Після розмови Трампа з Путіним стало очевидно, що Європа відходить на другий план у мирних перемовинах, адже Трамп поступово усуває її від процесу. Нещодавно голова європейської дипломатії Кая Каллас заявила, що Україна та Європа повинні брати участь у переговорах, інакше угода не спрацює.

За її словами, відмова від членства в НАТО в обмін на так звані "гарантії безпеки" — це не мир, а капітуляція перед Кремлем. "Чому ми заздалегідь йдемо на поступки Росії? Політика умиротворення ніколи не працювала", — наголосила Каллас.

From-UA звернувся за коментарем до українського політика та екснардепа Ігоря Мосійчука: чи не станеться так, що Трамп перекладе всю відповідальність на Європу, або ж, навпаки, візьме переговорний процес під свій контроль, залишивши Європу осторонь?

— Треба аналізувати цей мирний кейс Трампа з самого початку. Ще два-три тижні тому, коли офіційної інформації про контакти Трампа з Путіним не було, я сказав, що вони домовилися. Вони досягли концептуальної домовленості щодо України, тобто у них є загальний план, а деталі, звичайно, ще будуть обговорювати. Мої слова були підтверджені цим дзвінком Трампа Путіну, цією розмовою. Очевидно, що перемовини і концептуальне узгоджене рішення були ухвалені ще за три тижні до цього. Відповідно, демонстрація того, що це не узгоджувалося з Україною та Європою, була показовим кроком з боку Трампа.

Фактично, він принизив Зеленського та європейських політиків. Якщо Зеленського – безпосередньо, заявивши, що йому доведеться погодитися, немов звернувшись до нього як до пустого місця, то європейців він просто обійшов стороною, фактично не помітивши. У відповідь пролунала заява єврочиновників, ту, яку ви цитували.

Зараз ключовий момент – що буде далі. Це визначиться в найближчі два дні на Мюнхенській конференції, яка стартувала сьогодні. Я не виключаю, що на цій конференції Зеленський вже офіційно та відкрито стане на платформу антиТрамп. Вона буде фактично сформована та затверджена саме там. До неї увійдуть європейські політики, глобалісти, це середовище. Це один із варіантів розвитку подій.

Другий варіант – це пом’якшення позиції США, і ми вже чуємо про це як зі слів Венса, який очолює делегацію в Мюнхені, так і зі слів Трампа, який заявив, що місце за столом перемовин завжди заброньовано і для України, і для Європи. Тобто, можливо, буде якийсь компроміс.

Але в Мюнхені розглядатиметься ще одне питання, яке, принаймні за анонсом Зеленського, може стати серйозним каменем спотикання між адміністрацією Трампа та керівництвом України. Йдеться про розрахунок за вже надану допомогу українськими корисними копалинами.

Як відомо, Зеленський не підписав відповідну угоду з міністром фінансів і пообіцяв привезти її до Мюнхена після аналізу та із зауваженнями. Це стане одним із ключових моментів, що можуть вплинути на подальший розвиток мирних перемовин з Росією. Позиція Банкової полягає в тому, що розподіл часток у спільному підприємстві має бути 50% на 50% між Україною та США.

Таким чином, ситуація зараз розвиватиметься насамперед навколо цієї угоди про надра, і, відштовхуючись від неї, визначатиметься й подальший хід мирних перемовин. Банкова бачить цей процес так: відібрати активи у попередніх власників, передати їх в АРМА, а потім продати підконтрольним младоолігархам. Фактично, мова йде про перерозподіл ресурсів — позбавлення старих олігархів їхніх активів і передача їх новим, щоб зайти в партнерство з американцями на умовах 50 на 50. Чи погодяться США на таку модель? Не факт.

Ну і останнє. Удар бойовим дроном по накриттю 4-го енергоблока аварійної ЧАЕС цієї ночі може зірвати та змінити всі заплановані обговорення на Мюнхенській конференції, а також вплинути на мирні плани тощо.

— А що ви скажете про заяву Зеленського щодо того, що “американці будуть вмирати”? Якщо дослівно, він попередив Трампа про наслідки можливого наступу росіян на Європу. Чи можна розглядати це як своєрідну погрозу з боку Зеленського, щоб прискорити переговори та залучити до них як США, так і Європу?

— Так, це можна розцінювати як погрозу. На мою думку, у Зеленського здали нерви, раз він таке сказав — це по-перше. По-друге, американці можуть воювати в Європі лише за власною ініціативою. Ми добре знаємо, яких дипломатичних і політичних зусиль коштувало у Другій світовій війні переконати США переплисти океан і взяти участь у бойових діях проти Німеччини. Тому можна нервувати, кричати й закликати, але чи дасть це якийсь реальний ефект — велике питання.