Карел Лешковський. Вибори у Чехії можуть стати прецедентом для регіону

За місяць у Чеській Республіці відбудуться вибори. Це країна, стратегічно важлива для нас із багатьох точок зору. По-перше, це країна, яка надала нам у перерахунку найбільшу допомогу, країна культурно близька, країна, де проживає майже 400тисячна громада наших співвітчизників. Водночас це і країна, де погляд на наших земляків розділяє суспільство. З огляду на майбутнє налаштування параметрів взаємних відносин, ці вибори стануть прецедентом у регіоні. Для нас важливо досягти рівноваги як у довгостроковій, так і у короткостроковій перспективі. Антиукраїнські настрої неможливо ігнорувати. За коментарем ми звернулися до голови амбітного політичного руху, про який ми нещодавно згадували у нашому виданні.

Вітаємо пана Карела Лешковського, голову руху SMS – „Держава має служити“.

— Доброго дня, пане Кареле. ЧР є для нас одним із найважливіших регіонів. Одразу після початку війни ви виявили велику солідарність. Таку швидку допомогу і таку значну в перерахунку на мешканця, мабуть, не надала жодна інша країна. З українського боку ми, безумовно, відчуваємо велику вдячність. Ми розуміємо, що у вас наближаються вибори, і, враховуючи велику чисельність нашої громади, ми не можемо їх ігнорувати. Почну з загального запитання: як ви сприймаєте нинішні вибори?

— Ці вибори, хоча на перший погляд не надто відрізняються від попередніх, мають велике значення для подальшого курсу Чехії. З одного боку є ліберальні партії, які розчарували, можна навіть сказати – зрадили виборців. А з іншого боку є крайнощі, де поєднується націоналізм із марксистсько-ленінською ідеологією. Особисто я не розумію, чому люди не вчаться з історії. Завжди ж діяло правило „historia magistra vitae“. Із подивом ми бачимо, як у Чехії це базове правило перестає працювати.

— Чи можете бути конкретнішими? Адже ліберальні парламентські партії досі займають провідні позиції в рейтингах. Здається, що справа лише в тому, як вести комунікацію, яку форму обрати. Де ви бачите ризик?

— Саме в цьому і проблема: ліберальні партії фактично обдурили виборців. Тож у випадку їхнього успіху що станеться? Розколи в суспільстві ще більше загостряться, невдоволення зросте і може досягти критичного рівня. А це аж ніяк не є головною функцією політика. Політик має згуртовувати суспільство, заспокоювати його, а не розколювати. У випадку перемоги нинішньої владної коаліції існує серйозна небезпека, що інша частина суспільства ще більше радикалізується. Якщо ж переможуть націоналістичні та неомарксистські сили, тоді вже ніщо не врятує суспільство. Тому ми вважаємо, що настав час для нової ліберальної партії, не заплямованої порожніми обіцянками, шахрайствами чи скандалами. На нашу думку, суспільство можна заспокоїти лише новим суб’єктом, який почне його об’єднувати.

— Про вашу партію поки мало хто знає. Які ви собі даєте шанси?

— Ми твердо стоїмо на землі, але вже кілька конкурентних суб’єктів висловили захоплення тим, як ми впоралися з підготовкою, якою є наша програма. Три конкретні партії навіть заявили, що наша програма — найкраща та найопрацьованіша з усіх, які вони бачили. Але повернуся до вашого запитання. Так, ми тверезо оцінюємо ситуацію й будемо вдячні за будь-який успіх, який дозволить поширювати нашу ідею далі, створюючи так званий „ефект снігової кулі“.

— Що ще ви плануєте встигнути до виборів?

— Є кілька мільйонів виборців, які не ходять голосувати, і велика частина тих, хто приходить, вирішують у останній момент. Тож, безперечно, ми прагнемо, щоб наше послання охопило якомога ширшу аудиторію.

— Звісно, нас цікавить ставлення до наших співвітчизників. Як ви до них ставитеся? Як хочете змінити атмосферу в суспільстві?

— Це дуже складне питання. Останні чотири роки – і навіть не лише роки війни – наші політики, на жаль, розділяють суспільство й використали цю ситуацію в контексті війни. Склалися дві майже ворожі групи: „за“ і „проти“. Немає нічого посередині. Ми ж вважаємо, що більшість людей саме посередині. Але це буде непросто пояснити, адже націоналізм – це найсильніший і водночас найпримітивніший політичний інструмент. Ми бачимо рішення лише в тому, що ми нові. Ми хочемо „перезапустити“ екстремізм, показати, що можемо жити разом, поступово інтегруватися й створити сильніше чеське суспільство. Але хочу підкреслити: саме чеське суспільство, а не чесько-українське. Будь-яка сегрегація чи відмова від інтеграції буде сприйнята негативно, із дуже серйозними наслідками.

