Євген Мецгер: в мій колишній кабінет кожен зайшов зі своїми наборами правил і правд

Конфлікт між журналістами і представниками Укрексімбанку, який стався 4 жовтня в кабінеті голови правління банку Євгена Мецгера, продемонстрував: попри всі заяви політиків і очільників країни, питання захисту прав журналістів і забезпечення свободи слова в Україні досі стоїть надзвичайно гостро.

В результаті конфлікту 11 жовтня Євген Мецгер подав у відставку. Цього тижня розпочався суд над екс-головою правління Укрексімбанку та іншими співробітниками фінансової установи. Весь цей час Євген Мецгер утримувався від коментарів. Врешті Українським Новинам вдалося домовитися з ним про інтерв’ю та розпитати його про конфлікт, який спровокував його звільнення, роботу Укрексімбанку і відносини з Президентом Володимиром Зеленським.

Чи є для Вас цінністю свобода слова?

Безперечно. Хоча ви одразу ставите мене в дуже незручне становище. Бо, враховуючи головну тему нашої зустрічі – інцидент з журналістами, будь-які мої слова стосовно свободи слова наразі будуть сприйматися як мінімум скептично, або не будуть сприйматися взагалі.

Та все ж таки, відповідаючи на ваше питання: свобода слова для мене є великою цінністю. Також впевнений, що завжди можливість вільного висловлювання думок та ідей в колективі є фундаментом для досягнення високих результатів. Так завжди й було. І дуже прикро, що останнім часом, через мене в тому числі, в Україні знову піднімається питання необхідності боронити свободу слова.

Тоді як Ви можете пояснити свою поведінку по відношенню до журналістів 4 жовтня?

Ще раз хочу наголосити, що вважаю надмірною свою емоційність в той момент. Я в принципі не мав би так гостро сприймати провокаційні та звинувачувальні закиди журналістів і настільки емоційно реагувати. Тим більше – як керівник державного банку.

Саме тому я приніс вибачення, в першу чергу - журналістам "Схем" і журналістській спільноті в цілому. Також я вибачаюся за цей інцидент перед співробітниками Укрексімбанку, партнерами, клієнтами та усіма іншими небайдужими людьми.

Перепрошую, але мені здається не зовсім коректним говорити про виправдання. Один з моїх життєвих принципів -  відповідати за свої вчинки. Як голова правління Укрексімбанку, оцінивши ситуацію, я подав у "відставку" відповідно до своїх цінностей та принципів. Це було моє персональне, свідоме рішення. Це рішення навряд чи можна назвати "популярним" чи "звичайним" на даний час.

Як голова правління, я вважав це єдиним правильним кроком для захисту репутації державного банку та його колективу. Мені не треба було чекати, щоб хтось "попросив" мене з посади. Я сам створив цю ситуацію, і сам ухвалив своє персональне рішення про "відставку".

І все ж таки, що саме стало причиною, за вашими ж словами, неприпустимих дій по відношенню до журналістів?

Якщо говорити безпосередньо про те, що сталося, то я спочатку хотів би зупинитися на кількох позиціях, які є принципово важливими.

Перше. Я розумію як виглядали мої дії з точки зору журналістів. Але дуже хотілося б, щоб на ситуацію спробували подивитися і з моєї точки зору, яка сформована специфікою роботи в державному банку. Так само як для журналістів є свої принципові речі: доступ до інформації, свобода слова, суспільний інтерес, для банкірів також є поняття, які суттєво впливають на їхні оцінки будь-якої ситуації. Це, зокрема, такі принципові речі, як банківська таємниця, конфіденційність, репутація банку.

Друге. Я розумію обурення суспільства, яке викликано ситуацією. Як вона виглядала. Але, на жаль, за формою того, як все відбувалося, суть окремих речей, які говорилися під час інциденту, залишилася не почутою суспільством.

І останнє. Я в жодному разі не намагаюся когось повчати чи розповідати, як хтось має виконувати свою роботу. Особливо, коли це не стосується сфери моєї компетенції. Я викладаю свою позицію. Хоча актуальність окремих проблем, які постали під час інциденту у моєму кабінеті, в останній час стає все більшою і, на мій погляд, потребує відкритої суспільної дискусії…

Ви так і не відповіли на питання…

Я саме до цього переходив. Давайте почнемо з того, що я завжди був відкритим до спілкування зі ЗМІ. Ми завчасно погодили теми, які планували обговорити, фахові підрозділи підготували робочі матеріали. Перед інтерв’ю журналісти були попереджені: якщо запитання будуть суттєво відступати від заявленої ними ж теми чи порушуватимуть банківську таємницю – можемо зупинити інтерв’ю. Вони погодились на такий формат. І в заявленій тематиці не було жодного питання про кредит, виданий компаніям під залог ТЦ SkyMall.

