Степан Гавриш. Як вплинуть переговори Трампа з Сі на війну в Україні?
Останніми днями у світовій політиці знову загострилася увага до відносин між США та Китаєм на тлі ескалації на Близькому Сході, напруженості навколо Ірану та триваючої війни Росії проти України. Візит Дональда Трампа до Пекіна і його переговори з Сі Цзіньпіном розглядаються як спроба переформатувати глобальний баланс сил, зокрема на тлі економічних труднощів у США та внутрішньополітичного тиску. Паралельно Китай посилює свою роль як ключовий гравець у питаннях енергетики, торгівлі та безпеки, зокрема через вплив на Іран і контроль над критичними ресурсами.
Інтернет-видання From-UA.org попросило прокоментувати геополітичне значення зустрічі Трампа з Сі Цзіньпіном відомого політика, народного депутата України III та IV скликань Степана Гавриша:
— Трамп перед поїздкою у Пекін до Сі Цзіньпіна за одну ніч видав 54 твіти у Truth Social — різних, пов'язаних і з реальністю, і зовсім далеких від неї. План був приїхати в Пекін до Сі Цзіньпіна як президент найсильнішої країни світу, яка перемогла Іран, де у Китаю є надзвичайно великі інтереси і договір на 21 рік із сумою інвестицій у 350 млрд доларів, які Китай не може вкладати через війну США та Ізраїлю. Саме тупик у цій війні з Іраном примусив Трампа прискоритися і максимально намагатися переконати Сі Цзіньпіна стати його союзником у створенні певного альянсу. Це дозволило б на двополярному рівні почати процес відновлення фрагментації світу, яка зараз прискорюється через війну Путіна в Україні та через війну США й Ізраїля в Ірані.
Справа в тому, що саме ця ситуація викликала колосальну кризу. Демократи, які практично нічого не роблять і не мають поки що ясної ідеології «наступної Америки», наразі випереджають республіканців перед виборами у листопаді до Конгресу на 15 пунктів — 55% проти 40%. Це більше, ніж було місяць тому. Рейтинг невдоволення Трампом досить високий. Його економічною політикою незадоволені 62%, і стільки ж людей не підтримують війну з Іраном. Інфляція прискорилась до 3,8%, чого вже давно не було у США. Галон бензину підріс до 4,5 долара, а дизель коштує 5,65 за галон. Це сердить американців, вони не впевнені, що Трампу вдасться щось змінити.
Отже, Америка зараз «лежить на боку», і піднятися самостійно їй буде надзвичайно важко. Тому Трамп поїхав для розширення співпраці з Китаєм і власне реорганізації китайського ринку, який до цього опинився в кризі через запроваджені ним же тарифи. При цьому Китай сьогодні контролює постачання 90% рідкоземельних металів та магнітів, які вкрай потрібні для високотехнологічних компаній США. Потрібно дивитися, хто поїхав із Трампом — з ним вирушили всі ключові гравці Силіконової долини. Сукупна капіталізація компаній цих учасників (включно з Маском та іншими) становить приблизно 16 трлн доларів, що дорівнює 2/3 китайського ВВП. Трамп демонструє цю потугу Китаю, але з іншого боку — одночасно говорить про співпрацю.
Яка ціна цієї поїздки для США? Перше — це, без сумніву, широка і масштабна торгова угода, яка має зняти максимальну кількість бар'єрів щодо повернення американських компаній в Китай, а з іншого боку — розширення торгівлі, яка не буде дискримінаційною для Китаю (на чому Пекін наполягає). Друга проблема — Тайвань. Це питання є ключовим, попри те, що Трамп ставив питання про Іран. Китай зробив жорстку заяву: його МЗС прямо написало, що у випадку, якщо американці допомагатимуть Тайваню (а Трамп ще не прийняв рішення про продаж Тайваню зброї на 11 млрд доларів, збираючись зробити це після повернення), то це може завершитися зіткненням між Китаєм та США. Це вперше подібне прозвучало з боку Китаю, такого ніколи не було. Це ще раз свідчить про те, що позиція Трампа є надзвичайно слабкою.
