В Україні депутатський імунітет розширений до безмежності
Сьогодні Верховна Рада має розглядати законопроект щодо зняття депутатської недоторканості. У контексті цієї проблематики варто зауважити, що Україна суттєво демократизувалася в порівнянні з часом Януковича, і на сьогоднішній день немає прямих політичних переслідувань. Тому депутатський імунітет, в принципі, потрібен для ведення політичної діяльності. По суті, він у нас розширений до безмежності, тобто щоб навіть за всілякий злочин на побутовій основі чи за аварію на авто неможливо було б притягнути депутата.
Є така думка, що наявність депутатського імунітету — це була форма підкупу опозиції, бо все-таки це дозволяло діяти опозиції, з одного боку, ніби жорсткіше, а з іншого боку, всі прекрасно розуміли, що імунітет з депутата можна зняти. Президенти ж були вже в 90-х роках, і саме вони і могли притягнути до відповідальності.
Тому зараз, коли країна демократизувалася, варто дещо змінити політичну систему: перейти на вибори на пропорційній основі з правом самим партіям розпоряджатися потім списком. І далі, щоб ці вибори були рейтинговими, щоб все ж таки був якийсь об'єктивний механізм оцінювання популярності того чи іншого політика, а з іншого боку, щоб партії могли самі відбирати депутатський мандат і призначати заміну якомусь скандальному депутату. Це б зняло взагалі фактор фізичної ваги особи політика і перевело б повну політичну відповідальність партії. І тоді не було би потреби чіплятися за окрему особу. В багатьох політичних системах такі механізми діють.
Ми ж живемо в системі політиків. Мажоритарний політик — він сам інвестував в виборчу кампанію і пробує якось повернути інвестоване за рахунок політичного впливу на території, від якої він обрався. А є списочники, які, по суті, зобов'язані дотримуватися лише партійної дисципліни і рішень фракції. Тому доки існуватимуть різні типи депутатів, доти будет формуватися зовсім інакша модель поведінки для них. Ця нерівність і створює додаткову напругу. При пропорційній системі всі будуть рівними, а політичну відповідальність будуть нести не окремі депутати, а ціла партія.
А щодо справедливості в питанні зняття депутатської недоторканості, то тут потрібно згадати, що майнове розшарування відбулося ще в 90-х, і на сьогодні зрозуміло, що багата людина може найняти собі якісного адвоката і захистити себе навіть в суді, в порівнянні з бідною людиною. У багатьох політиків і так окрім їхнього статусу депутатської недоторканості в випадку чого ще існують кошти скористатися якісним дорогим адвокатом і уникнути покарання, в той час як проста людина, як правило, страждає від всіх тих тисків і не в змозі найняти хорошого адвоката від відсутності якогось спеціального статусу, імунітету, неможливості зайти в органи влади і вирішити своє питання. Тому людей якраз бісить те, що існує майнове розшарування.
Зараз більшість органів влади стали цілком відкритими, але ще недавно деякі регіональні адміністрації були просто захищені цілим натовпом поліції, і міські голови були не дуже доступними, як і міськадміністрації, і райадміністрації. Зараз це все змінилося, але люди ніяк не можуть самі навчитися використовувати інструменти демократії і все ще живуть в певній міфології, що депутати дешево харчуються, що у них якісна і безкоштовна медицина. Ті депутати, які вихідці з демократичних прошарків, вони користуються тими ж послугами, тим же громадським транспортом, що і звичайний українець.