Петро Петриченко. На кого схожий наш пенсіонер

В західних країнах пенсійне законодавство практично спочатку побудовано на трьох ступенях. Перша ступінь — це добровільне страхування, друга — обов'язкова накопичувальна система після пенсійного забезпечення від обов'язкових нарахувань, і третя — це добровільна. І на Заході ця третя ступінь настільки відпрацьована, що коли людина виходить на пенсію, вона отримує певні кошти, і вона психологічно вже готова вийти на пенсію. Бо знає, що у неї вже є гарантії, що у неї все буде нормально, що вона не буде залежати від якихось сімейних проьлем, якщо діти її не підтримують, чи при хворобі тощо.

Як приклад — це США, де державне пенсійне забезпечення майже займає майже півтори національного бюджетного дохода держави, тобто там людина виходить на пенсію, отримує 700-800 тис. доларів і може спокійно їздити по всьому світові. Це забезпечує належна фінансова система, банківська, економічна. І перш за все, забезпечується стабільною економічною ситуацією, оскільки економіка працює, є стабільні робочі місця, стабільне виробництво.

В Україні такої системи роки що немає, у нас фактично введений другий пенсійний рівень: від 2 до 7% це фактично податок, який люди сьогодні не дуже хочуть платити, але повинні, тому що це передбачено законом.

Найбільше за всіх щодо пенсійного забезпечення у нас вражені вчителі, лікарі, представники сфери культури, оскільки у них заробітна плата не відповідає розміру виходу на пенсію. Для них законсервовано відраховується рівень пенсійного забезпечення від тієї зарплати, яка була колись. Сьогодні вони зробили те, що позитивно, - прив'язали до середньої заробітної плати по галузі, яка десь на рівні 3600 грн, але вона не відповідає тому рівню життя, що є.

У нас на сьогодні найбільш позитивна позиція щодо пенсійного забезпечення у держслужбовців. У них передбачено, що вихід на пенсію гарантує 60% заробітної плати. Більше того, для них передбачили, що пенсійне забезпечення відраховується від того рівня заробітної плати цієї посади, яка є на сьогодні, тобто кожного року йде перерахунок розміру пенсії.

Тобто якщо людина 10 років назад отримувала одну зарплату, а сьогодні вже інший, вищий, рівень зарплати, то пенсія буде нараховуватися згідно з сьогоднішньою зарплатою.

Пенсійне забезпечення повинно охоплювати цілий спектр, і не тільки підняття розміру пенсії. Це комплексна система, яка повинна дбати про те, де брати гроші, хто буде створювати робочі місця, який маємо рівень економічного розвитку. У нас же нічого сьогодні немає, окрім розвитку банківської економічної діяльності. Більше того, вкладення грошей не передбачається гарантією від держави. Держава фактично не може забезпечувати це.

Сьогодні в ЗМІ пишуть про те, що тепер вже на підприємства не будуть перераховувати податок з заробітної плати, і людина має собі платити сама. Це популістська міра. Вона фактично,так би мовити, підвищить на 7% заробітну плату за рахунок того, що людина буде отримувати “брудні” кошти на руки, а потім сама нести ці проценти і платити податок на дохід. Держава втрачає деякі надходження певної суми, але за рахунок того, що люди будуть не платити і утримуватись від сплати, податкові буде накладати величезні штрафи, і таким чином вони опосередковано заберуть всі гроші назад.

Наш пенсіонер схожий на потужного жебрака, якого світ не бачив, тому що подивіттчя на вулиці, у що він одягнений, в якому взутті він ходить, що у нього на голові і з якою авоською в руках. Це сіра маса, яка не може вдягнутися в хорошу одежу і не може вийти в цивілізованих світ.