Володимир Фесенко. Чого чекати Україні від переговорів Трампа і Сі Цзіньпіна
На тлі загострення торгівельної війни між США та Китаєм, яке розгорілося після повернення Дональда Трампа на пост президента, світова увага прикута до його очікуваної зустрічі з лідером КНР Сі Цзіньпіном. Напруга в економічних відносинах, спричинена взаємним підвищенням мит і обмеженнями на експорт критичних технологій, робить цей саміт життєво важливим для глобальної економіки. Водночас, з'явилися повідомлення, що план завершення війни в Україні, який розробляється Білим домом, може суттєво залежати саме від результатів цих переговорів, зокрема від здатності Трампа залучити Пекін до тиску на Москву. Це викликало дискусії щодо того, наскільки реалістично очікувати конкретних рішень щодо українського конфлікту від зустрічі.
Інтернет-видання From-UA попросило українського політолога, голову правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимира Фесенка прокоментувати дану інформацію, а саме, чи дійсно розробка плану завершення війни в Україні значною мірою залежить від зустрічі Дональда Трампа з Сі Цзіньпіном і чи може цей саміт принести конкретні результати для України, як про це пише низка ЗМІ:
— Я, по-перше, думаю, що в Європі не надто сподіваються на те, що під час зустрічі Трампа і Сі Цзіньпіна буде ухвалене якесь конкретне рішення або представлений конкретний план. Його немає зараз у Трампа, а тим більше — у Сі Цзіньпіна.
У Сі Цзіньпіна є лише загальні, абстрактні позиції щодо завершення війни. Китайський план — це, власне, набір таких абстрактних формулювань. Є також китайсько-бразильський план, який виглядає трохи конкретніше — він з’явився ще минулого року. Але й він не може стати основою для реального мирного врегулювання.
Отже, тема завершення війни в Україні, безумовно, буде обговорюватися на зустрічі Трампа і Сі Цзіньпіна, але з дуже великою ймовірністю жодних конкретних результатів вона не принесе, адже зараз просто немає для цього передумов. І головне — домовлятися про припинення війни мають Росія й Україна, а не США і Китай.
Тому, при всій повазі до ЗМІ, я вважаю ілюзорним сподіватися, що хтось домовиться про припинення війни в Україні. Жодних ознак реальної готовності до цього немає. Навпаки — нас, швидше за все, очікує загострення ситуації на сході.
Ми бачимо, що між США і Росією розпочалося те, що я називаю «переговорним армреслінгом» — жорстке протистояння, коли кожна сторона намагається нав’язати інший свою позицію. Саме тому нині немає жодних реальних ознак того, що сторони ось-ось домовляться про припинення війни.
Навіть ключова ідея, щодо якої, до речі, між Китаєм і США немає принципових протиріч, — це припинення вогню. Прямо про це у пропозиціях не йдеться, але мова йде про припинення бойових дій, що по суті те саме. Інша річ — Китай не конкретизує свою позицію. А головна проблема полягає в тому, що Росія відкидає такі ініціативи і не хоче погоджуватись на припинення бойових дій.
Тому я не очікую від зустрічі в Південній Кореї жодного прориву щодо завершення війни в Україні.
— А чому такі сподівання саме на Сі Цзіньпіна?
— Це дуже поширений стереотип — мовляв, якщо Китай захоче, він може швидко припинити цю війну, натиснувши на Росію. Справді, схема виглядає красиво, враховуючи залежність Росії від Китаю. Але ця залежність переважно економічна, а не політична.
Головне ж питання, яке не враховують прихильники цієї теорії: а навіщо це Китаю? Якщо подумати, то, на превеликий жаль, у Китаю немає прямої зацікавленості в тому, щоб швидко припинити війну. Навпаки — багато серйозних аналітиків, особливо китаєзнавців, вважають, що Китай зацікавлений у тому, аби ця війна тривала, але в обмежених масштабах — без ескалації і без поширення на європейські країни.
Так, офіційно Китай виступає за припинення війни. Але навіть з’явився новий термін — «проросійський нейтралітет Китаю». І це цілком логічно, адже у політичному й економічному сенсі Китай і Росію поєднують дуже тісні відносини: і в рамках Шанхайської організації співробітництва, і в БРІКС, і у двосторонньому форматі. Для Росії Китай зараз — головний економічний партнер. Є й військово-технічна співпраця, і дуже близькі політичні стосунки.
Я переконаний, що у Сі Цзіньпіна немає мотивів робити подарунки Трампу. Зараз головним миротворцем виступає саме Дональд Трамп — дай Боже, щоб йому це вдалося. Але навіщо Сі Цзіньпіну допомагати Трампу і посилювати його позиції? Навряд чи він у цьому зацікавлений. Навпаки, Сі Цзіньпін прагне вести переговори з позиції сили. І основною темою їхньої зустрічі, найімовірніше, будуть не українські питання, а торговельно-економічні суперечності між США і Китаєм.
Ось головна тема цієї зустрічі — торговельно-економічні протиріччя. Інша річ, що якщо їм вдасться домовитися і розпочнеться конструктивний діалог між Китаєм і США, то в перспективі це може створити умови для того, щоб вони спільно запропонували певну переговорну рамку, у межах якої виступлять гарантами припинення війни. Але це — поки що ідеалістичний, майже утопічний сценарій на майбутнє.
Сьогодні ж у Китаю немає сенсу активно втручатися у ситуацію. Навіщо йому тиснути на Росію? Що він від цього отримає? Навпаки, поки триває війна, Росія залишається обмеженою й залежною від Китаю. Поки триває війна, між США і Росією зберігаються протиріччя — між Путіним і Трампом немає домовленостей. Якщо ж війна припиниться, головна причина цього протистояння зникне, і Трамп із Путіним зможуть домовлятися про співпрацю. А це Китаю невигідно.
Війна послаблює Росію, Захід, особливо Європу — і це, в принципі, відповідає китайським інтересам. На тлі цієї війни Китай навіть зміцнив свій глобальний вплив.
З іншого боку, Китай не зацікавлений у надмірній ескалації війни чи її розширенні на європейські країни. Це може негативно позначитися на світовій торгівлі й створити проблеми для європейського ринку, що стане ударом по китайських економічних інтересах. Крім того, якщо протистояння між Росією і Україною набуде глобальних рис, схожих на холодну війну, це також вдарить по міжнародній торгівлі.
Отже, Китай має суперечливу комбінацію інтересів у цій війні. Проте сьогодні я не бачу жодних чітких мотивів для Сі Цзіньпіна впливати на Путіна з метою негайного припинення бойових дій. Він цього не робив три роки, і я не бачу причин, чому саме зараз він мав би це зробити.