Андрій Кокотюха. Супрунівський нерест
Виявляється, пані виконуюча обов'язки міністра охорони здоров'я Супрун зробила таку заяву на вимогу якоїсь міжнародної організації, яка захищає рідкісних тварин від знищення. Тобто осетри, які дають ікру, мусять бути захищені, тому чорну ікру не треба їсти, їжте червону.
Насправді це не так, це виглядає стьобом в тому самому контексті, що Уляна Супрун не радить їсти суп, не радить пити міцні напої на морозі, тепер - не їсти чорну ікру. Насправді ці поради жодним чином не стосуються прямих обов'язків в.о. міністра охорони здоров'я, посади якого вона зараз займає, не стосується боротьби з корупцією у медичній сфері, не стосується поліпшення здоров'я населення — не стосується взагалі нічого, що пов'язано з медициною. Це якісь поради дієтолога, що зовсім не відповідає посаді, яку займає Супрун.
Чому так збентежилися соціальні мережі? Тому що, наприклад, у свої 48 років чорну ікру не їв жодного разу. Взагалі, якщо я й купую ікру, то минтая, тріски — в районі 30 гривень. Вона нічим не відрізняється від червоною за своїми якостями, тільки ціною. І купа моїх знайомих так само купують ікру мойви, минтая, тріски, щоб намазати її на хліб з маслом. Червона ікра теж не є дефіцитом, цінова політика починається від 100 грн, її купують на свята, але ікра не є продуктом повсякденного споживання українців, навіть червона. Більш того, я переконаний, що навіть заможні українці, навіть ті, кого називають олігархами, їдять червону ікру ложками хоча б раз на тиждень.
Тобто ця порада не адекватна українським реаліям. Можливо, в інших країнах чорну ікру так їдять, що треба робити зауваження, що їжте менше чорної ікри, але в нашій країні не впевнений, що 90% населення знають, яка чорна ікра на смак. Це не є товаром повсякденного вжитку.
Саме тому ось ця її порада сколихнула соцмережі. І, в принципі, ті захисники Уляни Супрун, які радять вчитуватися в текст, що це вона зробила заяву на вимогу міжнародної організації по захисту рідких тварин, — це все проходить повз увагу, тому що люди проектують це на повсякдень.