Володимир Фесенко. Чи буде новий наступ на Одесу та Київ? Що приховують заяви влади про кругову оборону
Останнім часом в українському інформаційному просторі активізувалися дискусії щодо посилення оборони тилових регіонів та можливих термінів тривалості війни. Повідомлення про підготовку кругової оборони Одещини, Київщини та на Волині, а також чергове обговорення військових загроз з боку Білорусі викликали неоднозначну реакцію в суспільстві. Паралельно з цим, у західних медіа, зокрема в журналі The Economist, з'являються оцінки про те, що конфлікт може затягнутися ще на кілька років. Водночас чутки навколо закритих зустрічей керівництва держави з народними депутатами підживлюють розмови про ймовірні терміни завершення гарячої фази бойових дій. Усе це змушує суспільство шукати відповіді на питання, чи існує реальна загроза нового наступу.
Інтернет-видання From-UA.org попросило прокоментувати поточну безпекову ситуацію та останні резонансні заяви відомого українського політолога, голову правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимира Фесенка, і наше перше запитання стосувалося повідомлень влади про те, що нібито готується кругова оборона:
— Не зовсім коректно говорити, що про це заявляє центральна влада. Про це не заявляє Президент України, про це не говорить командувач ЗСУ. Хто ж тоді виступає з такими заявами? Про це заявляють місцеві керівники, і ці заяви безпосередньо стосуються зони їхньої відповідальності. Насправді, це треба було робити, починаючи ще з 2022 року — це по-перше.
По-друге, це стосується територіальної оборони, що цілком перебуває в межах її повноважень. Це дуже важливе уточнення. На даний момент немає жодної загрози наступу на Одесу. Так само немає і прямої загрози наступу на Київ з боку Білорусі. Зараз на території Білорусі немає військового контингенту РФ, який був би здатний атакувати українську столицю. Тому ці ризики на наступне, на перспективу — це банальні системні профілактичні заходи щодо посилення оборони великих міст України, особливо у прифронтовій зоні.
Що стосується Одещини, то це потенційні ризики: там більше загроз із боку моря та більше загроз повітряних ударів. Удару з боку Придністров'я бути не може, тому що там немає реального серйозного військового угруповання Росії. Можуть відбуватися певні провокації, але там немає російських військ, які можуть атакувати Одесу. Так, там, вибачте, не «дві каліки», там є військовий контингент, який формально вважається російським. Проте професійних російських військових там лише кілька десятків, ну, можливо, пара сотень — я точно не рахував, але там невеличка кількість саме кадрових російських військових. Саме російських. Усі інші — це місцеві жителі, так звані «партизани», які мають російські паспорти. Це місцеві мешканці, які таким чином просто мають заробіток. У народі їх ще з радянських часів називають «партизанами», бо це не професійні військові. Вони перебувають на контракті, так, але це абсолютно не боєздатне військове угруповання.
— Президент на зустрічі з депутатами від «Слуги народу» зробив заяву, що війна має закінчитися скоро. Як ви оцінюєте ці слова?
— Ні. Ми не знаємо точно, що саме сказав Президент на зустрічі з депутатами від «Слуги народу». З того, що цитують різні джерела — а цитують по-різному, — Президент не говорив про швидке завершення війни. Президент сказав про те, що ми знаємо, як і що нам потрібно робити для того, щоб примусити Росію повернутися за стіл переговорів, щоб створити передумови для закінчення гарячої стадії війни.
Не йдеться про завершення війни вже у листопаді, як дехто встиг сказати. І багато, до речі, учасників тієї зустрічі згодом спростували це, наголосивши, що про завершення війни мова не йшла. Так що отут треба бути дуже обережними, тому що цитують по-різному. Чому Президент про це сказав і в якому контексті? Оце дійсно важливо. Він наголосив, що як мінімум найближчі пів року військові дії будуть продовжуватись, може бути ескалація війни — те, що зараз і відбувається з боку Росії. І тому нам вкрай важливим є збереження єдності та спільні дії, зокрема ухвалення необхідних законодавчих актів. От що саме мав на увазі Зеленський, ось на чому він акцентував увагу, а не на тому, що через пів року обов'язково завершиться війна.
— Подібні очікування також суперечать тому, що пише журнал «The Economist» про те, що влада готується ще до 2-3 років війні.
