Олег Жданов. Європа намагається посунути США у перемовинах з Кремлем, але Вашингтон цього не дозволить

Міжнародна спільнота знову активно обговорює дипломатичні шляхи завершення війни в Україні. За даними авторитетного видання Bloomberg, лідери Німеччини, Франції та Великої Британії спільно з Києвом розробляють план, щоб залучити Росію до мирних перемовин на тлі значних втрат окупантів. Водночас у США констатують очевидний глухий кут: Держсекретар Марко Рубіо заявив, що попередні дипломатичні зусилля зайшли у безвихідь, а Вашингтон готовий повернутися до ролі посередника лише за умов реального прогресу.

Інтернет-видання From-UA.org попросило прокоментувати цю ситуацію військового експерта, полковника запасу Генштабу ЗСУ Олега Жданова та, зокрема, відповісти на питання, як поєднати повідомлення про можливі переговори за участі Європи із заявами США про глухий кут у перемовинах і чи змінює це баланс сил:

— Європа намагається замінити США в цьому перемовному процесі. Я думаю, що це ні до чого не призведе, тому що вже є заява Марко Рубіо про те, що США кардинально змінюють свою позицію щодо підтримки нашої країни. Вони наголошують, що ніколи не були нейтральними, завжди підтримували Україну і будуть далі її підтримувати. Так що я дуже сумніваюся, що спроба перехопити ініціативу дасть якийсь суттєвий результат.

Європа хотіла створити новітній майданчик для перемовин разом із Україною. По-перше, як я вже сказав, США навряд чи це дозволять, особливо зараз. Я вам раджу почитати заяву Рубіо — там є три конкретні пункти. І головний із них — пункт №2, який пояснює, чому США повертаються обличчям до України. Це тому, що вони ретельно вивчили електоральні настрої: американці здебільшого підтримують саме Україну, а не Росію, а РФ вважають ворогом. Ну а йти на вибори проти вітру — ви ж самі розумієте. Тому я й думаю, що такий різкий європейський розворот ні до чого не призведе. Ну і по-друге: а де ви взагалі бачите бажання Російської Федерації сідати за стіл перемовин?

— Так, дійсно, а чи хоче сама РФ якихось перемовин?

— Якщо Путін чітко і бадьоро каже, що вони наступають, причому на всіх фронтах і кожного божого дня, то про що мова? До речі, на відміну від представників Франції, Німеччини та Британії, у керівництві ЄС, на мій погляд, навіть більше розуміння ситуації. Кая Каллас чітко заявила, що без військової поразки на полі бою ні про які перемовини й мови бути не може. Про що ви зібралися домовлятися? Як казала свого часу Голда Меїр, не можна домовлятися про мир із тим, хто прийшов тебе вбивати.

— Наші удари по НПЗ — чи це справді початок повноцінної дронової війни України, чи радше інформаційне перебільшення на тлі просування Росії на фронті? Така думка також існує.

— Скажу так: на мій погляд, тут 50 на 50. Ті ж 10% — це ніби й мало, але це питання буде показовим протягом певного періоду часу. Я думаю, що до цієї теми треба повернутися десь на початку липня, не раніше. Чому? Тому що, з одного боку, мінус 10% виробництва — це насправді багато.

— Ці 10% — ви маєте на увазі збільшення виробництва дронів?

— Ні, я кажу про зменшення виробництва бензину та нафтопродуктів загалом по РФ. І ви ж не забувайте, що там є ще десятки нафтобаз, які ми поки не чіпали, а може й більше. Якщо вони відкриють стратегічні запаси — а вони це обов'язково зроблять, щоб підтримати фронт і погасити ажіотаж серед населення, — то саме в липні ми будемо спостерігати, чи виникнуть у них реальні перебої з паливом, чи вони зможуть налагодити логістику.

