"Профессионалка-2". Продолжение истории продажного общественного активизма

Але деякі представники нашого біологічного виду від безкарності з часом можуть почати вірити в те, що ось їм-то точно ніщо не загрожує і відповідати ні за що не доведеться. Але це, звісно, наївний самообман.

Ми вже писали про відому блогершу з Вишневого Юлію Потопальську, більш відому як Юлія Владімірова, адміністратора і власника групи “Діти Вишневого” у фейсбуці.

За довгі роки обслуговування інтересів різного роду негідників вона встигла звикнути до двох приємних речей: стабільних фінансових надходжень та абсолютної безкарності. Але і те, й інше поступово закінчується. Якось мало-помалу всі роботодавці Потопальськкої один за одним падають за борт і зникають у мутній піні української політики, втрачаючи посади, бабло і вплив. А з ними зникає і безкарність, яку вони забезпечували своїй вірній “громадській активістці” на ставці.
 
І якщо політики та чиновники, яких наша блогерша поливала брудом, просто махнули на неї рукою (ну не воювати ж їм з чорноротою істеричною тіткою), то пересічні громадяни, яких Потопальська “мочила” просто за звичкою і для задоволення почуття власної величі, почали давати їй здачі.
 
Станом на сьогодні проти Потопальської/Владімірової в судах зареєстровано кілька позовів про захист честі і гідності та компенсацію моральної шкоди. Усі ці історії - дуже різні, а об'єднує їх лише те, що вони практично неминуче будуть виграні, тим самим позбавивши нашу “професіоналку” значної частини накколядованих у попередні роки фінансів.
 
Так, наприклад, прямо зараз у суді розпочався розгляд позову який проти цієї “громадської активістки” подала лікарка з місцевої поліклініки. Молоду дівчину, у якої є маленька донька і чоловік (до речі, учасник бойових дій), Потопальська фактично звинуватила у розбещуванні неповнолітніх пацієнтів у робочий час. Якщо вам здається, що це якась маячня - вам не здається. Причому Потопальська навіть не була знайома з позивачкою, не мала з нею якихось неприязних стосунків - просто давня звичка до безкарності і вседозволеності зіграла з блогеринею злий жарт. І її дописи у групі “Діти Вишневого” стали предметом судового розгляду.
 
В такій ситуації навіть Потопальська відчула, що пахне смаженим. Вона відкинула спроби робити хорошу міну при поганій грі і увімкнула нєсознанку: мовляв, я навіть не знаю, хто така Юлія Владімірова, і взагалі до групи “Діти Вишневого”  стосунку не маю. Іронія долі в тому, що вона роками відкрито хизувалася саме цим своїм дітищем і не раз публічно заявляла, що готова відповісти за будь-яке своє слово, а тепер - “я не я і хата не моя”. При цьому вона тут же у своїй відозві на позов сама себе видає, коли починає співати пісеньку про право кожного на власну думку та оціночні судження.
 
І це лише один з таких позовів - за ним неминуче будуть інші. Бо коли ти роками псуєш собі кармуу різним непотребством - слід бути готовим до того, що і тобі у відповідь щось прилетить. А ті, кого ти розами обслуговувала за бабло - зроблять вигляд, що вперше тебе бачать.
 
Першу частину історії професійної “громадської активістки” Потопальської/Владімірової можна прочитати ТУТ.