Андрій Новак. Коли за борги по комуналці реально можуть арештувати рахунки та майно, а коли це незаконно?
7 квітня 2026 року Верховна Рада ухвалила закон №14005, який передбачає масштабну цифровізацію виконавчого провадження в Україні. Документ є частиною зобов’язань у межах програми фінансової підтримки ЄС Ukraine Facility Plan і спрямований на підвищення ефективності стягнення боргів. Зокрема, йдеться про автоматизацію процесів виявлення активів боржників, швидке накладення та зняття арештів, а також інтеграцію державних реєстрів. Водночас у суспільстві з’явилися побоювання щодо можливого «тотального контролю» та автоматичного блокування рахунків без суду.
Інтернет-видання From-UA попросило прокоментувати цю інформацію українського економіста, ученого та громадського діяча Андрія Новака і пояснити, чи є підстави для занепокоєння у громадян, та до чого на практиці призведе ухвалення цього закону:
— Прийнятий в Україні закон про цифровізацію виконавчих проваджень та їх виконання, звичайно, викликав резонанс, але будь-який закон України не може заперечувати чи суперечити загальним правовим принципам. Одним із таких принципів є те, що позбавлення прав власності громадянина може відбуватися лише за рішенням суду. Тому ніякого автоматичного позбавлення прав власності на рухоме чи нерухоме майно, банківські рахунки чи готівкові кошти не може бути без відповідного судового рішення.
Тому в цьому плані треба не хвилюватись, а розуміти, що цифровізація — це лише зміна технічних умов і процедур здійснення правових дій. Але ці процедури, в якій би формі вони не були — паперовій, фізичній чи цифровій — вони не можуть суперечити і не суперечать загальним правовим принципам.
— Якщо говорити про стягнення боргів та штрафів, то яка є європейська практика, що може бути впроваджена у нас сьогодні? Чи це нормально, коли боржникам вимикають світло, тепло або не випускають за кордон? Чи все ж таки це негуманно?
— Гуманність чи негуманність — це категорія філософська. Для одного народу та його культурних традицій гуманність — це одні аспекти, для інших народів це можуть бути зовсім інші, і навіть протилежні речі. Тому це питання фактично регулюється законодавством кожної окремої країни. Гуманність чи негуманність та інші філософські сентенції — це лише емоційне і психологічне сприйняття. Натомість є законодавство, яке є обов'язковим для виконання громадянами країни чи іноземцями, які перебувають на її території. Це по-перше.
По-друге, щодо стягнення боргів — у кожній країні також існують свої процедури. У будь-якому випадку не існує такої практики, щоб правові наслідки наступали одразу, якщо борг незначний або не сплачується протягом короткого періоду часу. Як правило, і у нас в Україні це також практикується, процедура стягнення боргу (яка, знову ж таки, можлива лише за рішенням суду, зокрема і щодо позбавлення прав власності на майно для погашення заборгованості) відбувається лише або при злісному порушенні своїх боргових зобов'язань, або після певного, хоча б середньострокового терміну прострочення виплати.
Як правило, цей термін становить від пів року і більше. Тобто коли заборгованість сягає 6 місяців і більше, тоді, в принципі, може починатися процедура примусового стягнення боргу в тій чи іншій формі, але знову ж таки — виключно за рішенням суду. Тому треба заспокоїтися: немає такої практики, що ви заборгували за квартплату за один місяць — і з вас уже будуть щось стягувати, арештовувати чи блокувати рахунки. Такої практики не існує. Якщо подібне десь і трапляється, то це є зловживанням з боку посадових осіб чи певних організацій. Такі дії перебувають поза межами правового поля.
— Як надалі буде діяти ця система? Чи буде вона ставати жорсткішою?
— Так. По-перше, ми повинні розуміти тенденцію: цифровізація поступово торкається практично всіх аспектів нашого життя. Можна оцінювати це як щось погане, добре чи нейтральне, але нам цього не оминути, і ми вже перебуваємо всередині цього процесу. Для зручності — це, звичайно, позитивний крок. Для порушників та злочинців цифровізація — це погано, тому що при тотальній диджиталізації залишається все менше шансів і можливостей щось приховувати.
Тому для держави, звичайно, чим більше процесів оцифровано і чим вища обліковість явищ, людей, товарів та руху коштів, тим зручніше і краще. Це створює ширші можливості для оподаткування всіх процесів, як фізичних осіб, так і організацій, відповідно до податкового законодавства. І, відповідно, залишається менше можливостей для тінізації економіки. Громадянам же треба бути готовими до того, що процес диджиталізації та оцифровування всіх наших рухів уже триває і буде розвиватися далі. Відповідно, буде менше зловживань, а коло можливостей для незаконних, протизаконних чи шахрайських дій постійно звужуватиметься.
— В РФ теж повністю переходять на цифровізацію, на свої соціальні мережі, взагалі вимикають інтернет. Ми з них сміємось і кажемо, що там уже «кам'яний вік». А чи не станеться так у нас, що держава про людину буде знати все, що їй потрібно, а може, й те, що не потрібно?
— У держави є спеціальні органи, які за потреби в будь-який час дізнаються все, що їм необхідно знати. Це не залежить від форми обліку чи форми відносин — чи вона фізична, паперова, чи цифрова. У цьому контексті змінюється лише форма: вона стає швидшою і зручнішою, от і все. Сама ж суть не міняється. Якщо правоохоронні органи кимось зацікавилися, то буде прийняте рішення про, умовно кажучи, стеження, яке також може мати різні форми — цифрову чи фізичну. Те саме стосується документообігу: він існує і в цифровому, і в паперовому вигляді.
Якщо державі та відповідним органам потрібно щось дізнатися про когось або про якусь організацію, то держава у будь-якому випадку це з’ясує, незалежно від формату відносин між державою і громадянином чи організацією. Тому казати, що цифровізація сама по собі щось принципово і суттєво змінить у цьому питанні, не варто. Ні. Вона дійсно значно обмежить можливості для маневру тих, хто здійснює протиправну діяльність або має намір її здійснювати.