Важливий момент - інтерв’ю відбувалося в службовому кабінеті голови правління державного банку. Це кабінет із спеціальним режимом перебування, є низка положень, які регулюють правила перебування і поводження в ньому. Ці положення пов’язані із збереженням державної таємниці, розглядом документів, які становлять банківську таємницю, а також наявності в кабінеті спеціального урядового зв’язку.     

Серед іншого це означає, що особи, які заходять до кабінету, зобов’язані виконувати вимоги голови правління банку та уповноважених ним осіб. Ще раз наголошу - це обумовлюється спеціальним статусом посади і статусом державної банківської установи.

Коли я зрозумів, що дискусія щодо останнього питання стає конфліктною, я попросив припинити інтерв’ю. Я декілька разів попередив про це журналістів. Наскільки я зрозумів тоді для себе, відеозапис був припинений.

Разом з тим, журналіст продовжив ставити питання. А як виявилося пізніше, попри мої прохання, оператор запис також не зупинив. Я не знаю, наскільки це відповідає стандартам журналістської етики, але, з моєї точки зору, запис вже почав проводитися не санкціоновано. Думаю, будь-якій людині було б вкрай неприємно, коли її законні права не просто ігнорують, а ще й прямо порушують попередні домовленості.

Крім того, під час спілкування журналіст продемонстрував копії документів, які стосувалися видачі кредиту Укрексімбанком і становили банківську таємницю. Я дозволю собі, можливо не зовсім коректну, але більш зрозумілу паралель. Якою б була ваша реакція, якби незнайома людина під час спілкування почала діставати зі своїх кишень ваші речі і демонструвати їх вам? Думаю, перша думка, яка б у вас майнула – що вас обікрали. І, скоріш за все, ви би були дуже здивовані та роздратовані.

Саме такі емоції я відчував на той момент. А тепер спробуйте поставити себе на моє місце: ви домовляєтесь з людиною, журналістом, банкіром, будь-ким, про спілкування на певну тему. Людина приходить до вас у гості і раптом робить все те, про що я казав вище. Ваша реакція?

Не готовий сказати. І мова все ж не про мене. Скажіть, а до цього у вас були конфлікти з журналістами?

Ні. Це був перший такий випадок і останній. Урок вивчено. До речі, хотів би наголосити, що після призначення головою правління Укрексімбанку разом з командою ми доклали всіх зусиль, щоб банк став максимально відкритим, був відкритий доступ до інформації, яка не захищена банківською таємницею. Я неодноразово спілкувався з журналістами, і ваші колеги можуть підтвердити, що моя поведінкова модель завжди була вкрай ввічливою та толерантною до журналістів.

Тоді поясніть таку річ. Ви кажете, що ваша поведінка 4 жовтня була неприпустимою. Разом з тим під час нещодавнього судового засідання ані ви, ані ваші колишні підлеглі не визнали своєї провини. Чи не здається вам така позиція непослідовною?

Ні, не здається. Повторюся, я добровільно подав у "відставку" з посади голови правління Укрексімбанку. На моє переконання – це форма професійної відповідальності. Як громадянин – я максимально співпрацював зі слідством, виконував і продовжуватиму виконувати рішення суду.

Тобто я не знімаю з себе моральної відповідальності за наявність самого інциденту і свою надто емоційну поведінку. Водночас, думаю, ніхто не буде сперечатися: я маю право не погоджуватися з твердженням про те, що мої дії є кримінальним злочином. Щоб визначити так це чи ні - є суд. І саме суд має винести рішення з цього приводу. Я впевнений в тому, що воно буде об’єктивним і неупередженим.

Зрозуміло. Тоді давайте повернемось до питання, яке спровокувало всі ці події. Фінансування тероризму. Ви вважаєте нормальним те, що державний банк видає величезні кредити на $60 млн фірмам, власник яких співпрацює з "ДНР"?

Ще раз хочу зазначити. Конфліктна ситуація із журналістами виникла не через конкретне питання. Єдиною причиною було те, що журналісти приховано здійснювали зйомку після того, як інтерв’ю вже було завершене.     

Щодо самого кредиту, то давайте все ж таки оперувати фактами. Я можу стверджувати, що сама структура угоди, про яку йдеться, передбачала, щоб усі транзакції проходили всередині України, через українські компанії, українські рахунки в українських банках.

Банк приводив відповідні перевірки через усі наявні та необхідні державні бази даних. І наші служби дали однозначний висновок: ця угода не несе ніяких ризиків з точки зору фінансування тероризму. Тож я вважаю, що твердження щодо причетності Укрексімбанку до фінансування тероризму є прямим наклепом і підривом його ділової репутації.

