Степан Гавриш. Російські ЗМІ киплять від щастя через відставку Федорова

У середині липня 2026 року Україну сколихнули масштабні кадрові перестановки в Кабінеті Міністрів, ключовою з яких стала відставка міністра оборони Михайла Федорова. Федоров, який очолив оборонне відомство лише в січні цього року, підтвердив свій відхід на тлі тривалого конфлікту з Головнокомандувачем ЗСУ Олександром Сирським щодо концепції ведення війни і мобілізації. Пояснюючи депутатам мотиви відставки, Зеленський, за словами одного з нардепів «Слуги народу», заявив: якщо 23 вересня Путін оголосить загальну мобілізацію, «всім буде не до жартів і цифрових реформ», тож із мобілізацією треба розібратися до того.

Інтернет-видання From-UA.org попросило прокоментувати цю ситуацію українського політика, народного депутата України III, IV скликань Степана Гавриша. Ми запитали його: у чому принципова різниця підходу до мобілізації Михайла Федорова та Олександра Сирського, а також що може чекати на країну, якщо Путін оголосить чергову мобілізацію?

− Кому вигідна відставка Федорова найбільше? Подивіться, що зараз роблять російські ЗМІ — вони буквально киплять від щастя і задоволення. А все тому, що Федоров зламав піхотну стратегію війни Путіна та Генштабу Герасимова.

− Але чи справді це зламав саме Федоров? Адже над питанням дронів і розвитком роками працювало безліч людей, закладалося виробництво, та й президент роками працював над розширенням цього виробництва. Це ж не за пів року Федоров зробив так, що у нас з’явилися дрони?

− Проте це сталося саме за Федорова. Як би там не було, він є безумовним лідером цього процесу. Федоров зробив цифровізацію всіх тендерів. Він зменшив ціну на закупівлю важких снарядів калібру 155 мм на 16%, а також припинив виробництво снарядів із дальністю ураження на 10 кілометрів. Вони просто не потрібні для нинішньої війни, оскільки реальна kill-зона зараз становить від 15 до 45 кілометрів, і там ефективно працюють дрони. Президент раніше казав про 10 мільйонів дронів, зараз уже говорить про 20 мільйонів — це заявлялося й раніше, але дрони не працювали на війні так масштабно, как вони почали працювати саме за Федорова. Саме він домігся того результату, який ми маємо сьогодні. Я не знаю достеменно, чи це винятково його заслуга, чи Мадьяра, чи СБУ, чи інших підрозділів, але система працює, і ця система ефективно функціонувала при ньому як при міністрові оборони. Саме він виступав ініціатором багатьох процесів, саме він особисто телефонував Ілону Маску, відключаючи російські «Старлінки», і саме він вів із ним переговори для того, щоб посилити підтримку України.

Я впевнений, що значна частина уваги наших західних союзників, насамперед військових еліт, була зосереджена саме на Федорові та на майбутній технологічній перспективі, і це, вочевидь, не могло не турбувати президента Зеленського. Є ще один принципово важливий момент: у Федорова та Сирського абсолютно різні концепції ведення війни. У Сирського концепція полягає в тому, щоб продовжувати піхотну війну та змагатися з Росією ресурсами. Головнокомандувач постійно наголошує, що у нас мало людей, що у Росії на фронті проти нас перебуває 721 тисяча військових, тоді як у нас значно менше, ми не добираємо особовий склад тощо. Але подивіться на «Скелю», подивіться на інші ситуації, які безпосередньо пов'язані зі штурмовими підрозділами України. Мова йде про зміни, про перехід на абсолютно інші рівні ведення бою та пошук можливостей, за яких створена система не була б настільки внутрішньо агресивною до власних людей, якою вона є зараз. Чи має Сирський стратегію війни на сьогодні і на завтра? Чи можемо ми стверджувати, що сьогодні наша стратегія докорінно змінилась і ми нарешті переходимо від закликів до справедливого миру, на який Путін ніколи не погодиться, до реальної стратегії перемоги та відновлення суверенітету України? Саме за Федорова про це почали відкрито говорити. Про це пише й свіжий номер журналу «Економіст», де окрему велику статтю присвячено Федорову. Там його розглядають як центральну фігуру, яка формує нову політику війни — «війну машин», де технології мають замінити людей на полі бою, де машини вбивають ворога, а ми завдяки цьому втрачаємо значно менше наших бійців. Наразі наше співвідношення у летальності втрат становить приблизно 1 до 8, і це досягнуто зокрема завдяки тому, що ми маємо можливість використовувати величезну кількість безпілотників.

