Справа Шеремета повинна привернути увагу до ситуації зі свободою слова і взагалі з правами людини в Україні

Сьогодні на одному з телеканалів радник міністра внутрішніх справ Антон Геращенко говорив про розслідування вбивства Павла Шеремета, і сказав, що він особисто впевнений, що це організували з-за кордону. А мені це особисто нагадало те, що було 17 років тому, коли вбили Георгія Гонгадзе, бо так само говорили, що вбивство організували якісь агенти для того, щоб дестабілізувати ситуацію в країні.

Натомість ми бачимо, що коли рік минув і немає ніяких результатів розслідування, то, звичайно, виникають журналістські ініціативи, такі як розслідування “Слідство Інфо”, які встановлюють раптом, що там десь виникає співробітник СБУ, що там можуть бути причетні ультраправі організації. Комітет захисту журналістів заявив, що якихось конкретних доказів того, що був якийсь закордонний слід, не існує. Думаю, що тут або неспроможність правоохоронних органів, або небажання з якихось причин встановити істину щодо вбивства Шеремета.

І хочу нагадати, що це ж не єдине вбивство журналістів. У нас, по суті, до сих пір не розслідуване і ще немає судових рішень щодо вбивства Бузини і багатьох інших резонансних вбивств. Тут важливо сказати, що власне найголовніше, що було висновком справи Гонгадзе, і що має стати для журналістів висновком зі справи Шеремета, - це те, в якій атмосфері ми зараз знаходимось. У нас вона, як сказав президент, “нечуваної свободи слова”. Це тоді, коли вбивають журналістів, це коли національна спілка журналістів говорить про 800 насильницьких атак на них.

Це коли радіо, в якому працював Шеремет, позбавляють ліцензії в Києві і Харкові, а в їх холдингу “Вєсті” проводять обшуки з використання БТРів в центрі Києва. У нас існує сайт “Миротворець”, який керується тим же радником міністра внутрішніх справ, на якому, всупереч українському законодавству, розміщені персональні данні журналістів, як українських, так і закордонних. І ці журналісти отримують погрози від ультраправих формувань і від тих формувань, які нападають безкарно, при повній бездіяльності чи потуранні поліції на будь-які акції протесту.

Звичайно, в такій ситуації, “нечуваної свободи слова”, яка, по суті, спонукає бити, вбивати журналістів, закривати ЗМІ, дуже легко сказати, що у нас все добре в країні, що це вороженьки нам таке роблять. Але незалежно від того, чи будуть знайдені організатори і замовники вбивства Шеремета і хто це буде, в першу чергу, ця справа повинна привернути нашу увагу до ситуації зі свободою слова, вираження поглядів, свободи зібрань і взагалі з правами людини в Україні. Не просто привернути увагу до цього питання, а боротися за те, щоб, принаймні, відновити ту ситуацію, яка у нас була раніше, до того, як прийшли до влади ці люди, які не розслідують, а я думаю, що де-факто потурають вбивцям журналістів.

Сьогодні приїжджала в Київ колишня керівниця Національної поліції, яка особисто взяла під свій контроль справу вбивства Шеремета, - і результат відомий. В принципі, так звана реформа поліції та взагалі правоохоронних органів, провалилась, судячи по сплеску злочинності. Ми зараз говоримо про журналістів, але ми кожен день чуємо про вбивства звичайних людей, і не про одне і не тільки в Києві, а по всій Україні. Ми бачимо, що з цим валом злочинів, який повністю вже накрив Україну, не справляються наші правоохоронні органи. Якщо не справляються навіть в такій резонансної справі, до якої привернута увага не тільки в Україні, а й взагалі в світі, то говорити про якусь ефективність не доводиться.