— Що стосується видання «The Economist», це дуже легко перевірити і знайти посилання. Три місяці тому, підкреслюю — в середині лютого, те саме видання «The Economist» (і, я так думаю, ті ж самі люди) написало, що українська сторона одночасно покладається на дві стратегії. Стратегія перша — активна участь у переговорах і намагання вийти на завершення війни дипломатичним шляхом. Тоді ще була активна фаза переговорів у тристоронньому форматі, зараз вони перебувають на паузі. Друга стратегія враховує великий ризик того, що Путін не погодиться на припинення війни. На жаль, такий ризик є. Тому як запасний план, як базовий план, треба готуватися до того, що війна може затягнутися ще на 2–3 роки.
Це не означає установки на продовження війни, чи того, що Зеленський сам хоче продовжувати війною. Ні, установка залишається на переговори, але якщо Путін не буде погоджуватися на компромісні варіанти, то війна буде продовжуватися, і ми маємо готуватися до цього. Це як у звичайному житті: ми маємо завжди мати якісь «заначки» на майбутнє, фінансові резерви, готуватися до різних стихійних лих і так далі — це нормально, і держава так само має робити.
Те, що згадували зараз, ніби була нова публікація в «The Economist» про це — вони фактично просто повторили те, що було у лютому, але з акцентом на те, що йдуть розмови про можливість затягування війни ще на 2–3 роки. Немає тут нічого абсолютно нового. Це прогнози, скоріше, це можна назвати оцінками. Вони присутні в експертному середовищі і у нас, і за кордоном. Це робиться для того, щоб ніхто не розслаблявся всередині країни — і військові, і державні структури. Так, переговори йдуть, це головний напрям, але нам треба розуміти, що війна може затягнутися. Тому тут немає ніякої новини, ніякої сенсації, нічого надзвичайного. І це не суперечить переговорам, це дві лінії, це як дві сторони однієї медалі.
У нас війна і переговори відбуваються одночасно, тому в цьому сенсі нічого не змінилось. Переговори на паузі, але, як Зеленський і сказав депутатам, ми будемо робити все, в тому числі ударами по території Росії, щоб змусити росіян повернутися за стіл переговорів, щоб вони розпочали реальні мирні переговори. Так що тут все гаразд, немає нічого надзвичайного. Приблизно та сама ситуація, яка була і на початку року, але з урахуванням нинішньої паузи в переговорному процесі.
— На днях народний депутат Бужанський написав у Телеграмі: «Чому зараз так багато новин про підготовку до оборони тилових міст і цілих регіонів, якщо при цьому у владі заявляють, що українська армія змогла зупинити російський наступ і звільнити сотні км територій?». Що ви думаєте з цього приводу?
— Білоруська тема дійсно активно обговорюється вже два тижні. І Бужанський на це звернув увагу, і багато хто інший звернув увагу. Але що мається на увазі? Зеленський сказав, і наша розвідка це підтверджує, що Путін хоче схилити Лукашенка до безпосередньої участі у війні проти України. Йдеться не про напад сьогодні або в найближчі тижні — ні. Йдеться, скоріш за все, про осінь чи кінець літа, тут наразі важко сказати точніше. Це стосується проведення військових навчань. От якщо, наприклад, під виглядом навчань почнеться реальна концентрація російських військ на території Білорусі, от тоді виникне ризик, і тоді наші будуть відповідно реагувати. Реагують і зараз. От Зеленський провів інспекцію. Чому звітують усі місцеві керівники? Тому що про всяк випадок це чітка демонстрація білорусам і Москві: ми знаємо про ваші плани і ми готуємось, тому жодного ефекту несподіванки не буде.
Але росіяни і самі роблять інформаційні витоки про можливість атаки на Київ з території Білорусі (а ця інформація йде зокрема і з російського боку), я думаю, що вони хочуть підштовхнути військове і політичне керівництво України, щоб ми перекидали боєздатні військові частини з Донбасу і з півдня під Київ, на кордон з Білоруссю. Ось в чому їхня мета. Бо ж це автоматично означатиме послаблення наших позицій на Донбасі.
Насправді у нас є військові підрозділи на кордоні з Білоруссю — і на Волині, і на Житомирщині, і на Київщині, і контроль над кордоном теж забезпечений. Але пошлюся на заяву керівництва прикордонних військ України, які чітко сказали, що на сьогодні, на даний момент жодних реальних загроз атаки на Київ з території Білорусі немає. Це, скоріше, потенційний ризик — ризик на майбутнє, який може існувати, на перспективу.