Олексій Голобуцький. Кампанія «Путін, здавайся» працює, росіяни вже відчувають таку ж паніку, як ми у 2022
Останніми днями інформаційний простір сколихнула нова хвиля публічного протистояння між керівництвом України та Росії. Президент Володимир Зеленський розпочав активну медійну кампанію, відкрито тролячи Володимира Путіна та викликаючи його на «особистий двобій», зокрема, натякаючи на можливу зустріч у кулуарах саміту G7, від поїздки на який господар Кремля вже поспішно відмовився. Крім того, український лідер опублікував графіки падіння рейтингів російського диктатора, запустивши умовну кампанію «Путін, здавайся». На тлі цього тиску навіть президент Білорусі Олександр Лукашенко почав публічно виправдовуватися за свої попередні заяви. Усе це розгортається паралельно з регулярними та ефективними ударами українських безпілотників по російських нафтопереробних заводах, що переносить війну безпосередньо на територію агресора.
Інтернет-видання From-UA.org попросило прокоментувати дану інформацію політолога, заступника директора Агентства моделювання ситуацій Олексія Голобуцького, і наше перше питання стосувалося того, як такі дії Зеленського виглядають з політтехнологічної точки зору та чи є вони дієвим способом впливу:
— Тут проблема в тому, що з технологічної точки зору він все правильно робить, але я не певен, що він з дипломатичної точки зору все робить правильно. Уявити собі таку ситуацію між Черчиллем та Гітлером було неможливо — не тому, що це неможливо апріорі, а тому, що не було такої культури в принципі. Ми живемо зараз у культурі, де інформація страшніша, ніж зброя. Вона впливає одразу на величезну масу людей. З пропагандистської точки зору, звичайно, треба сказати, складається враження, що ми вже ледве не перемагаємо у війні. Це, звичайно, неправда. Але, з іншого боку, зрозуміло, що з пропагандистської точки зору впливу на російське населення, на російську еліту — це, мабуть, правильно.
Це потужна атака з усіх сторін, причому підкріплена реальними фактами ударів по НПЗ, по іншому. Ми ж це розуміємо, ми ж це на собі бачимо. У них починається те, що трохи нагадує перші місяці 2022 року, коли росіяни так само розраховували, що коли українці побачать... Я пам'ятаю, яка паніка почалася, коли в перші дні вдарили по телевізійній вежі, у нас же практично в перші місяці знищили всі 20 НПЗ. Але вже п'ятий рік, і невідомо, скільки ми ще можемо протриматись, але ми ж тримаємось, і ми дзеркалимо цю ситуацію на Росію, розраховуючи на те, що росіяни не розраховували на таку війну. Бо був же певний негласний договір, що я собі воюю, а ви далі продовжуєте жити своїм життям. І це ж так і тривало перші два-три роки. Страждав дуже вузький прошарок населення — це плач людини, яка, грубо кажучи, замість БМВ останньої моделі вибирає китайський автомобіль, і коштує він стільки ж; це, може, й незручно, але з цим можна жити, немає ніякого голоду. Тобто люди можуть жити без «МакДональдса», без кока-коли. Життя у Москві взагалі не помінялося кардинально. Це я говорю не просто так, у мене є знайомі, які туди їздили, бо в них вмирали родичі на окупованій території, і їхати можливо тільки через Москву. Це було у минулому році. Все нормально, люди нічого не відчувають, у них все прекрасно. Зараз воно потроху починає до них добиратися.
Очевидно, що команда Зеленського піарівська, це їхня сильніша складова, як вони вважають. В принципі, 90% всієї її діяльності — це піар. Я не кажу, що це добре чи погано, по результату побачимо. Я не хочу займати позицію, от тут реально я з себе мудреця зображати не хочу. Це експеримент. Наскільки воно буде діяти, ми побачимо у результаті. Про тих, хто це писав Зеленському, не будемо говорити, сам Зеленський — достатньо розумна людина, він виграв вибори, 73% отримав. Як він вважає, хоча це брехня абсолютна, він переграв досвідченого політика, олігарха. І він також думає про себе щодо Путіна, що він молодший, активніший, сучасніший.
От чесно, я чекаю від них, що Зеленський погодиться приїхати у Москву. І це буде просто удар, я не уявляю, як може відреагувати Путін на це.
— А ви думаєте, що може бути такий хід з боку команди Зеленського?
