Руслан Бортнік. Ми на межі розриву стосунків з Угорщиною та переходу у відкриту ворожу фазу
Останні дні позначилися черговим різким загостренням у відносинах між Києвом та Будапештом. Приводом для дискусій стали неоднозначні висловлювання президента Володимира Зеленського щодо угорського керівництва, зокрема іронічні зауваження про «телефонні дзвінки» від українських військових, які викликали обурення навіть у лідерів угорської опозиції. На фоні цієї дипломатичної суперечки Україна 5 березня 2026 року звинуватила Угорщину в затриманні семи працівників державного «Ощадбанку», які перевозили гроші та золото між Австрією та Україною, а також у захопленні двох інкасаторських автомобілів. За даними банку, у машинах перебували 40 млн доларів США, 35 млн євро та 9 кг золота. Українські дипломати та Нацбанк вимагають термінового пояснення та звільнення співробітників. Усе це відбувається на фоні наближення парламентських виборів в Угорщині, де «українське питання» стає одним із головних інструментів передвиборчої боротьби.
Інтернет-видання From-UA попросило прокоментувати дану ситуацію відомого українського політолога, директора Українського інституту політики Руслана Бортніка, поставивши питання про те, чи не «перегнув палицю» офіційний Київ у своїх жартах з телефоном:
— Там навіть мова не про телефон. Зверніть увагу на пряму цитату президента. Він каже: я дам адресу, щоб наші військові йому дзвонили. Але дзвонити не обов'язково по телефону, а може, і в двері. Подивіться на оригінал, воно там важко виглядає, звичайно. Уявіть собі, щоб з іншого боку в сторону нашого президента таке прозвучало.
Мені здається, що ми наближаємось до розв'язки цієї ситуації: або до повного врегулювання українсько-угорської кризи, або до переходу стосунків між Україною і Угорщиною у відверто ворожу войовничу фазу з можливим закриттям кордонів. Тобто ми зараз підійшли до крайньої межі, при якій стосунки з Угорщиною ще до завершення виборів можуть бути розірвані або тотально підірвані. Що стосується цієї машини — це традиційна банківська практика, це треба розуміти, але, на жаль, я розумію, що угорці можуть звинуватити Україну у фінансуванні опозиції таким чином.
— А чому зараз на фоні цього конфлікту розгортається ситуація з інкасаторською машиною?
— А тому що угорці намагаються завдати болючого удару по Україні. Сійярто був у Москві, отримав там українських солдатів угорського походження. Очевидно, що з Росією синхронізована позиція стосовно енергетичного європейського ринку. Зараз будуть намагатися зняти санкції чи отримати якісь виключення з санкцій. І очевидно, що Угорщина намагається бити Україну по болючих, по вразливих місцях.
— Як далі буде реагувати українська влада? Чи є механізми владнати цей конфлікт з угорцями?
— Треба кликати в посередники країни ЄС. Я підкреслюю: не керівництво ЄС, тому що у них самих складні стосунки з Угорщиною, а кликати в союзники інші країни ЄС, які мають нормальні стосунки з Будапештом. Наприклад, це може бути Словаччина — з Фіцо у нас зберігаються стосунки, це може бути Італія та Мелоні, в якої нормальні взаємини. Є ще кілька європейських країн, в яких стабільні робочі контакти з Угорщиною. Треба кликати їх в медіатори, проводити переговори і завершувати кризу.
Звичайно, потрібно вносити повну ясність у ситуацію навколо нафтопроводу «Дружба». Треба або приймати політичне рішення про повне припинення транзиту через територію України — і ми вправі прийняти це рішення в силу того, що Росія вдерлась в Україну і проводить свою агресію. Або треба допускати європейські комісії, можливо, передавати цей транзит під контроль ЄС і забезпечувати прозорість, транспарентність цього процесу. Тому що Угорщина, Словаччина та й багато хто інший сьогодні не вірять в українські слова про проблеми нафтопроводу.
В Угорщині вибори 12 квітня, вони вважають це спробою підірвати економічну стабільність в країні на догоду опозиції. Більше того, ви бачите коментарі Петера Мадяра, вони показують, що навіть якщо переможе угорська опозиція, це зовсім не гарантує покращення українсько-угорських стосунків. Угорська спільна думка, до якої апелює вже не тільки Орбан, а й сам Мадяр, полягає в тому, що не можна Орбана ображати, тому що він угорець. Нікому не дано права ображати навіть Орбана, незважаючи на те, що Мадяр є його лютим опонентом. Громадська думка там дуже скептична стосовно України, і нам доведеться докласти ще багато зусиль, щоб цю ситуацію змінити.
— Чи взагалі доречно навіть на емоціях говорити президенту такі речі, чи варто утриматись від такого гумору?
— Президент може говорити те, що він вважає за потрібне, я не його радник і не буду йому в цій частині щось рекомендувати. Це абсолютно його парафія, він несе за це відповідальність. Не буду йому нічого рекомендувати, я розумію, що він президент воюючої країни, в якій тисячі людей щоденно помирають від російських обстрілів. Проте ми маємо робити те, що нам вигідно, а не те, що красиво чи голосно звучить. Мені здається, що в цих процесах ми маємо більше переслідувати національні інтереси: посилення української державності, нашої оборонноздатності та економічних можливостей.