Олексій Голобуцький. Чи варто Україні вірити у мирний план Трампа?

США наполягатимуть на припиненні вогню в Україні як першому кроці, а потім – на детальніших мирних переговорах, зокрема прямих між Києвом і Москвою. Про це заявив представник Трампа з українського питання Кіт Келлог у New York Post. В той же час, він спростував інформацію Bloomberg, що мирний план Трампа представлять на Мюнхенській конференції, зазначивши, що Трамп оголосить його пізніше.

Інтернет-видання From-UA звернулося до політолога, заступника директора Агентства моделювання ситуацій Олексія Голобуцького із запитанням: що відбувається? Спершу йшлося про 100 днів, чи навіть про місяць. Коли ж США нарешті перейдуть від слів до дій? І чи не є ці заяви лише створенням хибних надій для українців без реальних кроків?

– По-перше, це абсолютно нормально для нинішньої адміністрації. Сам Трамп задає тон: спочатку говорить одне, потім інше. Я вже не кажу про Канаду, Мексику чи палестинців – куди їх подіти. Це суто медійна гра. Очевидно, що жодного реального плану немає – я наголошую на цьому вже третій місяць. Вони діють за обставинами, маючи певні уявлення про те, від чого Росія чи Україна не поступляться. При цьому їхнє трактування позицій сторін може бути доволі довільним. Це радше інформаційний тиск, спрямований на те, щоб вплинути на нашу сторону — щоб Зеленський змінив риторику. А чи подіяло це на Путіна — поки незрозуміло.

Поки вони не зрозуміють, чи це подіяло, вони продовжуватимуть цю гру, принаймні точно до Мюнхенської конференції. Там, ймовірно, знову пролунають суперечливі заяви: Келлог говоритиме одне, а Ді Венс — дещо інше. Якщо Келлог таки приїде 20-го числа (хоча він вже мав відвідати Україну раніше), то, схоже, їхня мета — чітко визначити наші "червоні лінії" і відштовхуватися від цього. Ще раз наголошую: українці в цьому процесі фактично не грають ролі, і наша суб'єктність слабшає. Як думають українці, схоже, там уже нікого не цікавить.

– А як розуміти заяви Зеленського? То він говорить, що готовий сісти за стіл перемовин з Путіним, не визнаючи території за Росією, але готовий поступитися ними. То він заявляє, що Путін — ворог і не хоче з ним розмовляти. Де ж тут зерно істини? Як ви вважаєте, чи сяде він за стіл перемовин з Путіним у перспективі?

– Зеленський, орієнтуючись на діючу адміністрацію Трампа, не хоче виглядати людиною, яка не готова до переговорів. Грубо кажучи, є певна медійна картинка, що вони повинні нарешті домовитися. Однак це все абсолютно фікція. Щоб домовитися про припинення вогню і перемир'я, необхідно, щоб були готові обидві сторони. Наша і американська сторони готові, але Росія жодним чином не показує своєї готовності. Вона може робити натяки, але ми розуміємо, що для Путіна немає жодної проблеми вийти і сказати: "Я готовий сісти за стіл переговорів і давайте домовлятися". Однак він цього не робить.

– Він більше говорить про нелегітимність Зеленського.

– Зараз усі намагаються, і Україна, і Росія, хоча Україна більше, оскільки ми все ж таки вільніша країна, грати за правилами Трампа. Мається на увазі, що нічого не зрозуміло. Ось вчора чи позавчора Путін сказав, що нелегітимний. Пісков виходить і каже, що готові зустрічатися. Потім знову сигнал, що нелегітимний, і знову готові зустрічатися.

Тобто Путін не хоче виглядати перед Китаєм та країнами півдня як країна, що не хоче домовлятися. В певний момент кожен прагне перекласти провину на іншого — це зрозуміло. Наша логіка є абсолютно доречною і нормальною.

Я думаю, що так і буде. На жаль, я не вірю і даю тільки 30-40% ймовірності, що вони все ж сядуть і почнуть домовлятися. А в іншому випадку виникне ситуація, коли стане очевидно, що переговорів не буде. Припинення вогню не відбудеться.

І ось хто зірвав ці переговори — це найважливіше з медійної точки зору для всього світу. Хто буде винен: Україна чи Росія? З нашої точки зору, бажано, щоб винною була Росія.

– А як ви думаєте, хто буде винуватий?

– Ну, я ж не провидець, я просто аналізую події. Зрозумійте мою логіку. У Трампа не вперше таке відбувається.

Я політтехнолог, і за своє життя я дуже багато спілкувався з бізнесменами. Це не політики, це зовсім інша логіка. Я прочитав, на жаль, його книжку "Мистецтво угод", тому трохи розумію його підхід. Він все розглядає як угоду, стратегію win-win, коли ти розумієш, що сторона, з якою ти домовляєшся, також хоче щось отримати. І навіть якщо ти виграв, у противника не повинно бути враження, що він програв.

У 2019 році так само було з Кім Чен Ином. Вони сфотографувалися, зустрілися, все чудово, але потім виявилось, що домовленості не було. Проте він на весь світ сказав, що домовились. З Канадою і Мексикою теж почали розбиратися, про що ж вони домовились, а виявилось, що все це вже було вирішено. Це був медійний накат, і Трамп виглядав медійною людиною.

Так само буде й тут. Боюсь, що на один день припиниться вогонь, він оголосить, що все домовлено, і побіжить отримувати Нобелівську премію. Але те, що на наступний день війна продовжиться — це вже не його проблеми. Вони стануть проблемами Путіна і Зеленського. Трамп просто вважає, що свою справу він зробив.