Віталій Бала. Європа не винна Україні нічого — і це треба нарешті визнати
На Всесвітньому економічному форумі у Давосі 22–23 січня 2026 року президент України Володимир Зеленський виступив із низкою критичних заяв щодо позиції європейських країн у сфері безпеки та підтримки України. Він наголосив на тому, що європейські лідери занадто покладаються на Сполучені Штати та НАТО, замість того щоб розвивати власні оборонні спроможності, а також висловив сумнів щодо ефективності символічних кроків, зокрема незначної військової присутності в стратегічних регіонах. Він згадав про 40 європейських солдатів у Гренландії як приклад недостатньої рішучості та сили Європи в умовах глобальних викликів. Подібна риторика Києва викликала неоднозначну реакцію серед експертів, які вбачають у цьому ризик охолодження відносин із тими, хто фінансує обороноздатність України.
Інтернет-видання From-UA попросило прокоментувати ці заяви політтехнолога, директора Агентства моделювання ситуацій Віталія Балу, поставивши питання про причини такої образи президента на європейців та можливу зміну фокуса інтересів:
— По-перше, це говорить про неадекватність тих, хто там йому радить і пише тексти, бо та зовнішня політика — а я про це вже говорю постійно — таких публічних вимог, образ та заяв ні до чого доброго не призвела. Якщо ви зауважили, у нас ситуація стає все гіршою і гіршою з нашими партнерами. Зокрема, коли тільки прийшов Трамп, я тоді одразу написав і сказав, що Трамп не буде няньчитися з Зеленським, як Байден, і не буде закривати на все очі. Ми побачили, чим це все закінчилось в Овальному кабінеті.
Тому це абсолютно неправильна, хибна політика, яку проводить Зеленський. Це й політикою насправді назвати не можна, це просто шоу та піар. Тут, в Україні, «безкоштовно» розганяють, що він «супер-пупер молодець», такий «супер виступ» і так далі, але насправді це шкодить лише Україні, на мою думку.
Перше — Європа нам нічого не винна, ми їй нічого не позичали. Та зброя, про яку він нібито домовлявся (зокрема ППО) на зустрічі з Трампом, вона все одно буде купуватися на гроші Європи, а не американці нам це просто так віддадуть. Тому такі заяви про «слабкість» чи «не слабкість», з моєї точки зору, важко навіть класифікувати. Як можна шкодити своїй країні такими заявами по відношенню до тих наших партнерів, які нам реально допомагають? Вони нам і гроші дають, і зброю дають, і купують для нас американську зброю.
Що тут, з моєї точки зору, може бути насправді? Де, як то кажуть, «собака порилася»? Я не виключаю того варіанту, що Зеленський із Трампом нібито узгодили ситуацію щодо українських територій. Недарма там говорили про вибори разом із референдумом — все на це вказує. І в мене є підозра, що європейці виступили проти цього, бо це серйозно тоді впливає і на Європу зокрема.
Щодо Гренландії, про яку він згадував: коли Трамп заявив, що нібито досяг якоїсь рамкової угоди із Рютте (він про це сказав у середу), то вже в четвер прем'єр-міністр Данії Фредеріксен наголосила, що це Данія вирішує свої питання, і будь-які перемовини мають поважати саме територіальну цілісність Данії. І в цьому контексті, мені так видається, це і могло стати причиною того, що він образився на Європу. Але він образився на Європу, напевно, ще й тому, що з ним уже не спілкуються так, як раніше. Йому вже так не вірять, особливо на фоні корупційних скандалів.
Можливо, такими заявами вони й вирішили якраз «перебити» цю ситуацію. Це насправді виглядало, м’яко кажучи, дивно. Для нас це біда, що він і далі продовжує свою політику вимог, заяв на публіку і продовжує грати на публіку. Але все ж таки сподіваюсь, що європейські лідери це розуміють. Вони, до речі, через допомогу Україні мають проблеми всередині своїх країн, бо їхні опоненти постійно нарощують підтримку, говорячи про погіршення ситуації через допомогу Україні. І на фоні цього робити такі заяви — це фактично зрада наших партнерів.
— Ви сказали, що Європа нам нічого не винна, але, з іншого боку, нам часто говорять, що ми боронимо цей фронт, щоб Росія не пішла далі.
— Давайте будемо реалістами. Ніхто не знає, чи піде Росія далі. Все це почалося з того, що уряди інших країн, коли почали надавати допомогу і зіткнулися з серйозними внутрішніми проблемами, мали якось це пояснити своїм громадянам та виборцям. Вони якраз і запустили оце пояснення: мовляв, Україна боронить Європу від Росії, тому ми даємо гроші. Це насправді було причиною, чому з'явилася ця теза.
Наскільки це відповідає дійсності, ми б дізналися лише тоді, якби у Росії була реальна можливість піти на Європу — тобто це суто гіпотетичне питання. Хоча виключати такий варіант теоретично не можна. Але чомусь Зеленський і ще деякі люди у нас всередині країни самі в це повірили і тепер кажуть: «Ми боронимо Європу».
Насправді ми боронимо себе, а не Європу. А от для того, щоб Європа нам допомагала, ми й транслюємо цей меседж, щоб у них в Європі не було політичних проблем. Це працює, і це правильно, це треба говорити. Можливо, воно так і є, але знову ж таки — це не та ситуація, яка дозволяє поводитися подібним чином.