - Мені приємно, що Кличка правильно назвали, що він молодий. І я б йому запропонував зробити правильний крок зараз, ще є час, і піти до мене заступником по спорту, туризму і міжнародним зв’язкам. І хто б не приїздив до України, хотів би з ним сфотографуватися, ми б підняли туризм і спорт, і він би підучився. Це було б геніально, але, напевне, у нього сьогодні немає такої ідеї.

Всі, кого ви назвали, сьогодні мають піти й працювати в міських структурах, департаментах і займатися своєю професійною справою і перетворювати тяжку, на рівні самопожертви, роботу управління міським господарством на шоу. Тому сам факт балотування – це не щирий і не найкращий їхній крок в їхній історії.

Там зараз є багато партійних списків без прізвищ, і фактично йде великий експеримент, наскільки купляться кияни, щоб на виборах Верховної Ради перейти на дурачка. Але я думаю, що столичних людей уже так навчили, що не такі ми вже недотепи.

Философ: - Какой Вы видите Украину после выборов? Что изменится в людях? Или все вернется на круги своя?

Іван Салій: - Правда, що філософ. В Україні є головна проблема – моральний колапс. Корупція наверху – це ж страх. Якщо, скажімо, 40 млрд. доларів вивезли, то це ж річний бюджет держави! Якщо вкрали в Києві з десяток мільярдів, то річний бюджет Києва – два мільярди. Ми не уявляємо, як ми себе дозволили грабувати. А ті, кошти, які у Києва вилучаються з бюджету на шахтарів, вони не доходили до них ніколи, хай 10-20%. Вони всі по дорозі розкладалися по схемам. У нас працювала незаконна схема, ми утворили найгірше що може бути – по всій Україні смотрящих – вони просто слідкують за потоками і більше нічого їх не цікавить.


Давайте чесно скажемо, що сьогодні МАФи – на них нападають, зносять і переносять. Бандитські структури кожен місяць по тисячі доларів деруть з кожного кіоску, з тьоті, яка віддає там своє здоров’я, і потім зносять грошу наверх. Коли кажуть, що чиновники беруть – та не беруть чиновники, це кому дозволили, той і бере. Тому не нападайте на всіх чиновників.

Тому перший крок ми зробили – по люстрації і антикорупційним діям, ненадовго, щоправда, вистачило запалу, перш за все, морального і етичного. Люди більш чисті, але вони не повинні дозволять побори, починаючи з дитсадка і школи. Бо у мене є приклад: в школі вчитись дорожче, ніж заплатити рік, наприклад, в Політехнічному інституті. Та якби ж учили геніїв – тоді я б не був проти. А у нас всі беруть гроші, а не вчать.

Україна повинна відійти від федералізації, бо це шлях до князівств і до розвалу. Ми повинні змінити внутрішню і зовнішню політику, бо все, що сьогодні відбувається на сході і на заході країни, і події в Києві – це помилки зовнішньої і внутрішньої політики попередників і нинішніх чиновників, вони роблять заяви, які дискредитують Україну, особливо під час виборів.

Я повинен сказати, що Україна Богом не обділена. Скажімо, на випуск керамічної плитки в Україні – 30% світових запасів глини – найкраща глина. Але з нашої глини в Іспанії та в Італії було до кризи 200 фабрик. А в нас вісім на секонд-хендному італійському обладнанні, і все. І те, ми випускаємо продукцію. Тому я вважаю, що на потрібно зайнятися державою і перестати займати гроші.

Для прикладу візьмемо житло. Позорно так будувати – ми будуємо 0,2 квадратних метра на одного мешканця в Україні. В Китаї будуть один метр, в Європі сьогодні один метр, це у п’ять раз більше, а який ринок, а будматеріалів – скільки завгодно, ми можемо збільшити обсяги будівництва, тільки не збільшуючи потужності наших виробників будматеріалів. У нас велетенські потужності, ми серйозна держава. Супутники або ракети літають в Росії чи в Америці з приладів, які виготовляються у Києві. Ми просто себе не поважаємо, перетворюємося на шоу, на якісь брудні бої. Я думаю, що після цього буде компетентне керівництво, і дуже важливо, щоб в столиці була компетентність, щоб ми були правильним прикладом Україні, а не так, як ми сьогодні втратили столичну місію, роль культурної столиці, задекларовану у документах. Та це куди годиться, це просто непристойно. А місто – прекрасне, і люди – чудові.



Человек старой закалки: - Скажите, почему сегодня коммунистов выгоняют из зала парламента? Нормально ли это? Ведь это часть истории и, в конце концов, если уж на то пошло, электората Украины?

