Андрій Золотарьов. Ядерні погрози Кремля — блеф чи підготовка до реального удару?
На тлі чергового витка ескалації та почастішання атак на стратегічні об’єкти в глибокому тилу РФ знову активізувалася дискусія щодо можливості застосування Москвою тактичної ядерної зброї. Зокрема, широке обговорення в медіапросторі викликали нещодавні заяви заступника командувача Повітряних сил ЗСУ полковника Павла Єлізарова про ризики ядерної відповіді у разі масованих ударів українською балістикою. Ситуація підігрівається триваючими атаками безпілотників на російські енергетичні хаби, такі як Туапсе та Перм.
Інтернет-видання From-UA.org попросило прокоментувати цю інформацію голову «Українського інформаційно-аналітичного центру «Третій сектор», політолога Андрія Золотарьова, поставивши запитання, наскільки реальним є сценарій застосування ТЯО і як у такому випадку відреагують НАТО та США:
— Ми вже бачили це восени 2022 року, коли команда Байдена почала гальмувати наступ ЗСУ на правобережжя Херсонської області. Можливо, саме тоді вже пролунали натяки на те, що може бути застосована тактична ядерна зброя, щоб запобігти оточенню та знищенню російського угруповання на правобережжі Херсонщини. І тоді це спрацювало. Європа боїться — це постійна тема.
Зараз час від часу піднімається це питання, але поки що я розглядаю цю заяву Єлізарова виключно в інформаційно-пропагандистському ключі, тобто треба постійно нагадувати про цю загрозу. Так, вона постійно висить, як дамоклів меч, і так, реалії сучасного світу свідчать про те, що краще мати ядерну зброю, ніж її не мати. Приклад Північної Кореї: коли всі відстали від Кіма, переконавшись, що у нього є ядерна зброя і є засоби доставки. І якось одразу припинилися рухи та натяки. А ось з Іраном, який довго хвалився ядерною програмою, час від часу даючи зрозуміти, що вони займаються не тільки мирним атомом, це призвело до 12-денної війни минулого року і до нинішніх ударів. У будь-якому разі, навіть якщо політично Іран і виграє, я думаю, що з ядерною програмою йому тепер доведеться дуже важко. Як би там не було, для України це постійний меч Дамокла. Так, можливо, якщо ситуація почне розвиватися в несприятливому для Росії ключі, вони це використають.
— Єлізаров сказав, що якщо ми почнемо завдавати ударів по РФ балістичною зброєю. Чи це можливо?
— Я поки що не бачу у нас на озброєнні такої балістики, якщо не брати до уваги «Фламіндіч». Ті, хто виступає на захист нашого ВПК, вже дійшли до того, що щойно Україна досягає успіхів у далекобійних ударах, одразу ж починають розкручувати цю тему. Американці та росіяни зацікавлені в тому, щоб поховати цей проєкт. Ну, там дуже багато такого з шоу-бізнесу. Ніде не знайдете конструктора серйозних систем озброєння, які публічно фігурували б на перших шпальтах — це нонсенс. А у нас Штілерман — майже медійна персона. Ну і те, що OSINT-аналітики провели аналіз: з 25 пусків, по-моєму, лише 2 успішні. Порівняйте це зі «Storm Shadow», там із 200 запусків 196 ракет досягли цілі. Відчуйте різницю. У нас поки що немає в арсеналі таких засобів ураження.
— А те, що відбувається в Пермі, у Туапсе — чи не буде за це сувора відповідь?
— Я думаю, що до цього не дійде, якщо, звісно, це не викличе там якусь масштабну технологічну катастрофу. Пам'ятаєте, коли в Індії вибухнув хімічний завод американської корпорації, і тоді загинуло 15 тисяч людей? Адже удари по хімічному виробництву загрожують загибеллю мирного, цивільного населення. І тоді може скластися така ситуація, коли вдадуться до цього Ultima ratio regnum — останнього аргументу королів, ядерної зброї.
Але поки що фактична ситуація на це не вказує. Поки що це лише припущення на випадок, якщо ці балістичні ракети з’являться в України. І чи відповість РФ, особливо з огляду на те, що Росія з перших днів війни «обстрілює» Україну балістичними ракетами і не бачить у цьому нічого надзвичайного, тобто вважає це цілком нормальним явищем? І якщо Україна відповість подібним чином... Згадайте, як звучали попередження: «якщо почнете завдавати далекобійних ударів — розверзнуться ворота». І нічого цього не сталося. Тому поки що це припущення, і тільки. Але я не відкидаю того, що ця загроза існує.