Нова аграрна модель України
Весняно-польові роботи в Україні завершено. Це була найскладніша в історії України посівна кампанія. Але вона відбулася успішно попри дорожчання основних компонентів, брак державної підтримки та бойові дії на Донбасі.
Наші аграрії дещо затрималися із посівною через погодні умови. Зливи, особливо у Південному регіоні, не дозволили посіяти ранні зернові у запланованих обсягах. Ситуацію вирішували «з коліс».
Разом із регіонами вирівняли посівні площі за рахунок ярих пізніх культур. Посівні площі склали 26,5 млн га. Цей показник відповідає рівню минулого року. В цілому посіви у доброму і задовільному стані.
Зерновий клин становитиме 14,8 млн га. З них озимих зернових – 7,9 млн га, ярих зернових і зернобобових – 6,9 млн га. Очікуємо, що урожай нового року сягатиме 60 млн тонн.
Посівну ускладнили девальвація гривні, різке зростання цін на нафтопродукти, електроенергію, природний газ.
Важливою підтримкою для аграріїв стали форвардні закупівлі ПАТ «Аграрний фонд». Ці кошти, зокрема, для придбання нафтопродуктів отримали як великі, так і дрібні господарства.
Аграрний фонд проавансував аграріїв на 780 млн гривень. Загалом цього року Агрофонд планує витратити 2,2 млрд грн.
Фактичні витрати сільськогосподарських підприємств на посівну склали 67,6 млрд грн. На 1 га – 3,5 тис грн. Це в 1,7 рази більше, аніж торік. Це – рекордна вартість за часів Незалежності. Яку все ж спромоглися заплатити українські аграрії.
Цього року збережено обсяги кормового клину. І це свідчить про перспективу українського тваринництва. Окремо зупинюсь на ситуації у цій галузі.
Обережний оптимізм викликає збільшення поголів’я худоби за 5 місяців 2015 року. На 1 травня порівняно з 1 січня 2015-го поголів’я ВРХ зросло на 545 тисяч, свиней – на 255 тисяч.
Ситуація у тваринництві напряму впливає на молочну галузь. Стан галузі викликає занепокоєння. Цінова ситуація найбільше вдарила по низовій ланці. Формування цін відбувається дискримінаційно і часом нагадує ринкову змову.
Роздрібні ціни на молоко зросли на 45%, оптово-відпускні – на 21%. Водночас закупівельні ціни від с/г підприємств – на 19%, а від населення – лише на 8,4%.
Ми перевіряємо обґрунтованість таких цін. Залучаємо для цього Антимонопольний комітет.
Стратегічний вихід – стимулювати кооперативний рух на сільських територіях. Зокрема, зусиллями законодавчого органу. Успішна кооперація – шлях до нової якості домашнього молока та вищих закупівельних цін.
Україна буде не лише із хлібом та молоком, але і з цукром. Очікуємо виробити 1,5 млн тонн солодкого продукту. З урахуванням залишків повністю забезпечимо внутрішні потреби держави.
Посівна відбулася в усіх областях України. Все засіяно. У тому числі землі Луганщини і Донеччини. Щоправда, лише території, контрольовані Україною. Окрім, звісна річ, мінних полів та зони АТО.
Більше 30 тисяч га орних земель від Новоазовського до Артемівського районі заміновано або знаходяться у зоні бойових дій. Близько 6 тисяч га розмінували та засіяли ярові.
Натомість тимчасово окуповані території Донбасу засіяні менше, аніж наполовину. Таке неподобство сталося вперше в історії землеробстві цього краю. Навіть у післявоєнні 1944-й та 45-й роки там активніше, аніж під час російської окупації.
Агросектор на окупованих територіях втрачено. Терористи не здатні на мирне землеробство. Очевидно, що на Луганщину, Донеччину, а також Крим очікує дефіцит продуктів. Безумовно, це болісно вдарить щодо рівня життя українських громадян на цих територіях.
Нас це непокоїть. Адже через дефіцит продуктів на окупованому Донбасі ціни зростуть ще більше. Особливо ближче до зими. Вони і без того вже нині вище удвічі, аніж в інших регіонах.
Посівні площі на окупованих територіях складають 683 тис. га (2,6% до України). Зокрема, у Донецькій області – 485 тис. га та Луганській – 198 тис. га.
Вимушені позиції українських артилеристів в Донецькій області
Іншою болісною територією для нас є Крим. Півострів за півтора роки господарювання російських окупантів втратив майже усе, що українці будували десятиліттями.
Мені болісно бачити, як російські окупанти безглуздо знищують гордість інженерної думки – Північно-Кримський канал. Його збудували українці, щоб дати кримчанам питну воду. Вода – це життя. Її відсутність для Криму – катастрофа. Відновлення цієї іригаційної системи стане надзвичайно складним випробуванням для України після повернення анексованого півострова.
Загальне використання води в АРК перевищує 1 млрд м3 на рік. З них 85% подавалося Північно-Кримським каналом. Агросектор використовував 72% цієї води. Нині канал зупинений і йому загрожує знищення.
Нині площа зрошувальних земель скоротилася удесятеро. Рис не сіявся взагалі. А це – 30 тисяч га рисових чеків, які нині – на межі знищення. Нам буде важко і дорого їх відновлювати, коли повернемо наш Крим додому. Вже нині ясно, що аграрії півострова втратять майже половину урожаю зернових.
Плодово-ягідні та овочеві господарства півострова очікує занепад. Сади та виноградники на 14 тис. га на Півночі півострова гостро потерпають від нестачі зрошувальної води.
Нищівного удару зазнало і ще зазнає тваринництво Криму. Його питома вага у валовому аграрному виробництві півострова у мирні часи сягала 50%. Крим годував власним м’ясом і молоком не лише своїх мешканців, але і до 6 млн туристів. Сьогодні відсутність зрошення, а відтак – кормів, загрожує катастрофою для поголів’я худоби та птиці. Це неминуча загибель цілої галузі.
На жаль, Україна наразі втратила знамениту кримську продукцію виноградарства і садівництва. Кримську нішу займають виробники з Херсону, Одеси, Миколаєва, Львівщини, Вінниччини, а також – з інших країн.
Втрата кримських фруктів не вплинула на українські ціни. Найгірше, що сам Крим втрачає власну продукцію. На заміну кримським яблукам, винам, винограду на півострів завозять імпорт із Краснодарського краю. Традиційна політика окупанта полягає у знищенні економічної бази захопленої території.
Попри усі негаразди Україна відсіялася. Будемо з хлібом. І не тільки…Цього року плануємо рекордний експорт. Експорт зерна у 2014/15 маркетинговому періоді очікуємо на рівні 34 млн тонн. А наступного періоду – до 37 млн тонн. Це рекордні показники для України.
За 5 місяців 2015-го експорт м’яса птиці зріс на 8%, (на 140 млн грн), порівняно з показником минулого року. На 15% наростили внутрішню переробку сої. Збільшили експорт соєвого шроту на 70%, олії – на 15%. Це – продукція із доданою вартістю, яка лишається нашим аграріям.
Цього року посівна проведена практично без бюджетного фінансування, з мінімальною державною підтримкою. Україна змогла заощадити значні кошти на захист від зовнішнього агресора.
Ми результативно завершили посівну. І невдовзі проведемо успішні жнива. На часі робота над бюджетом-2016, який має зважати на інтереси аграріїв. Маємо разом стимулювати розвиток нової аграрної моделі в Україні. Без корупції та розкрадань. Із європейськими підходами та гідними соціальними стандартами.
Міністр аграрної політики та продовольства України Олексій Павленко