Разом з тим, якщо в когось є інформація стосовно зв’язків окремих компаній з "ДНР»" - такі дані мають бути передані в правоохоронні органи і стати предметом відповідних розслідувань, що ми і пропонували зробити журналістам.

А чи не спадало вам на думку, що служби банку могли "недопрацювати"? Ви впевнені, що перевірили всю інформацію стосовно "ДНР"?

Дозволю собі зустрічне питання: а ви впевнені, що всі особи, які до 2014 року реєстрували компанії в Донецьку і Луганську, досі мають до них безпосереднє відношення? Скільки власників таких компаній поїхали з цих територій після окупації та покинули свій бізнес? Чи апріорі начепити на всіх переселенців з нашого Сходу ярлик "колабораціоніст" і заборонити банкам мати з ними справу? Мені б не хотілося зараз переводити розмову у площину припущень.

І ще кілька слів з приводу перевірки кредитних проектів в Укрексімбанку. Кредитна процедура в банку, як нормативний документ, затверджена правлінням банку. Згідно цієї процедури, будь-який кредитний проект проходить перевірку 6-8 департаментів, в залежності від його специфіки.

І цей кредит – не виключення. Свої висновки по ньому готували юридичний департамент, департаменти бізнесу, ризиків, заставники, служба безпеки і, безперечно, служби, які відповідають за перевірку походження коштів та можливих ризиків фінансування тероризму – служба фінансового моніторингу та Chief compliance officer (CCO).

Ці висновки розглядав кредитний комітет. Він погодив кредитний проект і вже після цього його передали на розгляд правління. Крім того, на будь-якому етапі ветувати видачу кредиту міг Chief compliance officer (CCO) чи Chief risk officer (CRO), які обираються Наглядовою радою банку і мені не підпорядковувались взагалі.

На завершальному етапі усіх процедур правління повідомило Наглядову раду про намір видати цей кредит. Запитань чи заперечень від неї також не було.

Ви стверджуєте, що заперечень не було. Але член Наглядової ради Юрій Терентьєв каже, що у департаменту банківської безпеки та управління ризиків Укрексімбанку були застереження щодо видачі цього кредиту. Кому вірити?

Заперечення і застереження – це дещо різні речі. Під запереченнями я мав на увазі наявність голосів "проти" на етапі, коли ухвалювалося остаточне рішення. Їх не було. Застереження ж, які виникають під час опрацювання кредитного проекту, розглядаються у відповідному порядку профільними структурами, які я згадував.

Наскільки мені відомо, цей кредитний проект розглядався у банку 11 місяців, кілька разів його відправляли на доопрацювання, він корегувався, потім розглядався знов. Були застереження, які стосувалися попередніх бенефіціарів, в яких були відкриті певні провадження.

Але якщо ви уважно слухали пана Терентьєва, він також казав, що під час наступного розгляду на кредитному комітеті "в ході колегіального розгляду усі ці питання були зняті".

Більше того, хотів би наголосити, що і кредитний комітет, і правління ухвалювали рішення колегіально. Як я говорив раніше – в Наглядової ради заперечень також не було.

Також хотів би додати, що мене дивують заяви, які почали лунати після виходу розслідування "Схем", що цей кредит начебто є непрацюючим. За весь час від моменту оформлення до мого звільнення платежі по кредиту сплачувались вчасно та в повному обсязі. Наразі мені також не відомо про будь-які проблеми з його обслуговуванням. Крім того, Укрексімбанк отримав в заставу торговий комплекс вартістю 109 млн у.о., корпоративні права на компанії активоутримувача та операційну компанію, а також майнові права на орендні платежі. Тож я не можу назвати цей кредит непрацюючим.

До речі, загальний обсяг дійсно проблемних кредитів в банку становить близько 107 млрд гривень, але це, на жаль, не привертає такої суспільної уваги. Банк самостійно виборює право повернути кредитні державні кошти.

Добре, що Ви підняли тему "поганих" кредитів та інших проблем Укрексімбанку. Фінансовий результат, який банк показав минулого року під Вашим керівництвом – 5,6 млрд гривень збитків. Чи не здається Вам, що і до розслідування вистачало підстав для критики Вашої роботи?

Я розумію, чому зараз на мою адресу лунає стільки критики. Але я не вважаю, що вся вона є об’єктивною. Більше того, готовий відповісти на низку тез, які ви озвучили.

