Степан Гавриш. Повернення до російської нафти стане для Європи капітуляцією та моральною поразкою

Світові енергетичні ринки різко відреагували на війну США та Ізраїлю проти Ірану. Через бойові дії та ризики для судноплавства через Ормузьку протоку ціни на нафту стрімко зросли, а Європа зіткнулася з новою хвилею енергетичної нестабільності. На цьому тлі в міжнародних медіа, зокрема у The Wall Street Journal, з’явилися припущення, що у разі затяжного конфлікту на Близькому Сході деякі країни Європи можуть знову повернутися до закупівель російської нафти та газу, щоб стабілізувати ринки. До того ж Росія вже заявила про готовність відновити масштабні постачання енергоресурсів до Європи, якщо європейські країни погодяться на нові довгострокові контракти та відмовляться від санкційної політики.

Інтернет-видання From-UA попросило прокоментувати цю інформацію українського політика, народного депутата України III–IV скликань Степана Гавриша і запитало, чи дійсно Європа може знову почати масово закуповувати російські нафту та газ і чи не стане це катастрофою для України:

— Європа не збирається закуповувати російську нафту у великих масштабах; вона продовжуватиме протистояти Росії як головному екзистенційному виклику для власної безпеки та існування. Фінансуючи Росію таким чином, Європа фактично зрадила б Україну. Для нинішнього Брюсселя та лідерів найбільших країн — Франції, Німеччини та Італії — це стало б серйозною моральною поразкою. Більше того, шведи буквально в цей період часу захопили російський танкер із нафтою, і наразі не видно жодних ознак того, що подібні домовленості про масові закупівлі мають місце.

Трамп не може просто так натиснути на Європу в цьому плані. Він зняв санкції лише на місяць для тих танкерів, які вже перебували в морі та були завантажені до 5 березня. Чи будуть інші санкції проти Росії зняті на постійній основі — наразі невідомо, оскільки Трамп висловлюється досить невизначено. У понеділок він розмовляв із Путіним майже дві години. Трамп чудово розуміє: або в нього залишиться союзником один Ізраїль, або він якимось чином усе ж таки рухатиметься більше в бік порозуміння з ЄС.

Що стосується російських нафти та газу, то Путін запропонував виконати певні умови: підписати стабільні договори, розкрити транспортні маршрути та відмовитися від санкцій — насамперед на морську нафту. За таких умов Путін обіцяє постачати зріджений газ і нафту Європі. При цьому G7 розглядала можливість вивільнення зі своїх стратегічних запасів (які становлять 1,5 млрд барелів) близько 300 тис. барелів для стабілізації цін на ринку, але зрештою відмовилася від цього кроку, вважаючи, що зараз нафти у Європі достатньо.

Ще одна деталь, яка свідчить про те, що Європа не піде на масштабне відновлення закупівель — це конфлікт України з Угорщиною та Словаччиною через нафтопровід «Дружба». Європейська комісія не підтримала Угорщину в її спробах тиснути на Україну щодо постачання цієї нафти. Зрозуміло, що рішення Зеленського пов’язане з тим, що Росія атакує нафтопровід «Дружба», а Угорщина при цьому платить Росії валютою. На ці гроші Росія купує зброю, знову атакує Україну, будує атомну станцію в Угорщині та, по суті, контролює там політичну ситуацію.

Я думаю, Зеленський прийняв внутрішнє рішення не відновлювати ці постачання до виборів. Це матиме серйозний вплив на перебіг подій не лише в Угорщині, а й в усьому ЄС. Це дуже ризикована, але водночас виграшна позиція: він «оголив» Орбана, який показав себе антиєвропейцем і все частіше атакує Європу, демонструючи ідеологічну єдність із Росією.

