Важливі не території: ексвійськовий США дав поради, як виграти війну на виснаження

Якщо країни Заходу допускають можливість конфлікту великих держав, то їм потрібно ретельно поглянути на свою здатність вести тривалу війну та дотримуватися стратегії, зосередженої на виснаженні, а не на маневруванні.

Таку думку висловив колишній офіцер армії США із понад десятирічним досвідом служби на передовій у Кореї, Іраку та Афганістані, військовий аналітик Алекс Вершинін в авторській статті для британського Королівського Об'єднаного інституту оборонних досліджень (RUSI).

За його словами, війни на виснаження вимагають власного "мистецтва війни" і ведуться з підходом, орієнтованим на силу, на відміну від воєн маневру, які "орієнтовані на місцевість".

На думку експерта, сторона, яка визнає виснажливий характер війни та зосереджується на знищенні ворожих сил, а не на здобутті місцевості, швидше за все, переможе.

"Найшвидший спосіб програти війну на виснаження – зосередитися на маневрі, витрачаючи цінні ресурси на найближчі територіальні цілі. Визнання того, що війни на виснаження мають своє власне мистецтво, є життєво важливим для перемоги в них, не зазнаючи катастрофічних втрат", – зазначає аналітик.

Проте Захід не готовий до такої війни, вважає Вершинін.

"Історично Захід віддавав перевагу короткому зіткненню професійних армій, де переможець отримує все... Війни на виснаження розглядаються як виключення, те, чого слід уникати будь-якою ціною", – каже експерт.

Думку Вершиніна зводиться до того, що у війні на виснаження головне не якість, а кількість.

Він навів приклад Другої світової. Німецькі танки були чудовими і набагато кращими, ніж радянські, але, використовуючи приблизно ті ж виробничі ресурси, Радянський Союз поставив вісім Т-34 на кожну німецьку танкову машину.

Крім того, висококласна зброя також потребує висококласних військ. А для їхньої підготовки потрібен значний час, який недоступний у війні з високим рівнем виснаження.

Експерт зауважує, що у НАТО кадрових військових – офіцерів і сержантів – готують довго і ретельно. Проте це може зіграти злий жарт, коли у разі великих втрат під час масштабного конфлікту їх просто оперативно не буде кому замінити.

"Ідея про те, що цивільним особам можна дати тримісячні курси підготовки, сержантські шеврони, а потім очікувати, що вони будуть працювати так само, як семирічний ветеран, є рецептом катастрофи. Лише час може створити лідерів, здатних виконувати доктрину НАТО, а час – це те, чого не задовольняють величезні потреби виснажливої ​​війни", – розмірковує аналітик.

І як приклад Вершинін ставить модель СРСР з його системою тотального призову юнаків на строкову службу, які мали б отримати елементарні базові знання про військову справу і у разі глобального конфлікту використані, як резерв.

"Постійна плинність військовослужбовців перешкоджала створенню сержантського корпусу західного зразка, але створила величезний пул напівпідготовлених резервів, доступних під час війни. Відсутність надійних сержантів створила орієнтовану на офіцерів модель командування, менш гнучку, ніж у НАТО, але більш адаптовану до широкомасштабного розширення, якого потребує виснажлива війна", – описує експерт переваги і слабкості радянської армії.

Нагадаємо, під час привітання Володимира Путіна з “перемогою” на “виборах” Ердоган поінформував диктатора, що готовий взяти на себе роль у поверненні за стіл переговорів рф з Україною.