Олег Жданов. Мобілізація-2026: Чи чекати повістки жінкам?

В Україні триває загальна мобілізація в умовах воєнного стану, і питання про можливе залучення жінок до призову набуває дедалі більшої суспільної уваги. Нещодавно народна депутатка Мар’яна Безугла заявила, що підтримує мобілізацію жінок, аргументуючи це «раціоналізацією економічної складової» та рівністю обов’язків і прав. Водночас юридичні й експертні кола попереджають про правові, соціальні та ментальні ризики такого рішення. Над цим обговоренням виникають паралелі — наприклад, із досвідом Ізраїлю, де жінки обов’язково служать у збройних силах.

Інтернет-видання From-UA попросило прокоментувати цю інформацію полковника запасу Генштабу ЗСУ, військового експерта Олега Жданова:

— У нас мобілізація жінок іде й так, у нас оголошена загальна мобілізація. Жінки, які мають військово-облікову спеціальність, а перелік цих спеціальностей визначено Генеральним штабом і неодноразово вже уточнювався, – ці жінки й так підлягають примусовій мобілізації на загальних підставах. Решта жінок мають право вільного вибору: вони або можуть піти добровольцями, або можуть взагалі не йти до лав Сил оборони України. Я навіть не беру окремо ЗСУ, а беру повністю: Нацгвардія, МВС та решта.

Якщо існує розпорядження — усне чи письмове від, допустимо, Главкома або начальника Генерального штабу (по узгодженню з Главкомом чи з Президентом, Верховним головнокомандувачем) — про те, що не призивати жінок-військовослужбовців, я принаймні поки що такого не бачив, то його просто можна відмінити. Це адміністративне розпорядження, яке як було видано, так і може бути скасовано. Навіть без публічного оголошення. А в іншому випадку закон діє, і він однаковий для всіх. Так що жінки з військово-обліковими спеціальностями, які стоять на обліку, підлягають мобілізації. До речі, ці жінки повинні були також, як і чоловіки, прийти до ТЦК та оновити свої дані. Пройти ВЛК і або чекати своєї повістки, або очікувати на отримання бойової повістки та стати до лав відповідно до свого фаху.

— А якщо брати приклад Ізраїлю, де жінки служать на державному рівні. Чи допустимо це для України і чи це може провадитися у практику, щоб жінки так свідомо йшли до лав армії?

— Це дуже некоректне порівняння, тому що у нас кардинально відрізняється законодавство. Справа у тім, що в Ізраїлі 100% населення військовозобов'язані. Я завжди казав, що розвал Ізраїлю почався тоді, коли вони ортодоксам дозволили не служити в лавах Армії оборони Ізраїлю. Був порушений фундаментальний принцип «захищай і живи». До речі, це положення в деякій мірі й сприяло розвитку цієї ортодоксальної течії, які сьогодні виходять на вулиці і кажуть, що «ми зброї в руки не візьмемо».

Вони не звільняються від служби в армії взагалі — і чоловіки, і жінки, тому що у них рівні права в цьому сенсі. Ну, а решта служить. У них взагалі раніше була навіть державна політика, до речі, дуже грамотно це було зроблено у тому сенсі, що вони формували суспільну думку. І до речі, у них і законодавство побудовано таким чином, що якщо ти не служив в армії, то ти людина другого сорту. Ти не можеш піти на державну стипендію — будь ласка, плати гроші. Ти не можеш влаштуватися на державну службу, бути держслужбовцем.

Я хотів навести приклад, як вони чекають, коли досягають 18 років: це свято в сім'ї, що дитина, незалежно — це дівчина чи хлопець, іде до лав Армії оборони Ізраїлю. Це було 10-15 років тому. Я, до речі, сам бачив на пляжі у Тель-Авіві: стоїть пірамідка, стоять М-16, у цій пірамідці речі лежать, і дівчата купаються. І ніхто навіть думки не має, щоб піти й взяти той автомат, хоча всі знають, що там патрони є.

— А в Україні може так бути?

— Нам треба все міняти для того, щоб так зробити, починаючи з Конституції. Записати, що військовий обов'язок для всього населення України. Треба починати з основного закону країни, і це, відповідно, потягне за собою всю правову систему. Це ж треба міняти систему комплектування, систему забезпечення й побутовими умовами, і систему військової підготовки, тому що вона теж відрізняється для жінок-військовослужбовців.

Особливо, якщо жінки підуть на чоловічі спеціальності. В Ізраїлі, наприклад, 7 років тому дівчата вимагали від Генерального штабу створити жіночу бригаду спецназу. І її створили. Так про неї зараз легенди ходять. Араби кажуть, що вони відрізняються особливою жорстокістю, вони її бояться як чорт ладану. В артилерію і танкові війська вони теж вимагають, правда, практика показала, що не треба цього робити. На окремі спеціальності, можливо, а так ні. Все ж таки артилерійський боєприпас вагою 50 кг не для жінки. Так розумієте, як треба поміняти всю систему в державі. Тим більше, що навіть речове майно відрізняється — жіноче від чоловічого.