Тарас Чорновіл. Апофеоз європейської безликості
Моє одкровення щодо сучасної музики. Раптом виявляються якісь прізвища у відборі на Євробачення, які перший раз взагалі чую. Взагалі не є великим поціновувачем, але радіо чи телебачення включено, то мав би хоч трошки знати, і раптом розумію, що нічого про існування цих людей не знаю навіть в натяку. Вони якось абсолютно випадають з того тренду, до якого ми звикли у всі попередні роки, бо на “Євробаченні” звучить попсаф, це не є спеціалізований фестиваль авторської пісні чи важкого року.
Якось в Україні складалося так, що останні роки ось ця популярна музика починала набирати певного національного присмаку і тренду. І дуже було показово те, як на “Євробаченні”, саме вже не тільки українці, а гості з інших країн і зарубіжна преса оцінювали позаконкурсний виступ нашого гурту “Онука”. Мені здається, що це було дуже показово. І це було певним натяком для відбіркових комісій, тому що на “Євробаченні” звичайно є різні. Є ті, які зберігають повністю своє національне обличчя, а є ті, які від нього дуже жорстко віддаляються і відмовляються.
І один, і другий варіант, звичайно, можуть мати майбутнє, але у нас є своя певна історія на “Євробаченні”. Ми можемо згадати, що ми мали хороший успіх тоді, коли ми були дуже оригінальні, коли ми мали певний тренд. Цей тренд міг бути суто український, гуцульський, як був у Руслани на Стамбульському “Євробаченні”. Це була тріумфальна перемога, і мови про це немає. Це може бути наш національний кримськотатарський драматизм, який теж приніс так само тріумф. Це може бути набагато складніший варіант, який не всіма сприйметься, особливо тими, хто люблять певну елітарну складову у музиці, — друге місце у Данилко, Вірки Сердючки. Але те був, назвемо його, демонстративно жлобський варіант, але це теж був свій певний національний тренд, який був наш.
І ось зараз, окрім кількох попередніх, на цьому конкурсі українські відбірники пробують нав'язати іншу версію. Це є версія певної безликості.Треба ж бути спеціальним цінителем музики, щоб оцінити, що краще, що гірше. На мій погляд, про сьогоднішніх можна сказати так: вони ні кращі і не гірші від середньо-статистичного рівня тих, які їдуть на “Євробачення”. Вони так само могли поїхати з будь-якої іншої країни — і з Фінляндії, але Фінляндія свого часу висунула дуже провокативних “Лордів” з цими монстрами, і це дуже показово. Вони могли поїхати від Німеччини, але Німеччина від себе свого часу подавала ось ту дуже щиру дівчину, яка захопила всіх простотою і щирістю. Вони могли поїхати від Норвегії, такі ж самі виконавці, але Норвегія вибрала теж дуже відкритого, якій діє десь на підсвідомість своєю щирістю, відвертістю Рибака так само.
Тобто інші пробують на чомусь зробити акцент, а у нас дуже демонстративне розмиття свого образу. Таке відчуття, що ті, хто робити відбір, вони старалися зробити так, може, з добрими намірами, щоб середній європейський глядач, якому, в принципі, наплювати, яка це країна, щоб він просто підтримав тому, щоб почув щось своє рідне. Але мені здається, що весь приклад наших попередніх успіхів і програшів на “Євробаченні” демонструє, що насправді це досить пагубна річ. Ті, хто безликі, вони губляться. І мені здається, що тут є певна безликість, яка нам навряд чи принесе перемогу.
Мене засмучує апофеоз європейської безликості, тому що частина нашої естради йде в напрямок ідентифікації в різних жанрах (“Онука” - це ж не є фольк-музика, це електронна музика, абсолютна сучасна), але все-таки в певну таку ідентифікацію, яка може бути успішною. А частина розділилася на два потоки. Один — це повне калькування російської найдешевшої попси і працювання повністю в цьому руслі. Друга демонструє абсолютно так ж саму безликість в англомовному сегменті. І що одно, що друге, на мою думку, не дає нічого.
Навіть якщо буде місце в десятці, це забудеться вмить. Мені хотілося, щоб про українських виконавців згадували, як згадують про Джамалу, Руслану, як згадують про сербську виконавицю, яка просто неймовірно зворушливо проспівала тоді на “Євробаченні” свою “Молитву”, це до кісток пробирало. Мені хотілось би, щоб крім результату, а мені здається, що з таким відбором і результатів не буде ніяких, але щоб залишилася пам'ять. Пам'ять, гірша, ліпша, від декого з наших виконавців лишалася, і ці виконавці точна не підпадали під тренд, під який попав нинішній відбір.