Володимир Фесенко. В Парижі створено прообраз майбутнього військового союзу України, Британії та Франції
Днями в Парижі відбулася знакова зустріч, яка заклала фундамент нової архітектури безпеки для України. Ключовими результатами саміту стало ухвалення двох окремих документів: широкої Паризької декларації учасників «коаліції охочих» та спеціальної тристоронньої декларації між Україною, Великою Британією та Францією. Важливим аспектом стало залучення до переговорів представників США, зокрема Джареда Кушнера та Стіва Віткоффа, що свідчить про активну фазу обговорення завершення війни. Наразі сторони перейшли від загальних обіцянок до створення конкретних координаційних органів та військових штабів. Ці події відбуваються на тлі складних дискусій щодо умов майбутньої мирної угоди та формату присутності іноземних контингентів на українській землі.
Інтернет-видання From-UA попросило прокоментувати підписані документи голову правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимира Фесенка:
— Це політичні зобов'язання, це підсумковий документ, узгоджена позиція. От Паризька декларація про надійні гарантії безпеки для України — це узгоджена політична позиція представників коаліції охочих щодо гарантій безпеки для України. Тобто коли країни з різними поглядами, з різним рівнем підтримки України напрацювали спільну позицію: що вони розуміють, які гарантії безпеки ця коаліція може надати Україні. І ці гарантії сформульовані.
Сам факт формулювання цих конкретних гарантій — там ще потрібно буде більша конкретизація і по формі фінансової підтримки, і по чисельності військового контингенту, хто там буде брати участь, в якій формі і так далі. Якісь країни вже сказали, що вони можуть надати, якісь країни ще будуть узгоджувати і не готові, але так чи інакше сам список цих гарантій і спільна позиція сформульовані. Це важливо, тому що це фундамент, від якого будуть відштовхуватись при конкретизації вже конкретних рішень, які, скоріш за все, будуть вже ухвалюватись тоді, коли будуть підписувати мирну угоду.
Тобто конкретизація всіх цих гарантій відбудеться лише тоді, коли буде підписуватись мирна угода. Не раніше. І це просто раніше неможливо, тому що не буде вирішена чисельність українського війська, умови завершення війни і тому подібне.
Друге — тристороння декларація. Це, можливо, найбільш важливий документ, тому що це Україна підписала з двома лідерами цієї коаліції, ініціаторами її створення. Що передбачає ця тристороння декларація? От вона, на мій погляд, має більш важливе значення в тому сенсі, що вона передбачає створення спільного координаційного центру, а також коаліційного оперативного штабу у Парижі. Також вперше на папері зафіксовано план розгортання багатонаціональних сил в Україні для охорони неба, моря та стратегічних об'єктів в Україні одразу після підписання перемир'я.
Ідея обговорюється з минулого року, а зараз є вже конкретне рішення. Це рішення теж треба буде ще конкретизувати, тому що зараз, наприклад, не називається конкретна цифра по чисельності цього військового контингенту, може бути зміна щодо кількості країн, які можуть брати учать в цьому військовому контингенті, ну тому що ніхто не знає, коли буде це перемир'я. Треба буде ухвалювати політичне рішення, і тут багато буде залежати від того, який буде уряд в конкретній країні і яке рішення він ухвалить. Але, тим не менш, вперше таке рішення зафіксовано.
Оскільки коаліція охочих — це не НАТО, не ЄС, не ОБСЄ, це неформальне утворення, важливо, щоб були створені постійно діючі органи. І от спеціальний координаційний центр і особливо коаліційний оперативний штаб — це вже постійно діючі органи. Це означає, як би сказали соціологи, інституціоналізацію цієї коаліції, те, що вона не просто існує для зустрічей і спільних заяв, ні, вже є конкретні координаційні органи, є апарат умовний. Що важливо — створюється військовий апарат.
І по суті, те, що відбулося, оця тристороння декларація Франції, Британії і України, я б сказав так, можливо, я зараз надаю більше акценту, ніж воно є насправді, але щоб було зрозуміло перспективу, куди це буде рухатись, так от це прообраз майбутнього тристороннього військового союзу. Поки що такого союзу немає, але якщо створюється оперативний штаб коаліційний, де будуть військові представники трьох країн, він буде готувати місію на землі, що називають «boots on the ground» — чоботи на землі, тобто оцей саме військовий контингент, який буде розміщений в Україні. От він буде готувати це, визначати, скільки там потрібно людей, яких саме, де вони будуть розміщені, які будуть функції і так далі. Всі ці питання треба напрацювати, от вони цим будуть займатися.
В принципі, йдеться якраз про воєнну взаємодію — те, чого не було раніше. Тому я кажу, що з цього паростка може вирости в перспективі військовий тристоронній союз, тому що невідомо, що буде з НАТО далі. Ось в цьому є велике значення тих рішень, які були прийняті в Парижі. Не треба це сприймати як перемогу, яка все нам гарантує, ні. Ще багато треба зробити. Рішення проміжні, і вони можуть бути лише проміжними, але сам факт і цього саміту, і особливо ухвалення цих двох документів свідчить про те, що уже йде конкретна робота над конкретними гарантіями безпеки для України.
Ми вже звикли, що в цій роботі брали участь США. Були побоювання, що американцям зараз не до України, не до переговорів про завершення війни в Україні. Ні, Кушнер і Віткофф приїхали, брали участь в цій роботі. Вся ця історія з тим, що нібито американці відмовились від підписання, це штучно вигадана історія. Я поясню чому. США і не можуть підписувати цю декларацію, тому що США не є членом коаліції охочих. А от той факт, що вони беруть участь в її роботі і обговорюють ці гарантії безпеки — будуть розбіжності. США, наприклад, не збираються брати участь у військовому контингенті в Україні. Йде дискусія, поки що немає рішення, і в Парижі воно не було зафіксоване, про те, яку підтримку США нададуть коаліції охочих, от цьому військовому контингенту.
Крім того, я так розумію, що і Кушнер, і Віткофф, хоч і мають статус представників США, але не є представниками адміністрації, і вони не мають повноважень для підписання відповідних документів.
Ну і нарешті треба розуміти, що американці використовують переговори про гарантії безпеки для України як інструмент тиску на Україну для підписання мирної угоди. Тобто гарантії безпеки від США, а там теж великий прогрес є — раніше американці взагалі відмовлялись обговорювати тему гарантій безпеки для України, зокрема це було в лютому і навесні минулого року. Зараз ми вже ведемо переговори про договір щодо цих гарантій, який має бути ратифікований в парламенті, в Конгресі США. Однак американці чітко дають нам зрозуміти, що ми гарантії безпеки отримаємо лише у тому випадку, якщо підпишемо мирну угоду. Угоду, яка передбачає, на жаль, певні поступки Росії.
І отут є проблема. Тому переговори продовжуються, є великий прогрес, в першу чергу в переговорах з американцями, але й з європейцями також. І оці документи, які були ухвалені в Парижі, теж означають прогрес не просто вже в обговоренні гарантій безпеки, а в їх визначенні — які саме гарантії безпеки будуть надаватися Україні. Але все рівно питання про юридичну фіксацію гарантій безпеки будуть вирішуватися лише тоді, коли буде підписуватись мирна угода, не раніше.