Третя позиція — Іран. Зважаючи, що Пекін є одним з ключових партнерів Тегерана, Трамп просив його сприяння, щоб разом припинити цю війну. Трамп готовий це зробити, але в нього немає варіантів діяти на умовах Ірану. Йому потрібен компроміс, щоб він міг оголосити якусь «перемогу», яку підпорядковані йому ЗМІ зможуть подавати як неймовірний успіх і припинення «дев’ятої війни», яку він сам і почав. У спільній заяві Трамп і Сі Цзіньпін зазначили, що неприпустимим є блокування Ормузької протоки та володіння Іраном ядерною зброєю. Можна зробити висновок, що певною мірою китайці готові посприяти у завершенні цієї війни. Інша справа, що ми не знаємо формулу перемир'я і чи буде вона дійсно спільною.
Наступне питання — ціни на енергоресурси. Китай погодився купувати у Америки нафту і газ, але наполягає на вільній Ормузькій протоці, щоб за неї не бралася плата, бо це гальмуватиме торгівлю з країнами Затоки. На сьогодні не ясно, наскільки успішною була місія Трампа. Також незрозуміло, чи готовий Китай поділити з США світ на двох, зробивши його двополярним. Американці запропонували це вперше, і при цьому Росія взагалі не згадувалася як наддержава.
Питання України в розмові було мінімальним, воно не стало темою для спільних дій Китаю та США. Але є одна деталь, важлива і для нас: Трамп і Сі домовилися, що більшість питань не будуть офіційно оприлюднюватися. Тому ми можемо лише оцінювати результати візиту, де Трамп метафорично вихваляв Китай і дружбу з Сі. Для Пекіна ключовим залишається Тайвань — вони вимагають відмови від підтримки Тайбею та припинення продажу зброї.
Діалог триватиме. Не випадково китайці дозволили прибути Марко Рубіо, змінивши ієрогліфи в його прізвищі, адже він перебуває під санкціями. Наступні переговори, скоріш за все, будуть проходити між Рубіо і Ван І. Для Сі Цзіньпіна вкрай важливо мати надійні стосунки з Трампом, оскільки наступного року він спробує переобратися президентом Китаю (зараз там тривають великі чистки, зокрема винесено смертний вирок колишньому міністру оборони).
Головна проблема полягає в тому, чи зреагує на ці переговори Кремль. Судячи з учорашньої атаки на Україну з величезною кількістю дронів і ракет, яка тривала цілу ніч, Путін демонструє свою силу обом сторонам. Він не збирається відступати.
— Чи не перебільшують українські блогери та журналісти, які пишуть, що Трамп поїхав до Сі Цзіньпіна тому, що сам не справляється з Путіним, і хоче натиснути на нього через Пекін, щоб домовитися з Зеленським?
— Я думаю, що ця тема для Трампа була дотичною. Якщо вона й розглядалась, то в закритому режимі. Ми не бачимо жодних фактів, які б змусили Трампа домовлятися з Сі Цзіньпіном щодо завершення війни Путіна проти України. Його цікавить виключно закінчення війни з Іраном якнайшвидше, оскільки скоро в США відбудеться Чемпіонат світу з футболу, потім 250-річчя заснування Америки, а далі — вибори до Конгресу.
Тим більше, що Конгрес поволі починає бунтувати. Позавчора резолюцію про підтримку України на 9,3 млрд доларів підтримав 218-й конгресмен-республіканець, який став незалежним, і тепер без Джонсона ця резолюція може бути прийнята. Якщо Трамп підпише цей закон, це означатиме, що він зацікавлений у цій війні. Скоріш за все, він цього не робитиме.
Для Трампа сьогодні критично знайти вихід із кризи з Іраном. У нього на столі два варіанти, і обидва важкі. Перший — заблокувати Ормузьку протоку, що підніме ціну на нафту до 200 доларів. Тоді за війну платитиме весь світ, а відповідальність нестиме не лише Америка. Другий вихід ще гірший — наземна війна, для якої треба до 1 мільйона військових і колосальні втрати, більші за всі війни від Кореї до Афганістану.
Отже, у Трампа немає варіантів. Йому треба або погодитись на капітуляцію, або знайти компроміс із Пекіном, «заплативши» Тайванем чи іншим чином. Китайська преса вже пише про тупикові стратегії американських компаній, пропонуючи свою, більш ефективну стратегію, схожу на українську дронову війну. Тому, я думаю, для Трампа Україна зараз перебуває на 10-му місці серед усіх викликів. Він намагається зберегти своє президентство і забезпечити Республіканській партії бодай якийсь результат, щоб вона не втратила вплив у політиці на десятиліття.