Дональд Трамп провів тривалу розмову з Володимиром Путіним, під час якої сторони обговорили війну Росії проти України. За його словами, вони обидва погодилися, що необхідно зупинити кровопролиття і прагнути до миру.
«Ми домовилися працювати разом дуже тісно, зокрема відвідувати країни один одного. Наші команди негайно почнуть переговори», - заявив Трамп.
Говорячи про можливі підсумки конфлікту, він зазначив, що повернення України до кордонів 2014 року є малоймовірним, проте частина територій може бути повернута. Відповідаючи на запитання про те, чи підтримує він поступку або обмін українських територій заради завершення війни, Трамп підкреслив: «Йому [президенту України] доведеться робити те, що він повинен, але його рейтинги, м'яко кажучи, не надто високі».
При цьому Трамп відкинув можливість виключення Володимира Зеленського з переговорного процесу, однак натякнув, що його політичне майбутнє залишається невизначеним. «Поки що він там. Але в якийсь момент вам також знадобляться вибори», - зазначив експрезидент США.
From-UA звернувся за коментарем до політолога, директора Агентства моделювання ситуацій Віталія Бали щодо виступу Трампа після розмови з Путіним.
– Що це означає? Чи можна вважати це зрадою України, зрадою Зеленського, зрадою українців? Як слід оцінювати послідовність переговорів – спочатку з Путіним, потім із Зеленським? Що мав на увазі Трамп, коли заявив, що у Зеленського низький рейтинг?
– Почнемо з останнього. Я вже говорив, що взаємини між новою адміністрацією Трампа і Офісом президента, включно із Зеленським, м'яко кажучи, не є дружніми. І на це є свої причини. Порівняємо загравання Зеленського з Трампом, та як він дозволяв собі висувати претензії попередньому президенту Байдену. Я ще тоді казав, що цього не варто робити.
Байден і Салліван, можливо, просто ігнорували це, не знаю, що вони говорили між собою, але попри все продовжували допомагати Україні. Насправді те, що приписують Зеленському – створення формату «Рамштайн» – було заслугою Байдена і Остіна. І це всі прекрасно розуміють.
І в цій ситуації, коли адміністрація змінилася, там є своя історія взаємин. Вони теж спостерігали за всім, що відбувалося, і за тим, як поводив себе Зеленський. Недарма Трамп називає його продавцем, комівояжером, який приїжджає й забирає гроші. На мою думку, це якраз і відображає справжнє ставлення Трампа, якому така поведінка не до вподоби.
Усі також розуміли умови, які нам висували — боротьба з корупцією та інші питання, пов’язані з членством у НАТО та ЄС. Однак нічого з цього не виконувалося, тоді як фінансова підтримка все одно надходила. Це було очевидно для всіх. Але якщо Байден закривав на це очі, оскільки був певний емоційний фактор — захоплення героїзмом українського народу, що почалося ще у 2022 році, ще до повномасштабного вторгнення, то в нової адміністрації таких емоцій немає, вони відсутні.
Здається, що загалом йому байдужі всі ці розмови про героїзм тощо. Трамп, який останнім часом усе частіше порушує цю тему, прагне отримати Нобелівську премію, а для цього йому потрібно показати якийсь результат. Він говорив про припинення війни за 24 години, але цього не сталося.
Ця ситуація нагадує мені події в Секторі Газа, коли Трамп заявив, що якщо за два дні ХАМАС не звільнить усіх заручників, настане «пекло». Він висловлював ідеї щодо переселення всіх тамтешніх жителів, тобто багато різних ініціатив, щоб створити враження, ніби саме він зупинив війну. Він грає роль миротворця, і під цю ідею ухвалюються відповідні рішення. Адже, за його логікою, тільки Трамп може вирішити такі питання, і ніхто інший.
Якщо говорити про війну в Україні, то це агресивна, загарбницька війна Росії проти України. Тому Трамп вирішує це питання безпосередньо з Путіним. Європейська преса вже фактично написала, що Вашингтон кидає Європу та Україну, адже Європа теж опинилася поза межами цього переговорного процесу.
Думаю, не лише Зеленський дізнався із соцмереж про те, що Трамп провів розмову. Не впевнений, що й європейські партнери, зокрема Велика Британія як один із найближчих союзників, були поінформовані про підготовку цих телефонних перемовин, які, ймовірно, відбулися, але про них не повідомляли. Москва це заперечувала, хоча Трамп нещодавно, у своєму інтерв’ю New York Post на борту літака, фактично проговорився.
У підсумку ця ситуація поставила всіх перед фактом: про Україну говорять без України. А дзвінок Трампа Зеленському – це просто спосіб поставити його до відома про вже досягнуті попередні домовленості.