— А яке рішення ви бачите? Чи можливе співжиття й інтеграція? Адже у вас проживає 400 000 наших співвітчизників.

— Звісно, простого рецепту немає. Є два можливі шляхи. Перший – збереження української національності, гарантія мови, традицій тощо. Другий – повна інтеграція. Ми віримо, що найкращий шлях – це поєднання обох: повага до культурних традицій і водночас активне включення у життя чеського суспільства. Треба враховувати й настрої громадян Чехії. А з часом нинішні громадяни України стануть повноправними громадянами ЧР. Хоча Чехія не є національною державою, а громадянською, ми виступаємо за повну інтеграцію. Це, переконаний, буде на користь і вашим землякам.

— Отже, ви б не підтримали створення українських шкіл чи класів? Де ж міжнародне право і права меншин?

— Я все це розумію. Але вибір – за вашими земляками. Реально іншої можливості немає, зважаючи на нинішню атмосферу в суспільстві. І це не наша провина, а провина саме ліберальних партій, які не впоралися з першою хвилею міграції. Тепер суспільство роздратоване, і ми не можемо це ігнорувати. У кінцевому підсумку це наші громадяни. Саме громадяни цієї країни повинні вирішити, що вони хочуть мати у своїй державі. Так, діти ваших земляків також стануть громадянами Чехії і зможуть самі обирати свій шлях. Але ми не можемо допустити сегрегації та подальшого поділу. Не знаю, чи полюбите ви мене після цих слів, але наша політика – це політика заспокоєння. І ми маємо шанс інтеграцію пояснити.

— Можете навести конкретні приклади?

— Насамперед, комунікація з власними громадянами. Треба пояснювати, що 80 % ваших земляків уже зараз є економічно активними. Цю інформацію потрібно доносити. Наступні кроки мають виходити саме від ваших співвітчизників. Буду конкретним: через три роки мають автоматично завершитися будь-які форми підтримки й позитивної дискримінації. Наприклад, розкішні авто на українських номерах – можливо, ваші земляки цього не усвідомлюють, але це залишає глибокий слід у свідомості людей. Через три роки знання чеської мови повинно бути очевидним. І це має бути добровільний крок самих українців, а не обмеження з боку держави. Такий підхід допоможе заспокоїти атмосферу.

— А ви вірите, що цього можна досягти?

— Ми віримо, що це реально. Але ступінь реалізації залежатиме від результатів виборів. І саме цього ми боїмося. Ліберальні партії своєю некомпетентністю створили ґрунт для націоналізму і неомарксизму-ленінізму, що стане трагедією для Чехії і болючим ударом для ваших співвітчизників.

— Не звучить оптимістично. Чи вважаєте ви, що ще можна щось змінити?

— Ми сподіваємося, що так. Є велика частка тих, хто не голосує, а також ті, хто вирішує в останню хвилину. Тож маленький шанс є. Як це розуміють інші ліберальні партії – не знаю, але з перебігу кампанії ми можемо лише пошкодувати про її форму. Повернуся на початок: наша програма була оцінена дуже позитивно. Це програма, яка має голову й хвіст, яка приносить структурні зміни, а не поодинокі заходи.

— Невдовзі вибори відбудуться і в нашій країні. Чи можете поділитися своєю думкою?

— Із задоволенням, але сподіваюся, мене не звинуватять у втручанні. Все життя я займався питаннями демократії, політичного устрою, безпеки. Бачив один момент, що при його реалізації може швидко принести позитивні зміни. Це зміна співвідношення між законодавчою та виконавчою владою. Ми всюди в Європі спостерігаємо, як виконавча влада підпорядкувала собі законодавчу, зробивши з неї сервісну структуру. Якщо поставити законодавчу владу на її місце, швидко покращиться контроль, зменшиться корупція – не зникне, але буде визначено правильний напрям. У цей момент громадянин усвідомить свою участь у владі, відчує мотивацію і зрозуміє, що політика має сенс.

Дякуємо за розмову. Нашим співрозмовником був Карел Лешковський, голова руху SMS – Stát Má Sloužit „Держава має служити“.