Степан Гавриш. Гарантії безпеки — це просто «корвалол» для українців, який заспокоює, але нічого не лікує

Останніми днями у світових медіа активно обговорюється ситуація навколо мирних планів й можливих санкцій щодо Росії у контексті повномасштабної війни з Україною та триваючих консультацій між Києвом, Вашингтоном і європейськими столицями. За даними провідних видань, Росія відкидає запропоновані 20‑пунктні та інші мирні ініціативи, вимагаючи змін і позиціонуючи їх як неприйнятні, що суттєво ускладнює переговорний процес і загрожує подальшою ескалацією конфлікту.

Водночас у США тривають дискусії щодо посилення санкційного тиску на Москву та її партнерів: законопроєкт про «нищівні» санкції і мита до 500 % на імпорт товарів з Росії або з країн, що купують російську нафту, залишається предметом політичних дебатів у Конгресі, але його подальша доля й застосування залишається невизначеною. Крім того, особливу увагу привертає посилення американського тиску на «вісь зла»: у медіа активно обговорюють плани Трампа щодо радикального обмеження доходів агресорів через санкції проти енергетичного сектору Ірану та Венесуели, чия нафта роками допомагала Москві обходити обмеження.

Інтернет-видання From-UA попросило прокоментувати інформацію про можливе посилення тиску Вашингтона на Кремль та перспективи нових мирних планів відомого українського політика, народного депутата III та IV скликань Степана Гавриша:

— Законопроєкт Грема-Блюменталя Трамп підпише тільки тоді, коли в нього будуть всі повноваження застосовувати його і визначати, частинами буде діяти чи весь закон. Тобто цей закон може лежати на столі у Трампа і ніколи не застосовуватися. Що стосується танкерів Венесуели і інших — слухайте, це зовсім не має відношення до України. Це впливає на україно-російську війну лише опосередковано, тому що Венесуела перевантажувала свою нафту на російські танкери, і підсанкційна нафта продавалася вже відкрито, чи там Путін постачав зброю Венесуелі, ракети і так далі.

Але, за великим рахунком, Трамп грає у свою гру. Він стає «королем великої Америки» і навіть більше — королем світу. Це його особиста думка, і ми бачимо, що власне це не пов'язане з якоюсь чіткою стратегією, це пов'язане із імпульсом, який ще не заглушений. Він завтра може забути про це все, все може статися. Тому розраховувати на Трампа в цій ситуації варто, але не варто думати, що він забезпечить Україні повноцінний мир і нашу незалежність та державність у майбутньому.

— Триває робота з Європою щодо гарантій безпеки. На якому етапі ми зараз перебуваємо і до чого веде та ескалація, яку спостерігаємо? Президент Зеленський очікує відповіді від Путіна щодо свого 20‑пунктного плану миру до кінця місяця. Тобто перш ніж будуть підписані гарантії безпеки та план відновлення з Трампом, Путін має надати свою реакцію. Про це президент розповів у телефонному інтерв’ю «Блумберг». Він також зазначив, що ключові документи мирного плану з боку України практично готові до підписання, а щоденні контакти з американською стороною дозволяють узгоджувати графік майбутніх зустрічей. Проте Росія відповідає на це ракетними ударами.

— Розумієте, гарантії безпеки та угода про процвітання України на 600 млрд — це «корвалол»: він не лікує, але заспокоює. Чому так? Тому що ми не говоримо, яка ціна за це буде заплачена Україною. Якось раптово зупинилися розмови про контрольовану частину Донбасу. Президент сказав, що ніколи не віддамо, але час від часу відновлюється дискусія щодо створення там вільної економічної зони, наприклад.

Немає чіткого розуміння того, як буде будуватися наступна лінія або розмежування, або кордону. Чи буде цей кордон взагалі, і який буде застосований тип завершення цієї війни? Чи це буде міжнародний правовий договір, затверджений в Конгресі, в Європарламенті, в німецькому Бундестазі, Національних зборах Франції і так далі, а також в українському парламенті? Саме такий міжнародний правовий договір має будуватися на засадах міжнародного права. Це зрозуміло. Але проблема в тому, що міжнародне право не допускає подібної анексії чи окупації територій як винагороду агресору.

— Але ж відомо про чотири документи. Це власне 20-пунктовий план, є також гарантії безпеки Європи, гарантії безпеки США і економічне відновлення України. Як ви думаєте, яка перспектива просування, якою буде відповідь Кремля, чи підпише Трамп гарантії безпеки і до чого все це зрештою дійде?

— Є ще й п'ятий документ, він безпосередньо пов'язаний з Росією, і це договір про всеосяжну економічну співпрацю з РФ. Він офіційно не оголошується, але над ним активно працюють. Подивіться, хто саме працює над цим документом. Якщо Марко Рубіо займався Венесуелою досить успішно (як і займається Гренландією, скоро буде домовлятися про те, як взяти Гренландію для США), то Україною займаються Віткофф та Кушнер. Це люди, максимально близькі до президента Трампа, але вони не керуються тією відповідальністю, якою керується Марко Рубіо, котрий відповідає перед Конституцією та Сенатом.

— Марко Рубіо перед Різдвом був присутній на зустрічі, тобто він долучається, хоч і якось дозовано.

— Він був присутній там скоріше «в якості портрета». Я не бачив жодної офіційної заяви Рубіо щодо конкретних планів миру з Путіним. Раніше він називав Путіна різними поганими словами, які, я не думаю, що російський диктатор забув. Другий момент, на який треба обов'язково подивитися, — це проблема того, що саме ми віддаємо в обмін за ці гарантії безпеки.

— Ми можемо поговорити про те, що ми вже віддали.

— У нас це забрали силою. І головне питання зараз у тому, чи можемо ми це повернути і яким саме чином. Чи існують взагалі інструменти, способи, навіть теорія повернення цих земель, крім дипломатичного шляху, яким будуть вирішувати вже наші діти, внуки і правнуки, які, можливо, ніколи цього й не повернуть?

Росія, якщо збережеться в такому ж стані, залишиться крупною ядерною державою, яка буде лише розширювати свій технологічний рівень тиску на світ за допомогою зброї. Але що стосується умов безпеки для України та підписання угоди між нами, США та Європою: Дмитрієв прилетів 13-го числа в Париж, він чекав, що зробить «коаліція охочих» разом з Віткоффом та Кушнером. Він забрав документ і полетів до Путіна, але наразі жодного слова від Лаврова чи самого Путіна про те, що вони хоча б прочитали цей документ, немає.