Вибори Путіна, або Вашу Собчак і тут, і там показують
І тут потрібно враховувати одну важливу деталь. Ксенія Собчак — дочка колишнього мера Петербурга Собчака, в якого на побігеньках працював Володя-“организуй нам кофейку”. Я запам'ятав Володю, коли перший раз з ним познайомився в1991 році, тоді у мого батька і Собчака були переговори. Тоді приїхала делегація ламати українську сторону, що “як же ви, хохли, посміли объявити незалежність”.
Володечка сидів в приймальні, з зацькованим виглядом оглядався, вийшов Собчак: -“Володя, организуй нам кофейку”, і той почав метатися і мене розпитувати, де тут можна його організувати. Собчак — шеф. Собчак — людина, яка в силу того, що його всі називають страшенно великим демократом, але яка серед перших російських демократів не була чужа від мафіозних дій і мафіозного збагачення так само, абсолютно не чужа таким речам, завдяки якому Путін зумів вийти на величезні мафіозні потоки і т.п. Тобто це людина, яка дала політичний і життєвий старт Володимиру Путіну, який є фактично батьком Ксенії Собчак.
Тому ми можемо серйозно говорити про те, що в даному випадку Ксенія Собчак, яка, крім всього, ще є й хресною дочкою Володимира Путіна, не могла бути якимось кардинально протиставленням Путіну. Так, вона пробувала тусуватися в якомусь більш демократичному середовищі, коли Тіна Канделакі робила дуже жорсткі пропутинські заяви, тоді як ця робила трошечки ліберальніші.
Але про той же Крим, коли всі кричали “Кримнаш”, вона казала: “Ну, если Крым удастся без крови вернуть, то это будет самая большая победа российского государства” і ще щось тому подібне. Тобто насправді це є повний одобрям-с, тільки більше, в першу чергу, все ж таки гламурним певним образом, який в виконанні Ксенії Собчак не передбачав такого тупого оголтілого путінізму, на які йшли інші. Тобто він був м'якше і гламурніше, але він фактично нічим цілком й не відрізнявся. Нікуди в інші сфери вона не відходила, тільки кілька разів десь трохи демонструвала вільнолюбство в окремих фразах, але не більше.
На сьогоднішній день її висунення виглядає достатньо комічно. Яка його мета? Не думаю, що вона має від когось відтягувати голоси. Не та країна Росія, де відбуваються вибори в нашому розумінні цього слова. Це не та країна, де є голоси, якісь хтось рахує. Це є країна, де написаний результат, і під цей результат підганяють кількість бюлетенів в урнах чи кількість записаних голосів у протоколах і т.п. Тому, насправді, відтягувати голоси немає сенсу, та й нема у кого відтягувати голоси. Судовими органами виведено в такий спосіб, що Навальний не зможе балотуватися, бо за російським законодавством проти нього виходять певні звинувачення і якісь вироки проти нього.
Навальний — це теж такий варіант опозиція-лайт для протиставлення Путіну, щоб не могла розвалитися інша опозиція. Він адаптований, прийнятий в клуб тих, кому дозволено займатися політикою і мати якусь свою виражену протилежну позицію, але в певних межах у нього є можливості себе реалізувати, тобто він не може бути обраним в Росії, перемогти, але для легалізації політичного певного образу він є.
Очевидно, є побоювання, що Навальний все ж таки може бути не зовсім таким вигідним кандидатом, як хотілося, й вирішили, що його треба усунути від виборчих перегонів. Його зняли, але проводити вибори за північнокорейським сценарієм, що є один-єдиний кандидат, цар і бог, і на нього всі моляться і 99,99% “за” - в Росії теж сьогодні ще не готові, їм треба зберігати обличчя. Тому для імітації виборів по-російськи потрібен ліберальний кандидат, який має говорити інші, серйозно відмінні фрази від Путіна, але не створювати для нього надмірних проблем.
Ось Ксенія Собчак і говорить інші фрази. Крім всього, вона ще й бореться проти опозиції, тобто вона є варіантом “проти всіх”. Давайте пригадаємо, у нас його застосовували з провладного середовища. Кажуть, що росіяни — нація Товстого і Достоєвського, але після тієї деградації, яку вони пройшли, здається, що російське суспільство відстає від українського десь на кільканадцать років в елементарному інтелектуальному плані, вже не кажучи про цивілізаційній розвиток. І те, що у нас був такій конкретний персонаж “проти всіх”, який перейменувався, воно десь зараз доходить до російських еліт і починає бути трендом. Тобто коли ми хочемо глянути на ситуацію в російському суспільстві, нам треба оглянутися десь на 7-10-12 років назад. І ось ми бачимо Ксенію Собчак, яка десь калькулює те, що у нас було в ті роки.
Гра на “проти всіх”, в першу чергу, має розбалансувати будь-яких противників, показати, що всі й так погані, то навіщо взагалі за щось змагатися. Це не стільки експонується на вибори, скільки на післявиборний період, але для Заходу, для світу треба показати, що є яскравий опозиційний кандидат, який добре може бути представлений Заходу, який добре володіє англійською мовою, який сприймається на Заході, ну і плюс дівчина з обкладинки. Дуже імпозантно. Її точно будуть показувати всі світові телеканали, і Путін може сказати: “Слухайте, яка диктатура, який тоталітаризм? Ви же бачите, що мою конкурентку на телебаченні показують частіше, ніж мене”. І російське телебачення буде показувати. Для того, щоб привернути увагу, вона буде говорити якісь кардинальні, відмінні від Путіна речі.
Те, що вона говорить зараз речі, які дуже погано сприймаються вищою російською елітою — так, але вона не говорить “Путіна посадить”, вона собі цього не дозволяє. Вона сказала фразу, яка одразу обвалює її можливість навіть легітимно набрати голоси в Росії, тому що “Кримнаш” все ж таки не вивітрилось з імперських голів, але це те, що сприймається нормально на Заході. І зараз навіть у нас в Україні, де ми це розуміємо набагато краще, не говорячи про західних аналітиків, ми ж не дискутуємо про те, в першу чергу, хто така Собчак і для чого її висунули. Але більшість наших коментаторів після фрази про Крим автоматично переключились на це.
Це дуже добрий відвідний маневр — людина сказала фразу, яка нібито є викликом політики Путіна, але не самому Путіну. І все, увага переключена, і весь світ вже не говорить про те, що вона похресниця Путіна, а весь світ говорить, що вона вимагає дотримання міжнародного права, яке в Росії було потоптане. А це для світу дуже важливо, щоб Росія повернулась в цивілізаційні рамки. Що там буде всередині Росії, ні Німеччину, ні Францію, ні Британію особливо не цікавить, їх цікавить, щоб вона повернулася в рамки дотримання міжнародного законодавства, і Ксенія Собчак говорить саме про це. Вона не говорить, що Крим треба повернути Україні, більше того, вона далі сказала фразу, що “це по міжнародному праву, а далі будемо размовляти”.