Олег Попенко. Держава витратить мільйони на мігрантів замість українців
Питання дефіциту робочої сили в Україні стає дедалі гострішим через тривалу війну, мобілізацію та масову еміграцію працездатного населення. У відповідь на ці виклики Кабінет Міністрів України почав впроваджувати заходи щодо залучення трудових мігрантів, зокрема розширивши перелік країн для спрощеного отримання українського громадянства. За оцінками фахівців, економіка країни вже зараз потребує мільйонів додаткових рук, проте ініціативи щодо залучення вихідців з країн Південної Азії та Африки викликають жваві дискусії в суспільстві. Поки влада шукає шляхи наповнення бюджету через податки з нових працівників, експерти наголошують на загрозі конфлікту інтересів та необхідності пріоритетного навчання власних громадян.
Інтернет-видання From-UA.org попросило прокоментувати дану інформацію голову Спілки споживачів комунальних послуг України, експерта у питаннях ЖКГ та енергетики Олега Попенка, наше запитання стосувалося того, як масове залучення іноземців узгоджується з інтересами українців:
— Тут буде все набагато складніше. Умовно, це не тільки індуси, це люди з різних країн з різною культурою. І в Україні ситуація буде дуже складною з точки зору, якщо ми кажемо про приплив великої кількості мігрантів в Україну. І тут треба враховувати те, про що ви кажете. У нас достатньо робочої сили, яка могла б працювати. Але при цьому українці змушені були на початку війни виїхати з країни, багато з них воює, і виходить так, що на їх місце приходять люди з інших країн.
Наскільки буде складною асиміляція, ми з вами можемо тільки здогадуватися, тому що якщо ми подивимось на українців в Європі, в ЄС, то навіть там асиміляція в певній ситуації була не складною, але такою, з натяжкою, а для багатьох українців асиміляція взагалі пройшла просто. Але ми — люди з одного культурного пласту. Так, ми маємо певні особливості, наприклад, щодо відносин з медициною, з комуналкою, культурний прошарок, але 4 млн людей осіло в ЄС, і я думаю, не більше 20% планує повернення. Більшість з них залишаться там, тому що вони там мають роботу, вони вже в тому суспільстві прижились, і очікувати такого роду швидку асиміляцію, при всій повазі до мешканців з Бангладешу, Індії, Камеруну, Нігерії і т.д., буде дуже складно. Тому нас можуть очікувати певні моменти. Мається на увазі, що очікувати нас будуть складності в їхній асиміляції у відносинах з українцями.
— Питання не тільки в асиміляції, а ще й в тому, наскільки вони будуть кваліфікованими як фахівці?
— Тут навіть не стоїть питання кваліфікації. Це будуть низькокваліфіковані робочі руки. Очікувати, що сюди приїдуть висококваліфіковані працівники, навіть не варто. По-друге, навіть якщо сюди приїде якийсь висококваліфікований працівник, я не думаю, що він одразу зможе працювати електриком, сантехніком, в гірничому секторі, управляти комбайном і т.д. Цьому всьому потрібно так само заново навчатися у нас тут.
Тому це будуть люди низької кваліфікації або певної кваліфікації, яких будуть використовувати в певних галузях промисловості. Але знову ж таки, це не буде важка промисловість. Ми з вами кажемо про деревообробку, в принципі, там не особливо потрібна висока кваліфікація. Можливо, можуть працювати таксистами. До речі, у нас давно вже працюють, я з 2018 року вже зустрічав таксистів і з Бангладеш, пакистанців, і кого тільки я не зустрічав в Києві. А нігерійці взагалі живуть на Позняках, у них там цілий поверх викуплений, там 40-50 людей одночасно проживають.
Тому тут своя історія. Київ — мультикультурне місто. Але якщо ми кажемо про певну кількість цих людей, які проживають в Києві, — це одна історія. А якщо їх кількість буде збільшуватись і при тому вони будуть займати робочі місця українців, отут нас буде очікувати конфлікт інтересів, тому що не завжди українці будуть готові. І тут вже є претензія до держави. Держава каже: ми дамо 150 тисяч на одного мігранта. Ці кошти необхідно витягнути з бюджету. Я не знаю, навіщо ці кошти — це на навчання, це доставка, чи що це буде — але, як на мене, 3 тисячі євро використовувати на одного мігранта... А чи не можна за ці гроші перевчити українців, яких десятки тисяч на сьогодні потребують перенавчання?
— Нещодавно Еммануель Макрон заявив про ініціативу, згідно з якою другою мовою у Франції може стати арабська. Після Другої світової війни багато країн Європи відбудовували саме мігранти — араби, турки тощо. Чи означає це, що ми в майбутньому також мусимо підлаштовувати законодавство під потреби людей, які приїхали сюди працювати та відновлювати країну?
— Поки не йде мова про відновлення. Мова йде про роботу, тому що на сьогодні держава піклується не про те, що нам потрібні робочі руки, держава піклується про те, що нам потрібні доходи бюджету. Мова йде виключно про гроші. Мова йде про те, що в бюджеті буде катастрофічно не вистачати коштів для війни, і нам потрібні мігранти для того, щоб вони працювали і приносили податки у бюджет. Все. Крапка.
Але тут стоїть питання: якщо ми кажемо, що тисячу мігрантів привеземо, то кожен з них — 150 тисяч грн. Так кажуть в Центрі зайнятості. Тобто 150 млн грн ми готові витратити, щоб привезти тисячу мігрантів? Ті ж самі 150 млн ми можемо витратити на підготовку фахових працівників в нашій системі професійно-технічної освіти. Ви подивіться, в якому занепаді знаходяться наші колишні ПТУ. Там немає кому працювати, там ремонту не бачили ще за часів раннього Кучми, там немає фінансування, там немає сучасних станків і всього іншого.
Але при цьому ми готові забити болт на це все професійно-технічне навчання нашої молоді і набрати по 150 тисяч на кожного мігранта замість того, щоб готувати своїх. Ось і вся різниця. Тут питання в коштах і абсолютно недоречній політиці, яку проводить зараз держава. Навіть якщо ми не кажемо про молодь, давайте будемо говорити про перепідготовку кадрів, знову ж таки, на фоні цих професійно-технічних закладів.