Я не знаю деталей, як саме працює цей механізм, адже він є конфіденційним, секретним і таємним. Проте я переконаний, що існувала певна внутрішня система балансів, яка дозволяла Федорову приймати безліч сміливих рішень, які раніше ніколи не ухвалювалися. Чи буде приймати подібні рішення наступний міністр оборони? У мене є величезні сумніви щодо цього, оскільки такої підготовки та кваліфікації у сфері цифрових систем та інноваційних технологічних знань, які мав Федоров, у наступника просто немає. Федоров до того ж був надто активним і настільки енергійним, що йому дійсно часом не вистачало чинного правового поля для швидкого прийняття ефективних рішень. Я вважаю, що його усунення — це дуже серйозна помилка держави після втрати Залужного.

− Президент Зеленський під час зустрічі з представниками фракції «Слуга народу» заявив, що Путін може оголосити масштабну мобілізацію вже 23 вересня, і це приведе на фронт дуже багато людей. Що нас чекає в такому разі?

− Я нещодавно читав британську газету, в якій журналісти опитували неназваного російського генерала. Він сказав дуже показову річ: для того, щоб армія РФ могла вести дійсно ефективні наступальні дії, їм потрібно мати живої сили вдвічі більше, ніж безпілотників у України. Але це фізично неможливо, адже скільки б людей вони не мобілізували, українських дронів усе одно буде значно більше.

Скільки б Росія сьогодні не мобілізувала людей, Путін чудово розуміє наслідки. Він усвідомлює, що цим підірве власну соціальну базу та базу робочої сили, оскільки забирати на фронт людей доведеться з великих міст, де працюють підприємства ВПК, а це неминуче спровокує внутрішній неспокій та нестабільність. Наскільки я розумію, він поки що не збирається йти на цей крок. На сьогодні рішучих дій у цьому напрямку з боку РФ не спостерігається: не переформатовані місцеві комісаріати тощо. Я особисто не бачу подібних підготовчих кроків, але абсолютно впевнений в іншому — піхотна війна вже остаточно себе вичерпала. Росія намагається штучно зберегти цей тип війни проти України лише за рахунок того, що має більше людських та технічних ресурсів. Натомість нам критично необхідно переходити на абсолютно інший рівень ведення війни — на «війну машин», коли колосальна кількість безпілотників просто не дозволятиме ворогу навіть наближатися до українських бойових позицій. Це і є справжня війна на виснаження.

І є ще один важливий момент. Я спостерігаю дуже цікаву картину: на місце Федорова — визнаного інноватора, цифрового генія та лідера у сфері безпілотних, ракетних та інших сучасних технологій — сьогодні все активніше проштовхується Денис Штілерман, власник компанії Fire Point, який ще нещодавно був громадянином РФ і лише згодом приїхав до нас. Зверніть також увагу, що одразу після завершення унікальної операції «Павутина» було звільнено голову СБУ Василя Малюка. Хоча саме після проведення цієї операції йому мали б гарантувати довічне перебування на посаді голови СБУ, як це практикується в ізраїльському «Моссаді». Адже ця операція — унікальна за своєю суттю і взагалі не має аналогів у світовій практиці.

