"Велике оборонне будівництво": як Україна екстрено зводить фортифікації

З кінця минулого року українська армія після невдачі наступу перейшла до стратегічної оборони. Це означає, що на перший план виходить побудова масштабних захисних рубежів. Але саме з цим у Києва виявились суттєві проблеми.

Про це пише bbc.com.

"Не було нічого, якісь окопи по коліно і все", – військовослужбовець ЗСУ Микола описує ВВС Україна, як саме виглядали інженерно-фортифікаційні споруди на другій лінії оборони, куди нещодавно прибув його підрозділ на Сході.

І така ситуація непоодинока. Особливо яскраво вона проявилася в лютому, коли українські війська змушені були відступати з Авдіївки під тиском росіян. За словами самих бійців, за містом не виявилося підготовлених рубежів. Зокрема і це дозволило противнику стрімко просунутись на захід на майже 10 км.

Про недостатність, непідготовленість, а інколи і погану якість українських ліній оборони зараз говорять самі бійці, військові експерти, аналітики і навіть політики. Парламентська опозиція вимагає звіту прем'єр-міністра щодо "проваленої програми побудови фортифікацій" і розслідування цього.

Очільник уряду Денис Шмигаль своєю чергою заявляє про виділення рекордних 20 млрд гривень з початку року на створення оборонних рубежів та інтенсифікацію цих робіт.

Після розголосу інформації про плачевний стан українських фортифікацій цей процес суттєво прискорився, майже щодня військові підрозділи і обласні адміністрації почали публікувати фотозвіти про риття окопів і побудову бліндажів, а координувати цей процес став "непублічний куратор" від влади.

Мова йде про довготривалі і польові військові фортифікаційні споруди, тобто такі, що зводяться безпосередньо біля лінії бойового зіткнення і на деякій віддалі від неї.

Зазвичай лінія оборони складається з трьох основних смуг.

Спочатку йде "передпілля", що може включати мінні загородження, перешкоди з колючого дроту, протитанкові рови та бетонні надовби - "зуби дракона".

Далі починається головна лінія оборони, що складалася з залізобетонних та гранітних ДОТів (довготривалих оборонних точок), ДЗОТів (дерево-земляних оборонних точок), траншей, землянок, бліндажів та кулеметних гнізд.

За головною лінією оборони є ще одна - резервна, а також артилерійські позиції.

Класичним прикладом такої трирівневої побудови є "лінія Суровікіна", яку росіяни звели на окупованій частині Запорізької і Донецької областей за пів року – з жовтня 2022 до весни 2023.

Україна будувала свої оборонні лінії ще з 2015 року вздовж лінії розмежування на Сході. Однак вони були не настільки потужні і розташовані не в тих районах, де зараз проходять бойові дії.

До прикладу, колишній начальник штабу оперативно-тактичного угруповання "Луганськ", а нині експерт Центру оборонних стратегій Віктор Кевлюк розповідає ВВС Україна, що у його зоні відповідальності інженерно-фортифікаційні споруди зводились вздовж річки Сіверський Донець на Луганщині.

"Передній край (оборони) проходив по річці, друга лінія оборони була побудована паралельно Сіверському Донцю і перпендикулярно сьогоднішній лінії фронту. Тож питання: який зиск від цієї лінії сьогодні, якщо напрямок ведення бойових дій зі сходу на захід, а не з півдня на північ?".

Вздовж державного кордону з РФ на Луганщині взагалі не було оборонних рубежів. За словами Кевлюка, на деяких ділянках зробили лише ВОПи (взводні опорні пункти), а на інших – тільки зосередження резервів у тилу.

Власне, відсутність лінії оборони на кордоні і дозволила російським військам на початку вторгнення в 2022 році стрімко окупувати більшу частину Луганщини і просунутись вглиб області.

На інших ділянках фронту, насамперед на півдні Донецької області, українські війська змушені були відступити від першої лінії оборони на другу під тиском противника, але третю лінію оборони не підготували.

Джерело ВВС в командуванні інженерних військ також каже, що оборонні рубежі, які зводились з 2015 року, дійсно, виявилися неактуальними на початку повномасштабної війни, оскільки російська армія фактично обійшла їх і зайшла в тил ЗСУ на багатьох ділянках фронту. Фактично останніми "старими" лініями оборони залишались Мар'їнка і Авдіївка, які впали на початку цього року під тиском росіян.

Тепер Україна прискореними темпами намагається звести нову лінію оборони. В першу чергу на найбільш загрозливих ділянках - біля Запоріжжя, на заході Донеччини, а також біля Куп'янська і вздовж східного кордону з Росією.

Співрозмовники ВВС Україна серед причин називаються різні версії. Зокрема, мова може йти про хаос перших місяців конфлікту, обмеженість фінансового ресурсу держави і наступальні, а не оборонні плани української влади.

Основну масу робіт зі зведення оборонних рубежів поблизу фронту виконують інженерні війська, які належать до Сил підтримки ЗСУ. На початку березня президент Володимир Зеленським змінив командувача Сил підтримки. Новим керівником став саме начальник інженерних військ Олександр Яковець.

На думку полковника запасу Віктора Кевлюка, зараз в Україні є дефіцит інженерних підрозділів. Це не в останню чергу пов'язано з їх суттєвим скороченням на початку 2000-х років.

Експерт пояснює: наразі командувач оперативного командування на фронті має у своєму складі полк оперативного забезпечення з трьох батальйонів, але з них роботами з фортифікаційного облаштування може займатися лише один - той, який забезпечений необхідним обладнанням і технікою. Це явно недостатньо, каже Кевлюк.

Ще однією проблемою є те, що процес облаштування фортифікацій відбувався "знизу – догори", тобто конкретний підрозділ відповідав за створення лінії оборони лише на своїй ділянці і для того, щоб створити щось більш надійне, ніж звичайні окопи, мав постійно звертатись до вищого командування за виділенням деревини, бетону чи техніки.

Тому на практиці зведені фортифікації на кожній окремій ділянці суттєво відрізнялися одна від одної і не створювали щільного та суцільного оборонного рубежу. Це давало російським військам можливість продавлювати українську оборону на "слабких" ділянках і заходити у фланг інших підрозділів.

"Ця проблема є, але це точно не провина підрозділів інженерних військ", – запевняє ВВС один з офіцерів, що служить в Командуванні сил підтримки ЗСУ.

Логіка в цьому твердженні є. Оголосивши про перехід до "стратегічної оборони", в грудні 2023 року українська влада визначила, що замовниками при закупівлі товарів, робіт і послуг оборонного призначення для будівництва фортифікаційних споруд є відразу кілька відомств. Їх перелік визначений в постанові Кабміну від 29 грудня.

Серед них Міністерство оборони, державна спеціальна служба транспорту, місцеві адміністрації і державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури. Всі ці органи мали б між собою координуватися при зведенні рубежів оборони. Але часто по факту виходить навпаки, каже співрозмовник з інженерних військ.

Наприклад, місцеві адміністрації в деяких випадках не надають необхідної допомоги військовим, які вимушені в умовах відсутності спецтехніки і матеріалів нашвидкуруч зводити фортифікаційні споруди біля лінії бойових дій.

Нагадаємо, сьогодні вночі окупанти били по Україні, використовуючт ударні безпілотники. Армія РФ випустила по містах України 25 дронів.