Ну, от як ми це зробили. У нас же сьогодні немає великих нафтобаз. Чому росіяни й не можуть вибити наше постачання палива? Тому що ми працюємо «з коліс» — що фронт, що вся країна. Повітряний простір більш-менш закритий, російські дрони не мають можливості уражати поодинокі бензовози, які курсують дорогами нашої країни. Тому в цьому плані ми виграємо. Поки окупанти не налагодили таку ж систему, у них виникають перебої у постачанні нафтопродуктів. Десь за місяць ми чітко побачимо, чи дійсно ці перебої системні, чи вони зможуть вирівняти ситуацію.

Тому тут дійсно на полі бою тупик, реальний тупик. На сьогоднішній день ми поки що не можемо, на мій погляд, навіть повернути чи встановити статус-кво, припустимо, часів Першої світової війни — тобто на всі 100% перейти до суто позиційної війни. Ми досі не можемо остаточно зупинити просування російських військ, і в цьому наша величезна проблема. І що б там не казали, мовляв, вони й 30 років будуть нас завойовувати, я от послухав економічний форум, де помічник Сєчіна чітко й ясно заявив: «Нам воювати ще 20 років як мінімум».

— Я так розумію, саме на цей тривалий термін нам і потрібно орієнтуватися, зважаючи на їхні стратегічні цілі?

— Абсолютно вірно. Нас зараз може врятувати лише якесь диво у вигляді палацового перевороту, якщо він, звісно, станеться. Це цілком у найкращих традиціях як колишньої Російської імперії, так і СРСР.

— А як ви думаєте, чи може такий переворот дійсно відбутися? Чи є підґрунтя для реального бунту?

— Так, це цілком може статися. Від любові до ненависті, як відомо, один крок. Я свого часу був безпосереднім свідком ГКЧП (ДКНС).

— Якщо подивитися на останні виступи Путіна, видно, що за місяць він сильно здав і виглядає вже не так, як раніше — значно слабкіше.

— Я думаю, що тут справа трохи в іншому. Його просто замінили на менш цінного двійника, а більш цінна копія захована десь у бункері, бо диктатор дуже боїться. Звідси й такі різкі зміни у фізичному стані. До речі, цей же «хворий» двійник з'являвся, коли відбувалася зустріч Ердогана з Путіним у Геленджику. Хочу підкреслити факт: якщо ви погуглите і знайдете кадр, де він зустрічає Ердогана на порозі вілли, то побачите, що він там такий самий немічний, у нього одна рука вже не діє, і виглядає він вкрай погано. А потім раптом з'являється інший — який бігає, всіх обіймає та з усіма вітається. І от зараз знову випустили «хвогого».

Повертаючись до теми ГКЧП, скажу так: я якраз тоді служив у Німеччині. У нас о 8:20 був розвід, шикування офіцерів, і парторг полку вийшов та урочисто оголосив, що от, мовляв, нарешті партія бере бразди правління у свої руки. Повірте, якби ГКЧП тоді розпочало реальні, рішучі дії, то всі б піднялися, встали й сказали: «Так, ця радянська влада дійсно прогнила». Було б те саме, як свого часу знімали Хрущова. Але путчисти побоялися, вони втратили дорогоцінний час, і вже за добу КДБ почало їх душити, війська увійшли в Москву, почалися барикади, Єльцин на танку — і таким чином усе згасло. Вони просто проґавили момент для рішучих дій. І цей сценарій є дуже показовим як для Радянського Союзу, так і для сучасної РФ.

Зараз офіційний рейтинг підтримки Путіна тримається в районі 67%. І ви ж бачите, що витворяє російська пропаганда. Вони буквально натягують сову на глобус, намагаючись підготувати населення до концепту «Вставай, страна огромная». Постійно наголошують, ніби Росія «захищає себе» і воює в Україні безпосередньо проти НАТО. Я навіть зустрічав конкретну цифру в їхніх методичках — буцімто 56 країн воюють проти РФ. Росіяни тотально залякані, обмежені в інтернеті, споживають лише жорстко дозовані та чітко сформулені наративи у пропагандистських ЗМІ. Їм у голови вкладають тезу, що треба вбити всіх в Україні, аби їм самим було безпечно. Тому вони й продовжують йти на заклання. І про які мирні перемовини в таких диких умовах взагалі може йти мова?