Степан Гавриш. «Чайники» Зеленського ведуть країну до нової національної кризи

Поволі скочуємось в країну антиутопію. Ізоляція в карантині все частіше змушує нас задуматись, як не треба прожити своє життя. Не робити помилок, не давати владу брехунам, невдахам, зекам, акторам. І взагалі малоосвіченим. Ми все більше живемо у віртуальному світі. Соціальні мережі забиті брудними словами, героями, які викликають огиду. Світ поволі перевертається. Він не вигаданий. Такий, в якому живемо. Все вселяє страх, невпевненість та неподоланний невроз. Все більше шокує головний герой. Реальність така, що життя не для людей із слабкими нервами. Воно стає, вже помітно, все більш жорстоким і невдячним.

Прокинутись. Поїсти. Послухати класичну музику. Сходити в школу (чи краще поспати до заходу сонця). Зустрітися з друзями. Усім разом випити молока. Пригостити миловидних бабусь вечерею та пивом. Пограбувати якийсь магазин. Вкрасти чиюсь машину. Увірватись в чийсь будинок. Зґвалтувати якусь дівчину. Потім десь у підворітній помірятись силою із конкурентами на полі нічного терору. Поділити здобич (награбовані гроші). Попрощатись із своїми друзями. Прийти до дому. З’їсти простиглу вечерю. Завалитися спати. Це життя підлітка Алекса Ентоні Берджесса. Безкінечне механічне повторення людей, емоцій, символів. Але в цьому ритмі антиутопії все більше збоїв, обривів, обвалів. Проте вся система, яка довго виживала в смертельних загрозах, працює на відновлення циклу. Він розпочинається знову, або продовжується.

Парадокс часу, заведеного нами. Встановленого вільно і з великим бажанням усе поміняти. Аби мораль не стала механізмом репресій нових героїв, її скасували, переплавили у щось інше. Аякже, новий головний герой такий веселий, комічний, простий, доступний і в дошку свій пацан. Натомість сенсам і планам – нові жаргонізми: «вийди отсюда розбійник», «я в шоці», «скока вас і скока у вас телефонів», «у вас мізків набагато більше ніж у мене… нє, ну шо-то у мене є, звичайно», «зарослий Стів Джобс», «багато факапів», політика факінг-галузь, «я за один стіл з такими бандитами не сяду», «ви, хлопці, засранці». Звичайно, це не фєня Януковича з його «шлєперами». Це знаки нової політичної культури діджиталізації. Класу «чайників». Ознаки антиутопії навколо омріяного нами лідера – справедливого опришка Голобородька на лісапеті. В монобільшості тяжка ерозія і невиліковні хвороби – вимагательство, договорняки, інтимні переписки із замовлянням повій на робочому парламентському місці, бійки. Неготовність приймати жорсткі рішення у випадках кричущих фактів, не сумісних із мандатом на владу. Депутат І. відсидів у тюрмі за зґвалтування неповнолітньої, що підтвердив Генпрокурор Рябошапка. Журналісти знайшли потерпілу, яка це підтвердила. Інша слуга народу К. в момент голосування про скасування недоторканності радісно повідомила, що «тепер хочу займатись з тобою любов’ю день і ніч». А депутатка Т. не приховувала своєї збудженості в натовпі монобільшості: «ураааааа, люблю тебя сильнее матраса. Секс на новом матрасе. Ураааааа». Важко сказати, що тут більше Фрейда чи темної євгеніки, бо матрас нічому не допоміг, бо вона закликала за досвідом Лі Куан Ю стерелізувати жінок в яких немає вищої освіти, заявивши, що у бідних «ми отримуємо дітей дуже низької якості». Інший знаний політик Я. під куполом два дні завзято торгувався з повіями. Вибачився лише під тиском пранкера Джокера, який романтично переписувався два тижні з можливим майбутнім мером Т. від імені Генпрокурора Рябошапки. Чесний депутат злив «законнику» все про внутрішні конфлікти у фракції і корупційну зарплату в конвертах колегам. Інші слуги призналися Джокеру, що їх колега К. отримала посаду замміністра через ліжко. Добрий Джокер, аби посилити ефект, порадив їй ще й надрукувати в ФБ своє сімейне фото, яке він обіцяв показати «Вові». Що вона й добросовісно зробила. Коли 11 слуг народу запідозрили в отриманні кожним по 30 тис. «вбитих зелених єнотів» за голосування проти антикорупційного закону, то Банкова найняла просунутий поліграф, який цілком їх виправдав. Ніхто навіть не звернув уваги, що в одного із підозрюваних і доброчесного, після поліграфу, слуги знайшлася мама, яка мала 24 квартири, 17 автомобілів, два будинки і 70 соток елітної землі. Вінцем пояснення і символом часу стало: «мама любит скорость». Один слуга П. оприлюднив аудіозапис на трьох своїх колег про вимогу 600 тис. доларів щомісячно чи то в поліції великого міста, чи під її контролем у бізнесу. Інший слуга народу під відомим сценічним псевдонімом передав кіло гігабайтів інформації НАБУ і Генпрокуратурі про корупційну практику в команді президента. На що лідер всіх слуг народу назвав його аферистом, а дії всіх можливих причетних до корупції виправдав з вірою в їхню безгрішність, власною чуйкою і непохитною довірою. Він ніяк не зреагував на те, що у відомого віце-спікера взагалі не було власного житла, він змушений був винаймати куточок у тещі, за що отримував значну компенсацію.

