Борис Кушнірук. Податки з карток і секонд-хенду? Українцям готують нові фіскальні пастки
В останні дні в Україні активізувались дискусії щодо посилення податкового контролю над грошовими переказами на банківські картки та продажем вживаних речей. На тлі дефіциту держбюджету влада, як стверджує нардеп Южаніна, пропонує ввести податки навіть на приватні перекази та онлайн-продажі особистих речей. Паралельно банки почали частіше вимагати від клієнтів, які регулярно отримують кошти, реєструвати ФОП та підтверджувати джерела доходів. Із червня 2025 року також введені нові ліміти на перекази між фізособами. Все це викликає обурення суспільства, особливо в умовах війни, коли багато українців виживають за рахунок допомоги від родичів чи продажу особистих речей.
Інтернет-видання From-UA попросило прокоментувати ситуацію економіста Бориса Кушнірука. Ми запитали його: наскільки обґрунтовані вимоги щодо оподаткування приватних переказів і продажу вживаних речей, та чи є це справедливим у воєнний час?
— По-перше, що стосується переказів коштів батькам — там немає оподаткування і не буде оподаткування. А от все інше, по великому рахунку, насправді є питання. Якщо люди займаються не разовим продажем якоїсь речі, а постійно купують і продають, то це справді вже певна бізнесова діяльність. І тут питання щодо оподаткування має сенс.
Інша справа — чому я кажу, що це багатошарова історія. Насправді я неодноразово казав, що в країнах, які розвиваються (до яких відноситься і Україна), система прямих податків має бути максимально проста і пільгова. Вона має бути з мінімальними податками.
Йдеться саме про прямі податки — це податки на доходи фізичних осіб і податок на прибуток, так званий корпоративний податок. Податок на прибуток або податок на великий капітал, який пропонують замість податку на прибуток, — це все відноситься до корпоративного податку. Так от, ці податки мають бути максимально можливо низькими.
Чому? Тому що їх намагаються не платити. І саме тут виникає найбільший конфлікт суспільства з державою, громадян з державою. Тому я є прихильником того, щоб зменшити ставку податків на доходи фізичних осіб: основну зробити 10%, а підвищену — 13%. І тоді, умовно кажучи, не будуть виникати ось такі дискусії навколо цього. Люди будуть готові платити ці 10% при реалізації.
При цьому наголошую: це не скасовує саму логіку, що якщо ви займаєтесь підприємницькою діяльністю — якщо ви не разово, а в постійному режимі займаєтесь тим, що продаєте якісь товари, — то це вже інша справа. Якщо ви взяли і продали якусь вживану річ раз чи два на рік — нічого страшного в цьому немає. Але якщо ви займаєтесь цим протягом року, у вас є постійний оборот — ну, вибачте, тоді питання оподаткування має сенс. І це не питання війни чи не війни. Це — дохід, за який ви маєте платити податки.
Тому тут немає такого, що держава робить все абсолютно неправильно. Я просто прихильник того, щоб держава не діяла за принципом "тут робимо, тут не робимо". Так не виходить. Потрібно піти по шляху скорочення ставки прямих податків і зробити їх максимально привабливими.
Є така країна — Об'єднані Арабські Емірати, де в кожному з еміратів є своє податкове законодавство. От, наприклад, у Дубаї ставка на доходи фізичних осіб — 0%. Але подивіться, наскільки це стимулює людей хотіти там жити і працювати.
При тому, що вони дають можливість там жити і працювати, безперечно, з відповідним дозволом. Але громадянство там не дають — дуже важко його отримати. І все ж люди хочуть там жити. Чому? Тому що оподаткування максимально пільгове.
При цьому податки там платять — там багато різних податків, але переважно це непрямі податки. А от прямі податки — там нульова ставка.
Я не є прихильником нульової ставки. Я вважаю, що основна ставка на податки з фізичних осіб має бути 10%, принаймні на найближчі років 10. Поки ми привчимо людей платити мінімальні податки. Але привчимо їх платити.