Людина катається на авто і при цьому отримує субсидію. Знайома ситуація?
У Міністерстві фінансів заявляють про те, що грошей на субсидії вже не вистачає. За словами заступника міністра Сергія Марченка, на субсидії знадобиться приблизно 75 млрд грн, а у бюджеті на 2017 рік передбачено лише 47 мільярдів гривень на субсидії. У Мінфіні кажуть, що частину суми, якої не вистачає – спишуть з рахунків українців за підсумками опалювального сезону, а решту доведеться додатково шукати в держскарбниці.
Тож можна говорити про те, що механізм субсидій себе виправдав лише частково. Зрозуміло, коли чиновники відпускали ціни на енергоносії, то їх завдання було просто закрити будь-який ґвалт з цього приводу грошима. І це було виправданим кроком, тому що це зняло і збурення, і несприйняття. Робити це було потрібно, тому що, умовно кажучи, система знижених цін нічого, крім корупції, зловживань і неефективного використання ресурсів, не породжувала. Коли ресурси починають коштувати дорого, тоді люди починають думати, як їх зберігати — ставити приклади обліку і т.д. Поки цього немає нічого.
В той же час, чи можна сказати, що система знижених цін виправдала себе повністю? На жаль ні, тому що сам механізм вийшов надзвичайно примітивний і абсолютно не стимулюючий до енергозбереження. Тобто люди були зацікавлені лише в тому, щоб отримувати субсидії, і жодних факторів, які б спонукали до енергозбереження, фактично не було, тому що якщо все закривається субсидіями, то яка різниця, чи будеш ти зберігати, чи ні. Звісно, що певні кроки були зроблені: почали зменшувати норми споживання, які підлягають компенсації по субсидіях. Таким чином, можна сказати, що це стимулює до того, щоб люди були змушені економити.
В чому проблема наших субсидій? В тому, що ми спочатку даємо всім, а потім перевіряємо. Це було правильно зроблено, тому що одночасно перевірити мільйоні осіб неможливо, а деякі затримки з призначення субсидій привели б до того, що люди просто би не платили. Тому субсидію даються одразу всім за заявкою, а вже потім люди мають довести, що вони правоможні одержувати цю субсидію. Але вся ця система впирається в відсутність єдиного реєстру отримання соціальних трансфертів, бо річ йде не про житлові субсидії, а й про всі інші трансферті. І держава, по великому рахунку, не знає, а чиновники і не хочуть знати (бо це дозволяє мати багато можливостей для зловживань), скільки вони взагалі отримують цих соціальних трансфертів і які реальні доходи. У нас може бути абсолютно нормальна ситуація, коли людина катається на автомобілі і при цьому отримує субсидію. Тому зрозуміло, що така модель не є правильною і вона не спрямована на допомогу справді малозабезпеченим.
Крім того, важливим фактором є те, що у нас досі немає необхідних приладів обліку тепла. Знов таки, питання полягає не в тому, щоб вони були встановлені, а в тому, що там немає і другої важливої речі — регуляторів тепла. Наприклад, в нових будинках вже ставлять і прилади обліку, і регулятори. Бо тепло — найбільш значна частина витрат, тому вона найбільш суттєво відчувається, і від того у людей з'являється стимул до збереження. А якщо людина не має такої можливості, вона просто не може це робити. Тому має стояти хоча б будинковий регулятор, який реагує на те, що відбувається на дворі, тобто яка там температура. А коли це робить електронний регулятор, зрозуміло, що значно більше можна зекономити.
Крім того, попри все, ми запустили програму тепломодернізації, фонд енергоефективності, але я цей фонд не сприймаю і кажу, що це “рога і копита”, тому що він в принципі не спроможний вирішити ті задачі, які стоять перед суспільством. Нам лише на модернізацію багатоквартирних будинків потрібно більш трильйона гривень. Якщо в фонд ми можемо зібрати три-чотири мільйона доларів, а це мільйонів гривень, то ми не вирішуємо проблему, бо нам потрібно коштів в 10 разів більше. Чи тоді цей механізм працює і чи він підходить нам? Ні, не підходить.
Глибоко переконаний, що має бути запущене довгострокове внутрішнє цільове кредитування на заходи з енергозбереження. І це мають робити лише об'єднані співвласники. Якщо це багатоповерхові будинки, то там ухвалюється рішення, ви видаєте цільовий кредит, і вводиться система контролю за його ефективним використанням на рівні банку. І в цьому випадку люди окремим платежем, зв'язаним з оплатою цього кредиту, який буде видаватися на 10-15 років під 2-3%, зможуть його брати, і тоді витрати на погашення процентів і кредиту будуть, можливо, менше, ніж плата за тепло. І більш того, тоді ви повинні видавати субсидії саме тим будинкам. А якщо будинки відмовились, то чому ви маєте субсидувати тих, хто відмовляється від боротьби за енергоефективність? Тобто тут має бути система, яка стимулює людей до енергозбереження.
Та ж сама система з приватними помешканнями. У людей часто стоять застаріли газові котли, що дуже дорого. Потрібно переходити на твердопаливні, але для цього потрібно дати кредит для придбання такого котла, на заходи утеплення житлових помешкань. В цьому випадку трохи по-іншому буде оформлюватися процедура погашення кредиту. Якщо в багатоповерхових будинках це помісячні платежі, то тут з'являється інший механізм: якщо людина не платить, то будинок може бути виключений від всіх інших видів постачання. Тобто має бути державна система, яким чином спонукати людей. Платити в період, поки вони погашають кредит, можливо, доведеться не набагато менше, але це буде стимул. Якщо люди не приходять за подібним проханням, якщо вони не приймають заходи по енергозбереженню, ви тоді не повинні давати їм субсидії. Не можна давати субсидії, якщо це багатоквартирні будинки, де, наприклад, не встановлені лічильники на воду. Не встановлені — вибачте, ми вам компенсувати витрачену воду не будемо. Таким чином ви маєте запускати систему по моделі, яка б спонукала людей до енергозбереження.