Почнемо з фінансових показників. Так, фінансовий результат 2020 року - мінус  5,6 млрд. Але чомусь ніхто не говорить, що, навіть зважаючи на такий результат, уряд в стратегії банку на 2021 рік заклав фінрезультат у розмірі плюс 1,6 млрд гривень. Цього показника ми досягли вже до вересня, а до моєї відставки він сягнув 2 млрд гривень. Тож мені б дуже хотілося, щоб результати роботи нашої команди оцінювали комплексно, а не висмикуючи одні показники та ігноруючи інші.

Я був призначений головою правління Укрексімбанку в березні 2020 року. І на той момент всі попередні прогнози показували: якщо ми не почнемо терміново щось змінювати – збиток за підсумками року становитиме 10-12 млрд гривень. Тобто такий прогноз був обумовлений чинниками, які склалися ще до початку нашої роботи. В підсумку нам вдалося скоротити збиток в 2 рази! На той момент це вже був успіх.

При цьому, під час аудиту ми виявили дуже велику недорезервованість портфелю.Також, що дійсно здивувало, банк отримував процентних доходів менше, ніж мав процентних витрат, тобто працював у "мінус".

Як я вже казав, проблемна заборгованість складала 107 млрд гривень. І з цим теж треба було розбиратися. Ми почали продавати на аукціонах Prozzoro, СЕТАМ заставні об'єкти і самі борги. У відповідь отримали інформаційні атаки і розмови, що ми рейдеримо якісь підприємства.

Інша проблема – маніпулятивні результати аукціонів, коли позичальники намагалися за "три копійки" викуповувати свої об'єкти. Ми, за допомогою юристів, почали боротися, позиватися до цих позичальників, виборювати реальні ціни на заставне майно.

Ми автоматизували процеси, оптимізували витрати, позбулися низки непрофільних речей, які не повинні бути в банку.

Для людей, які не дуже розуміються на банківській сфері, все це може звучати надто складно. Тому наведу один показник. Операційний прибуток банку в останні місяці став перевищувати вже 0,5 млрд. гривень на місяць.

Тож, на сьогодні у банку чудова динаміка, гарний потенціал. Банківська система відчула, що він став сильним гравцем на ринку. Як ми це називали: "Великий виходить з тіні". Я дуже сподіваюся, що ця динаміка збережеться і надалі.

Тобто ви вважаєте, що впорались із тими завданнями, які перед вами ставив Президент?

Завдання, які ставили перед банком усі стейкхолдери, були відображені у стратегії банку, затвердженій Кабінетом Міністрів. Якихось окремих вказівок від Володимира Зеленського я не отримував.

Хотів би нагадати, що Президент не має повноважень впливати на призначення у жодному державному банку. Це – виключна компетенція наглядових рад.

Відверто кажучи, як професіоналу, дещо образливо чути, мовляв я був призначений завдяки протекції. Я переконаний, що більше 20 років роботи в банківській сфері, у тому числі 10 років в Укрексімбанку - це той професійний досвід, який дозволив мені перемогти на відкритому конкурсі та обійняти посаду голови правління Укрексімбанку.

І саме через це Президент прямо на нарадах телефонував Вам, звертався на "ти" і давав вказівки? Чи не здається Вам, що це дуже схоже на кумівство?

Президент звертався до мене, як до голови правління Укрексімбанку і підіймав питання, які, на його переконання, були в моїй компетенції. Ми ці питання опрацювали і відреагували в рамках своїх повноважень.

При цьому я ніколи не заперечував, що знайомий з Володимиром Олександровичем, але наші відносини мають суто діловий характер, ми спілкуємось виключно з професійних питань.

Єдиний зв’язок між нами, про який часто згадують – ми обидва з Кривого Рогу. Хоча я й народився в Дніпропетровську. І, ні, ми не куми.

І наостанок. До конфлікту в Вашому кабінеті такі публічні виступи високих посадовців проти журналістів були скоріше виключенням. Але за останні пару місяців це вже стало тенденцією. Не думаєте, що Ви "відкрили скриньку Пандори"?

Не хочу узагальнювати і готовий говорити лише за себе. Я довго аналізував, чому ж виник цей інцидент і один з висновків такий: в мій колишній кабінет кожен зайшов зі своїми наборами цінностей, правил і правд. Якщо провести аналогію з природними процесами, то, умовно кажучи, зіткнулася платформа свободи слова та платформа банківської таємниці – у результаті виникла гора нерозуміння.

А якщо говорити про тенденції, то дуже хотілося б, щоб мій кейс не залишився просто такою собі купою взаємних образ, а сприяв пошуку певних точок дотику, можливо навіть став приводом для створення якихось дискусійних майданчиків, на яких будуть напрацьовані підходи для співпраці між журналістами, банкірами та іншими зацікавленими особами на принципах взаємної поваги і врахування різних підходів, цінностей і точок зору.