Правда, Володимир Олександрович проявив характер, і звільнив прем’єра Гончарука. Не тільки за те, що він називав себе «повним профаном в економіці», як за критику свого шефа, який має «дуже примітивне розуміння економічних процесів». І замінив його на прем’єра Шмигаля, який пояснив усьому світові, що жахливі повені на Західній Україні ніяк не пов’язані із хижацькими вирубками карпатських лісів, а є лише наслідком кліматичної стихії. По суті, прем’єр, таким чином, виправдав корупційні схеми і вкрай небезпечне масове знищення лісів та контрабандні оборудки з цінними породами лісу. Тут і схована частина собаки. Президент Зеленський, услід за Януковичем і Порошенком, реально скасував конституційну модель урядування. Як політичного інституту, який формується виборцями через монопартію або політичну коаліцію після виборів до парламенту. Мова йде про ліквідацію одного із найважливіших елементів системи стримувань і противаг в державі, який згідно Конституції володіє не тільки легітимною автономією, але й через програму дій формує майже всю внутрішню і частину зовнішньої політики. Зараз він повністю підпорядкований президенту. Як частина його офісу, який непередбачений ані Конституцією чи чітко визначений окремим законом. Прем’єр – лише один із клерків біля президента. Не випадково, в одному з інтерв’ю президент назвав колишнього керівника Офісу Богдана другою людиною в державі. Факап. Тому, коли програму уряду слуги народу і вдруге не підтримали, прем’єр не подав у відставку, хоча відповідно до кодексу політичної етики влади мав би це зробити. Володимир Зеленський можливо й не зрозумів, що це була недовіра не тільки прем’єру, але і йому персонально.

І, вишенька на торті. У світі антиутопії. Депутати Корнієнко і Арахамія, провідні лідери фракції слуг, не звертаючи уваги на включений мікрофон журналюг, обізвали свою колегу Ірину Алахвердієву «баба рабочая как карабельная сосна», перемежовуючи партійно-фракційний сексизм із грубим фольклорним матом. Вони ще й кинули каменем у президента, не бажаючи, але змалювавши якийсь дивовижний його психологічний портрет: «Он там бл…, оху…, подпригнет, викурит все айкосы, скажет: «баба да, баба да». Президент ледве колись сам не потрапив у подібну неприємність на великій вугільній нараді із фразою: «вы же не женщина, вы же человек серезный». Звичайно він пишається українським жіноцтвом назвавши їх колись у Парижі «нашим брендом». Звичайно всім далеко до екс-нардепа Ляшка, який обзивав своїх колег «головихою, кукушкою і цицкадзе».

У цей час Путін в гамериканському журналі The National Interest друкує статтю «Справжні уроки Другої світової війни» в якій підводить до думки глобального читача, що анексія Криму і окупація Донбасу не є проявом російського імперіалізму, а лише намаганням вибудувати справедливий безпековий баланс. Не дивлячись на воєнно-силову риторику Владіміра Путіна, злам міжнародного порядку і глобальної безпеки окупацією значної частини України, Путін вимагає закріпити за Москвою статус столиці історичного наративу. Він не лише виправдовує Сталіна, але реально, вперше у постсталінську епоху заявляє, про готовність до неосталінізму, проповідуючи реваншистську ідеологію. Знищуючи суверенність України, Путін намагається підірвати суверенітет Заходу, Північноатлантичну єдність, пропонуючи створити новий глобальний клуб із п’яти ядерних держав США, Китаю, Франції, Британії і Росії. Знову домовитись «про мирний розділ на зони впливу». Покінчити з Ялтою, Гельсінкі, ООН, G7 і G20 та справедливо розподілити світ між ядерними гігантами. Україна – логічно відійде Росії. Путін вважає український народ, якщо й не російським то братським. На цьому треку, якщо користуватись лексикою деджит-команди, для України вкрай загрозливими є зміни до Конституції РФ, які в найближчі дні готові підтримати до 60% войовничих росіян. Не дивлячись на тяжку епідеміологію. Це відмова Росії застосовувати міжнародне право, якщо воно не відповідає національній Конституції і законодавству, і жорстка заборона відчужувати будь-яким чином хоча би сантиметр російської території. Цим визнається, що захоплення воєнною силою території інших держав і народів на підставі закону російської Думи буде вважатись законним, справедливим і необхідним рішенням.

Пора виходити із стану антиутопії. Конституція зобов’язує президента захищати суверенітет і територіальну цілісність держави. Разом із правом українського народу на самовизначення в межах історичної території. Володимир Зеленський має відповісти Владіміру Путіну, що ніяких подарунків від російського народу Україна не отримувала. І її територіальну цілісність і суб’єктність гарантували і Єльцин і Путін, підписуючи Біловезькі угоди, Будапештський меморандум, Великий договір і ще понад 300 взаємних зобов’язань і гарантій про недоторканність кордонів і невикористання сили для вирішення будь-яких питань. Президент просто змушений, зобов’язаний говорити від імені українського народу і в його інтересах, захищаючи його історичні та цивілізаційні права. В іншому випадку залишки довіри до нього щезнуть. І він народить нову національну кризу. Над цим активно працює Генштаб РФ, його чисельні агенти в Києві та особисто президент РФ Владімір Путін.