Тому масштабно закуповувати нафту Європа не буде. Вона і так купує її в певному обсязі — відомо, що американці видали відповідну ліцензію, а німці продовжували дозвіл на виробництво нафти «Роснефтью» на одному з найбільших заводів. Росія також постачає зріджений газ у багато європейських країн — це приблизно 15–18% від загального споживання, і ця частка може зрости навіть до 25%. Але на цьому російська тема нафти і газу поки що закрита, тим більше, що війна в Ірані не може тривати вічно.

Не тому, що Трамп заявив про «майже перемогу» Америки — це лише його відповідь на питання термінів. А тому, що наступна фаза війни може стати затяжною фазою на виснаження. Там американцям та Ізраїлю не обійтися без наземної операції, яка в умовах Ірану є практично неможливою. Досвід війни в Іраку, де воювати було простіше, показує, що контроль над іранською територією для американських військ — це нереалістичне завдання.

Тому найближчим часом ця тема зійде з гострої дискусії. Ми бачимо, як ринки різко реагують: ціна на нафту то підскакує до 120 доларів, то суттєво падає до 87 доларів за барель. Я впевнений, що з Путіним ніхто не домовлятиметься, адже це означало б, що Путін уже переміг у війні з Україною і переміг Європу. Європа не капітулюватиме перед російськими ресурсами.

— Ви згадали про телефонну розмову Трампа з Путіним. За наявною інформацією, саме Трамп ініціював цей дзвінок. Складається враження, що він телефонує Путіну доволі регулярно. Про що це може свідчити? Чому Трамп так часто контактує з російським лідером і чи можна говорити про надто дружні стосунки між ними?

— Трамп готовий часто телефонувати навіть Кім Чен Ину, який хоче надати Ірану ракету для знищення Ізраїлю. У Трампа просто немає сталих правил у зовнішній політиці та дипломатії. Він спільно з Хегсетом — два шоумени — планували цю війну в Ірані, але ми бачимо, що вона зайшла у глибокий глухий кут, виходити з якого Трампу буде надзвичайно важко.

Я думаю, дзвінок Путіну пов'язаний із двома причинами. Перша — це те, про що Трампа запитували журналісти і що підтверджує розвідспільнота США: Путін надає Ірану не просто розвіддані про розташування американських об'єктів на Близькому Сході, а фактично допомагає наводити зброю на цілі. Оскільки іранці не використовують китайську систему GPS-навігації, Росія надає їм можливості для більш точних ударів. Це чітко видно за результатами іранських атак балістичними ракетами та дронами. Попри заяви Трампа і міністра оборони Хегсета про «незначний вплив», президент США чудово розуміє: російські супутники класу «Космос», запущені нещодавно, використовуються для передачі координат іранським ракетникам у режимі реального часу.

Другий момент — Трампу перед виборами вкрай потрібні перемоги. Особливо зараз, коли знову «прокинулася» справа Епштейна: оприлюднені файли з його досьє прямо б'ють по Трампу. Найближчим часом його можуть допитати в Конгресі через витік інформації про заяви щодо насильства над 13-річною дівчиною. В Ірані перемога може виявитися недостатньо переконливою для американського виборця, який починає сумніватися в доцільності цієї війни.

Тому проблема України залишається актуальною — це питання миру. Але для Трампа це не стільки про мир, скільки про величезну «deal» (угоду) з Америкою. Головним завданням є освоєння природних багатств Росії вартістю у 14 трлн доларів, що має «озолотити» сім'ю Трампа і США. Це можливість уникнути прямого конфлікту з Росією, якого він всіляко уникає. На відміну від Байдена, який відстоював ідеологію цінностей, Трамп відстоює ідеологію грошей і бізнесу, що виключає ідеологічні розбіжності. Він прямо заявляв, що бізнес можна вести з ким завгодно, аби він приносив дохід Америці. Тому Трамп продовжуватиме підтримувати лінію комунікації з Путіним, зважаючи на ядерний статус Росії та її ресурси. Зрозуміло, що Росія не збирається зупинятися у війні з Україною, і це створює небезпеку розпалювання нових конфліктів, як це вже сталося у випадку з Іраном.