І дуже цікаво, що Мюнхенська конференція, яка стартує завтра, теж може стати майданчиком для важливих зустрічей. Там буде і Марк Рубіо. Кіт Келлог, як я розумію, вже трохи поза цим найближчим колом. Він висловлював деякі думки, які, скажімо так, відповідали інтересам України, але ситуація там виглядає зовсім по-іншому. Міністр оборони Піт Гексет озвучив те, що йому написали в Адміністрації президента. Не знаю, чи писав це особисто Ілон Маск, чи він просто диктував, але, як би там не було, на мою думку, перемовини між Путіним і Трампом почалися без участі України та Європи. Чи зможуть вони завершитися якимось результатом, поки що невідомо.
З моєї точки зору, великої паніки здіймати наразі не варто. Європу також поставили перед вибором, і їй доведеться приймати серйозне та різке рішення. Вони вже зробили спільну заяву та зібралися в Празі, це було зроблено міністрами закордонних справ.
По-перше, швидко серйозні перемовини не почнуться. 23 лютого відбудуться вибори в Бундестаг, і ймовірно на 99%, що Мерц стане новим канцлером. У нього дещо інша позиція, ніж у Шольца, в цьому контексті. Макрон, у свою чергу, хоче вирішити свої внутрішні політичні проблеми за рахунок зовнішніх успішних і серйозних дій, зокрема організував саміт штучного інтелекту, який відбувся у понеділок та вівторок у Франції. Тобто насправді процес вже набрав обертів. І виклик, на мою думку, насамперед кинутй Європі, адже реакція Європи визначатиме всі подальші рішення, дії та події.
Якби наша дипломатія була трохи іншою, професійною, а не такою нахабною з претензіями і вимогами, що нам всі винні, то виявилося б, що нам ніхто нічого не винен. Я про це постійно говорив. Трамп це не тільки показав, а ще й хоче компенсувати ті гроші, які Байден виділяв нам як допомогу. Всі критикували Байдена, а тепер всі побачили, що є що.
І замість того, щоб дякувати, пам'ятаєте заяву у Вільнюсі 2023 року, у липні, щодо міністра оборони Великобританії Уолеса, коли він говорив, що ми маємо прокидатися? Це все наслідки непрофесійної, я б сказав, діяльності, яку не хочу навіть коментувати. Рано чи пізно це мало статися, і ось воно сталося.
Я давно говорив, що наша зовнішня політика фактично провалена. Де та формула миру, де той план перемоги? Замість того, щоб розробляти реальний план перемоги, ми займалися дурницями і писали план бажань, як його назвали в адміністрації Байдена, так званий план перемоги Зеленського, де перший пункт — запрошення в НАТО.
Тобто замість того, щоб створювати реальний план перемоги, а не формулу миру "за все хороше проти всього поганого", і показати, що ми можемо і що нам потрібно, займалися зовсім іншими речами, що призвело до цього результату.
На мою думку, лише національні інтереси Європи, зокрема безпекові, можуть стати тією "соломинкою", що запобіжить капітуляції України, яку прагне Путін. Якщо Європа мобілізується, як до цього закликав Макрон, вона, навіть якщо не на 100%, то значною мірою зможе компенсувати відмову в допомозі з боку США. І якщо до цього процесу долучаться й інші країни, це стане можливим. Мюнхенська конференція, на мою думку, розставить всі крапки над "і" і прояснить, як буде розвиватися ситуація. Також важливо не забувати про роль Великобританії в цьому процесі.
Повертаючись до теми нашої дипломатії, ми мали б мати значно кращі стосунки з Японією, яка входить до G7, а також з Канадою. Хоча Канада нас підтримує, на жаль, ми мало працюємо в цьому напрямку. Я вже не говорю про країни глобального півдня. Так, є певні позитивні стосунки з Хав'єром Мілеєм, але, на жаль, це поки що не дає конкретних результатів.
Для цього потрібно здійснювати реальну дипломатичну роботу, щоб у нас не було опонентів, які мають залізобетонні аргументи щодо відсутності демократії, свободи слова в Україні, а також про те, що в нашій країні з’являється щось, що нагадує авторитарний режим. Не можна ігнорувати також твердження про найбільшу в світі корупцію, як це говорять Фіцо, Орбан та інші праві політичні сили, які набирають значну підтримку на виборах. Усі ці фактори наклалися, і, зрештою, це мало статися. Добре, що це сталося зараз — будемо рухатися далі, адже так продовжуватися не могло вічно.
Заява щодо рейтингу, на мою думку, зроблена не найкращим чином, але, можливо, вона примусить провести вибори в Україні і створить паузу. Путін, звісно, говорить про нелегітимність, але це повна нісенітниця. Однак, це також відкриває можливість, ситуацію можна буде перезавантажити. Хоча це обов'язково призведе до серйозних втрат, проте перезавантаження все ж можливе.
Будьмо обережними оптимістами: Трамп, як і Путін, не вічний. Ми бачимо, як швидко пройшло вже п’ять років, і ось ми наближаємося до шостого року перебування команди Зеленського при владі. Все змінюється, тому важливо, щоб до влади в Україні прийшли: а) справжні патріоти, б) професіонали, і бажано, щоб вони були порядними, наскільки це можливо. І тоді можна почати виправляти ситуацію. Так, це буде важко, адже наслідки сьогоднішньої влади доведеться виправляти.