— Це перевертає, звичайно, дошку. Уявіть собі ефект від цього. Цей ефект буде сильнішим, ніж «невтік». Люди часто плутають певні людські якості. Я не хочу порівнювати із Зеленським, звичайно, але є такий психологічний практикум, типу розповідаєш про людину. Одна людина збігала з військової служби, пила по три пляшки коньяку і шампанського в день, курила, не любила людей. А інша людина, навпаки, любила собак, герой війни і так далі. Перший — це Черчилль, а другий — це Гітлер. Тобто розумієте, про що я. Якісь певні людські якості — це ж не означає, що ти все інше правильно робиш, але людям це дуже подобається.
Вони вдарили по Лаврі, не важливо, хотіли, не хотіли, РЕБ це, не РЕБ, в будь-якому разі винний Путін і Росія. І народ вимагає якоїсь адекватної відповіді. Слава богу, нашому військовому керівництву вистачає розуму не робити дзеркальні відповіді, хоча це народу б сподобалось. Уявіть собі, що в храм Василя Блаженного врізається наш безпілотник. З військової точки зору це ж не має жодного значення, просто жодного.
— Але ж був удар по московському НПЗ, відповідь все-таки була.
— Я кажу про бажання людей. Кожен другий пост: чому ми не б'ємо по містах? Люди ж в глибину не влазять, їм хочеться психологічної компенсації такої ж. Звичайно, це б тільки шкоду нам приносило. І слава богу, що розуму вистачає, я тут повністю погоджуюсь, що навіть пробувати не треба. Ну, випадково іноді виходить, як із Севастопольською панорамою. Але не треба цього робити, воно не має жодного сенсу. По нам видно, що це грає в мінус тій стороні. Якщо, звичайно, мова не йде про якесь тотальне знищення, але ні росіяни, ні ми не можемо налетіти мільйоном дронів і спалити місто в нуль.
І потрібно це компенсувати, ми не б'ємо дзеркально, але не всі це сприймають. Ну подивіться, коло нелюбителів Зеленського, до якого я теж відношусь, але я це розумію, що це правильно. Вони вважають, що всі «Фламінго» — це все брехня, що це видумка, що ми не б'ємо по них, тому що у нас нічого немає, у нас все розкрадено і так далі. Це кожний другий. Я напишу щось про наші удари по Росії — одразу з'являються. Якби я думав, що це росіяни, я б про це не говорив, я просто знаю цих людей, знаю, з якої вони ботоферми і так далі. Тобто намагаються знецінювати ці успіхи, і Зеленський же теж залежить від них.
І оця риторика, заклики до Путіна зустрітися, вона працює, типу він сикун такий, а я такий — давай зустрічатися. З дипломатичної точки зору я не розумію, якщо просто включити розум — з якого біса? Ну, добре, він погоджується, хоча це буде для Путіна прояв слабкості, тому він не піде, а якщо піде, то це буде як можлива поступка Трампу, а за цю поступку Трамп буде вимагати, звичайно, поступку від Зеленського. Тут без варіантів. Так він не піде. Навіть теоретично беремо такий варіант. Якщо Путін не хоче закінчувати війну, що можна зробити, що покласти на стіл, дивитися в очі — що зробити, щоб погодився Путін?
Тому я думаю, що і Зеленський це розуміє, що це заклики, щоб показати, що та сторона виглядає недоговороздатною. Є ж варіанти виходу. Якщо прибрати всі політичні сторони, причини і політичну задачу війни, агресію — вона, звичайно, не виконана, і вона навряд чи буде виконана, це програш. Але якщо брати у середньовічному розумінні війни — території, то повний виграш. Задача яка була? Про це постійно говорили — сухопутний коридор в Крим, вони цю задачу виконали. Продовження війни, як ми бачимо останні три місяці, цю задачу нівелює.
Тобто для еліти російської, коли війна вже все, вже не має ніякого розвитку, то чому б не піти на мир? І це теж розрахунок цієї риторики Зеленського, і до цієї соціології, і всього іншого. Тобто вони звертаються і показують опонентам з тієї сторони, що дивіться, він вже не такий популярний, ви не будете одинаками, якщо виступите і скажете: «Володимире Володимировичу, давайте закінчувати, бо у нас з економікою проблеми, плюс ще й народ починає хвилюватися». Але я не вірю в божевілля Путіна, я вважаю, що він прагматична людина, і він просто не може вийти з цієї війни. Він боїться виходу з цієї війни більше, ніж її продовження. Коли це поміняється, тоді війна й закінчиться. Принаймні в цій формі.