Іван Салій: - Я повинен сказати, що, дійсно, Компартія в свій час зробила велику помилку. Я був у Биківні на відкритті пам’ятника жертвам фашизму, а через кілька років мене туди виштовхали виступати вже жертвам сталінізму. Приховували… приховували Бабин яр, Куренівську трагедію, її я вивчав тільки в архіві – все замовчувалося. Тобто, є вина тих комуністів, історія так розпорядилася, і я не поділяю позицію нинішньої Компартії, але заборона, спалювати офіс партії – це просто вандалізм нашого часу, це не правильно, це не відповідає навіть європейським підходам.

Комуністична партія повинна існувати, бо це соціальна справедливість. Може, сьогодні не ті виконавці, я не буду розвивати цю тему, але соціальна справедливість – вічна, вона буде до тих пір, поки буде людство. Вони ж говорять про те, що держава, яка має олігархів, безперспективна. Немає олігархів в успішній Польщі, Чехії чи в Австрії, чи в Німеччині, а у нас вкрали мільярди – і нічого. А там повісив не той годинник або один раз повечеряв не за свої гроші – і тебе вже залишають посади президента. тобто, питання соціальної справедливості – це світовий тренд. Я відслідковував цю дискусію у Верховній Раді – це непристойно і неправильно. Перемагати треба аргументами і позитивними діями, не боротьбою, не кулаками. У мене є друг-земляк із вилами, але вила потрібно ж вживати за призначенням – навіз носити, грядки полоти і таке інше. Хоча бренд – цікавий. У нас все по бренду – то кулак, а тепер вила і біта пішли у хід.


Виктория: - Считаете ли Вы «Свободу» – фашистами? И не кажется ли Вам, что эта партия – продолжение нацистов в Германии?

Іван Салій: - Це неправильно, я спілкуюся з Андрієм Іллєнко, кандидатом в мери, та й іншими, це молоді люди, вони правда гуманітарії, їм треба було би коло мене ще повчитися. Я в свій час читав Кличку лекції, а він потім мене чогось вирішив зняти з перегонів, дебатів. Тому я можу їм допомогти.

Це національно свідомі люди, і ніякі вони не фашисти. Окремі епатажні дії – неправильні, знесення пам’ятників і так далі – це просто велика, я думаю, помилка. Нічого тут красивого не має. А стосовно того, що у нас повинно бути національне відродження і усвідомлення на всіх теренах України – це так. Єдине, що експорт їхньої ідеології на схід закінчився тим, що є.



Це ж УДАР збирав автобуси, і туди їздив Кличко піднімати народ, в Харків, Донецьк, Луганськ. Це «Свобода» їздила аж до Криму піднімати народ – так доїздилися. Але ж ви, хлопці, поки що переможці, але поки що перемога менша, ніж поразка. Тому ми сьогодні повинні консолідовано вибрати президента, потрібно обов’язково йти на вибори президента, на виборах мера Києва обрати мене і партію № 10 «Нова сила», тоді буде стабільність і вам буде до кого звернутися і виставити претензії. Але ми повинні змінити серйозно внутрішню і зовнішню політику. Вірте мені, що я це усвідомлено говорю.

Та й потім. Ви думаєте, що ми найкращий народ після Майдану? Ми Європа, а вони до нас не дотягують? Ми не дотягуємо матеріальною базою, по трамваям ми відстаємо на 40 років, тоді треба сказати, що ми йдемо в Європу на возах, бо наші трамваї на 40 років відстали.

Так, ми йдемо туди, але у нас є корупція. Та наша корупція така, що сицилійська мафія не стоїть і поряд. Вони нас бояться всі, бо ми як вкрадемо, то… От наприклад, Київ – завели сюди 25 мільярдів інвестицій за всі ці роки – 60 % з Євросоюзу. Та коли ми почали розбиратися, то з цих 60% – 30% тільки з Кіпру. Тобто, вкрали, потім без податків сюди завели – і це потрібно припиняти. І головне, що нинішній уряд це знає. Я вважаю, що прем’єр Яценюк до цього готовий. Інша справа адміністрації, у нас є такі галузі, що ми працюємо по-новому, а через день говорять, що ні, по-старому, а відкати будуть на 10% менше. Я скажу так: якби вони залишили п’ять або десять відсотків по факту, то хай би було б.

От скажімо, не дали оцінку «Хюндаю», якщо у нас к Кременчуці, а я туди їжджу, відмінні для наших доріг готові вітчизняні вагони, то навіщо ми зв’язалися з «Хюндаями»? Вони ж не усвідомили, що зима, потім – ожеледиця, а найголовніше – швидкісні потяги «Хюндай» повинні ходити по окремій колії, яка буде рівна, як стріла, а не по нашим, де ходять вантажні вагони. І тепер зламалася рама – і їх взагалі треба викинути, а всіх, хто до цього причетний, політично повісити.

