Дві дитини

Дві дитини в мами-України —

Народила ненька доньку гарну,

А еще явила миру сына —

Бойкого и разбитного парня.

Донька залишилась у хатині —

Ніжна, мила, сонячна, чудова.

Парень — не тужи, сказал, о сыне

И пошел нести по миру слово.

Дівчина завжди матусі вірна,

Ділить з нею радощі та горе,

Сын увидел дикий край обширный,

Всякое случалось на просторе.

Працьовита, донечка і люба —

То є наша українська мова.

Сын стал мужиком брутальным, грубым —

Русское известно нынче слово.

Та обидва — діти України:

І співуча та ласкава мова,

И язык нервической кручины,

Что ползет то в танках, то в оковах...