Андрій Золотарьов. Ми втрачаємо по два села на день, поки «партія вічної війни» розмірковує про невигідний мир
На тлі активізації дипломатичних контактів навколо можливого припинення війни між Україною і Росією в публічному просторі посилилася суперечлива риторика. Дональд Трамп заявляє про прогрес у переговорах і натякає на можливість швидких домовленостей, тоді як російська сторона демонструє готовність обговорювати параметри угоди виключно на своїх умовах. Одночасно в українському політичному класі лунають протилежні оцінки. Широкий резонанс викликала заява народного депутата Романа Костенка про те, що Україні зараз категорично невигідно йти на переговори і необхідно дочекатися зміни ситуації на фронті на нашу користь. Ці заяви посилили дискусію про реальні ресурси країни, стратегічні перспективи і ціну подальшого затягування бойових дій.
Інтернет-видання From-UA попросило прокоментувати цю інформацію українського політолога, голову «Українського інформаційно-аналітичного центру «Третій сектор» Андрія Золотарьова, поставивши питання про те, що насправді відбувається на переговорному треку і як розуміти суперечливі сигнали від Трампа, Путіна та українських політиків:
— Джерело — хто заявляє, що переговори нам невигідні? Той самий Роман Костенко, який представляє пінчуківсько-соросівський громадський сектор, це представник «партії вічної війни», це ж не секрет. З іншого боку, коли депутата Костенка запитали, чи є у нього план «Б», він запнувся. Тобто говорити про те, що мир похабний, але плану «Б» у нас немає, ну знаєте, це якось зовсім по-дитячому, це несерйозно.
Питання в іншому: чи є в України ресурси для продовження війни? Скільки ми ще можемо тягнути і яка ціна? Втрата всього лівого берега в результаті? Якби ситуація на фронті була стабільною, тоді можна було б прислухатися до того, що кажуть, мовляв, треба потягнути. Але, на жаль, динаміка на фронті — хто б що не говорив про зупинку бойових дій через відключення «Старлінків», — тим не менше, ми щодня втрачаємо по 1-2 села в такому темпі. При такій динаміці зрозуміло інше: що переломити ситуацію — так, якісь контрнаступальні дії, бої за «хатинку лісника» на стику Дніпропетровської та Запорізької областей — ми можемо показати як тактичні успіхи. Але стратегічні тенденції для нас, на жаль, зовсім не райдужні.
Також цілком очевидно, що Європа і Зеленський будуть всіляко затягувати це питання в надії «пересидіти» Трампа, за принципом «або шах помре, або віслюк здохне». А для Трампа годинник тикає, і Лавров недвозначно вказав йому на той самий горезвісний «дух Анкориджа» . Це рамкові домовленості (там без технічних деталей), які, судячи з усього, були досягнуті на Алясці. Суть зрозуміла: Росія йде на компроміс щодо Херсонської та Запорізької областей — стоїмо там, де стоїмо. Адже Росія вимагала до цього, в серпні 2024 року Путін сформулював так, що йому потрібна вся територія Запорізької та Херсонської областей. Але тут він зробив «жест доброї волі», він пішов назустріч американцям, але за умови виходу українських військ з Донбасу, і Трамп прийняв таку умову.
Що отримує Путін натомість? Створення вільної економічної зони на Донбасі, такого гігантського офшору, через який російські вуглеводні в обхід санкцій підуть до Європи, йому це вигідно. І виведення частини російських активів з-під арешту під фонд відновлення України — його це теж, в принципі, влаштовує. Ну і найголовніше, що Україна є лише частиною глобальних домовленостей, які там були досягнуті, в тому числі щодо енергетики, щодо Арктики. Власне, «гешефт», про який заговорив Дмитрієв, на 12 трильйонів доларів — це ж теж не на порожньому місці з'явилося. Тому тут був певний баланс.
Зрозуміло, що зараз на тлі подій у Венесуелі, на тлі захоплення танкерів і посилення дій щодо «тіньового флоту», у росіян це викликає обурення. Але навіть замах на генерала Алексєєва не зупинив переговорний процес. Тобто Кремль не сказав: «Все, такі-сякі, в переговорників не стріляють, а раз ви так робите, то ми виходимо з процесу». Ні. Це говорить про те, що домовленості між США і Росією були, є і залишаються актуальними.
Питання в іншому: як змусити Зеленського прийняти ці умови? Зрозуміло, що він буде чинити опір. Тому, я думаю, що ми почуємо, з одного боку, інформаційну кампанію і заяви типу тих, що робить Костенко. З іншого боку, я думаю, з'являться ще чергові викриття. Зараз розкручується тема з Бакановим: що він міг контактувати з росіянами і що він дуже дивним чином виїхав за межі України напередодні вторгнення. Зараз не виключено, що такий інформаційний удар буде завдано і по Зеленському, щоб примусити його прийняти ці домовленості.
— А як ви думаєте, Путін хоче завершити війну?
— Він хоче, але на своїх умовах. Тому він не поспішає: війна триває — добре, значить ми отримаємо більше. Значить, військовим шляхом ми доведемо до такої ситуації, коли в України не буде інших варіантів, крім як прийняти наші умови.
— Нещодавно стали відомі дані звіту Мюнхенської конференції з безпеки, в якому зазначається, що Росія, ймовірно, готується до потенційної агресії проти країн Балтії або інших сусідніх держав. Як це узгоджується з тим, що зараз ведуться мирні переговори між Трампом і Путіним, якщо, згідно з цими звітами, Росія продовжує планувати військові дії проти інших країн?
— Одна справа влаштувати в Нарві «Нарвську народну республіку» або прорубати Сувалкський коридор. Це цілком можливо, з огляду на мізерний військовий потенціал країн Балтії. А ось піти далі на Європу — на Польщу, Німеччину... Мені здається, що російські збройні сили зараз не в тих кондиціях. Це не радянська армія зразка початку 80-х років, яка могла за 72 години дійти до Ла-Маншу. До того ж тоді вона стояла безпосередньо в Німеччині, тобто набагато ближче до центру Західної Європи.
А тут Польща — у неї все-таки 200-тисячна армія, яку вони розширюють до 300 тисяч і активно переозброюють. Польща отримує першою з країн Східної Європи американські F-35. Це цілком сучасна і непогано підготовлена армія. Та й Німеччина заворушилася. 400-мільйонна Європа для 140-мільйонної Росії все-таки, мені здається, трохи не по зубах. А ось влаштувати в країнах Балтії якусь гібридну «війнушку» — Герасимов же великий теоретик гібридних воєн, — ось це цілком Росія може влаштувати.