Так от, тепер цей Штілерман заявляє про розвиток антибалістики та про те, що його проєкт «Фрея» сьогодні підтримують уже дев’ять країн, а в Парижі нібито домовилися про створення антибалістичної коаліції. Проте ми наразі перебуваємо лише на початковій стадії переговорів, а точніше — на етапі документальних домовленостей щодо ліцензування систем Patriot. Варто розуміти, що для виготовлення такої техніки задіяно близько 420 підприємств. Їх потрібно або якимось чином залучити в цей спільний конвеєр для України, проінвестувавши колосальні кошти, або ж створювати власне високотехнологічне виробництво з нуля. Чи здатні сьогодні робити це наші заводи в Дніпрі чи Запоріжжі? Я зовсім не впевнений. Наприклад, ракета «Астра-30» для протиракетної системи, розробку якої європейці зараз завершують для відбиття антибалістичних ударів, виготовляється протягом 42 місяців. Її виробляють у Франції та Італії, а деталі перевозять через Альпи. Європейці намагаються скоротити цей термін хоча б до 18 місяців, але наразі їм це не вдається. За рік у світі випускають усього близько 740 ракет до систем Patriot, можливо, з часом зможуть випускати до тисячі одиниць.

Тому я думаю, що всі ці гучні заяви наразі малореальні. Це здебільшого велика політтехнологія та складний політичний процес. З одного боку, це чіткий політичний знак того, що нас підтримує весь цивілізований світ. Це дозволяє нам розширювати військові інвестиції в оборонну промисловість, обмінюватися технологіями з американцями та залучати їх безпосередньо на територію України. З іншого боку, це зручний спосіб продемонструвати суспільству, що ми перебуваємо в процесі і постійно рухаємося вперед. Хоча надійний захист від балістики потрібен нам уже сьогодні.

− Але чи здатні ми самостійно забезпечити такий захист? Адже коли Федоров оголошував масштабний логістичний локдаун ворогу, відбулася ціла серія успішних ударів по російських тилах. Проте логічно, що нам потрібно було готуватися і до симетричної відповіді росіян, до того, що ракети полетять і в наш бік.

− Тут усе далеко не так просто. Просто купити чи безкоштовно отримати стільки систем ППО, щоб їхньої кількості вистачило для стовідсоткового збиття всіх російських ракет, фізично неможливо. Ми ж бачимо, як постійно вдосконалюється вороже озброєння, як вони вчаться обходити наші системи протиповітряної оборони та знаходять нові технологічні рішення. Мало того, ту ж балістичну ракету «Орєшнік» збити системою Patriot взагалі нереально.

Проте існує зовсім інша оборонна тактика, яку активно використовував саме Федоров через ті засоби, що були у його розпорядженні. Він робив ставку на завдання превентивних ударів по військових аеродромах ворога, звідки злітають російські стратегічні бомбардувальники. Наприклад, буквально вчора було завдано чергових ударів по аеродромах в Енгельсі та Оленьї, звідки злітають літаки Ту-95 та Ту-160, що є носіями ракет. Тому, з моєї точки зору, єдиний дієвий спосіб суттєво знизити інтенсивність ракетних обстрілів України — це наносити масовані удари безпосередньо по російських ракетних базах, аеродромах та пускових установах. Так само, як і повністю знищити завод із виробництва безпілотників у російській Єлабузі, до чого ми наразі поступово рухаємося.

Але ворог теж не стоїть на місці. У відповідь на наші дії Росія створила свій дешевий гібрид — ракету-дрон «Бандероль», а також розробила швидкісні реактивні ракети-«шахеди», які ми фізично не можемо збивати за допомогою звичайних антишахедних FPV-дронів тощо. Тому я переконаний, що зараз триває безперервне технологічне змагання. І чим швидше ми будемо впроваджувати найновіші технології та інтегрувати їх у реальні бойові дії на полі бою, тим швидше ми зможемо остаточно зламати російську військову машину, яка за визначенням не здатна довго конкурувати із західною промисловістю. Проте хочу ще раз особливо наголосити на головному: питання зміни міністра оборони — це не просто кадрова перестановка, це фактично зміна концепції війни та небажане повернення до старої, неефективної піхотної стратегії.