На Андріївський узвіз бруківку привезли з Голландії. Я пишу міністру (Близнюк тоді був), а ходжу до Попова, кажу, що вітчизняна в півтора рази дешевше – і все одно не взяли вітчизняну. У нас морально-етичні проблеми. У нас немає еліти, у нас правляча верства малоосвічена, бо це ж божевілля – стягати собі всі багатства, малювати свої портрети в такій бідній країні. Це на рівні папуасів. Столиця повинна бути більш активною.


Микола: - За кого Ви голосуєте на президентських виборах? І чого очікуєте після 25 травня?

Іван Салій: - Я вирішу це в останній момент. Фактично є два лідери – Порошенко і Тимошенко, і дуже шкода, що вони між собою не зустрічаються. Це неправильно. Порошенко бере участь у дискусіях, він підготовлений, ну а Кличко – куди він дотягує? Він повинен був зі мною зустрічатися.

Так що фактично між цими двома фігурами. Я вивчив їх обох програми, я вважаю, що якщо їм обом вдасться після виборів, незалежно від результатів - у два тури або в один, працювати разом, то буде перемога, тому що не можна нехтувати досвідом, іміджем, знаннями і тим, що пройшла така людина, як Тимошенко. Не мають права ті, хто йдуть у президенти, погано про неї говорити, та не має права Тимошенко нехтувати досвідом і рейтингом Порошенко. Треба, щоб вони продемонстрували принцип єдності, і разом працювали в уряді з представниками Луганська, Донецька, тобто діяли так, як сьогодні вони проголошують у своїх програмах.

Я б хотів, щоб ми були чесними на виборах і обрали до Київради дійсно підготовлених людей, хоча б якийсь відсоток. Вже була молода команда – і у Тігіпко, і у Ющенка, і у Черновецького. Моя ідея – трьох поколінь: 60 % – до 35 років, в основному вчитися, як виконувати вказівки; наступні – працювати – до 55-60 років; 10 % – для душі, як я, бути тренером. Немає у «Динамо» Лобановського – бачите, які у них проблеми. А я пропоную бути тренером київської команди. Я сподіваюся, що кияни мене підтримають.

Я ніколи не балотувався поза Києва. Я причетний до метро на Троєщину, я домігся того, що ми аж на Теремки провели метро. Возили на Червоний хутір Черновецького, щоб він хоча б знав, де це (вони там з Кличком не зустрілися, бігали один від одного). А метро ж я керував складанням. Чому Кирпа хотів зробити Дарницький вокзал найбільшим у Європі? Ідея, що Київ не може мати один центральний вокзал для пасажирів. Люди повинні в Дарниці сідати на будь-який поїзд і виходити з будь-якого поїзда, а не їздити по мостах. У нього була ідея частково вагони з центрального вокзалу перевести сюди. І по-третє, швидкісний поїзд з Дарниці на Харків, Донецьк. Там повинен був бути діловий центр. Там же зроблений пішохідний перехід під залізною дорогою, просто немає особистості, хто б це втілив у життя.

Після Майдану ми зрозуміли, наскільки важлива роль особистості що в державі, що в Києві. І не потрібно тут вигадувати нічого. Я все-таки сподіваюся, що кияни покажуть свою свідомість і зроблять вибір на користь об’єднання трьох поколінь. Дуже важливо, щоб молоді політики йшли до Київради, але їм не можна доручати поки кермо, їм навіть стартер не можна натискати. Треба підучитися. На жаль, в лідери в Києві поки вибирати більше нікого, і це не моє щастя, це мій обов’язок – не ухилятися.



Юрий: - Яких змін потребує сьогодні Конституція України?

Іван Салій: - Центральна влада ніяк не може розпрощатися зі своїми звичками забрати всі гроші наверх, а потім виділяти їх або не виділяти. Тому те, що йдеться про самоврядування – тренд правильний. Уряд ухвалив концепцію про самоврядування, але просто так розтягують, що можна і не дочекатися. У Конституції гарантуються права громади, а на практиці всі розуміють, що це право трьох сил об’єднатися в одну. В Конституції має бути механізм легальних зборів територіальної громади 3-мільйонного Києва. Територіальна громада будь-якого міста повинна мати вплив на стратегічні питання. Це не усвідомлюється навіть новим віце-прем’єром, Мінрегіонрозвитку.


Ми перепробували вже всі можливі форми державного управління. Губернатор для Києва й Київської області повинен бути один з повноваженнями префекта, як це робиться у Франції. Я не думаю, що губернатора треба вибирати, його треба призначати від імені президента. Але губернатор контролює мерію, виконання законів, а по-друге, він збирає мерію і організовує урядові програми. Наприклад, звалили на плечі київської громади будівництво метро на Троєщину. Це було стратегічно неправильне рішення тієї влади, бо

Только экстренная и самая важная информация на нашем Telegram-канале
Новости Украины - From-UA
Поделиться в Facebook
Последние новости