Олег Жданов. Сирський — це найголовніша проблема ЗСУ
16 липня Верховна Рада призначила новий уряд на чолі з прем'єр-міністром Сергієм Корецьким, до складу якого не увійшов міністр оборони Михайло Федоров — його звільнення супроводжувалося акціями протесту в Києві та інших містах із закликами залишити його на посаді. На брифінгу після відставки Федоров заявив, що головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський блокував ініціативи відомства та фактично поставив ультиматум, при цьому сам ексміністр наголосив, що ніколи не ставив умови «або він, або Сирський», хоча й пропонував замінити головкома. Того ж дня президент Володимир Зеленський доручив виконувати обов'язки міністра оборони Євгенію Хмарі — колишньому начальнику Центру спеціальних операцій «А» СБУ, який з січня 2026 року був т.в.о. голови Служби безпеки. Тим часом ексміністр закордонних справ Дмитро Кулеба заявив, що немає сенсу повертати Федорова на посаду, якщо президент уже зробив ставку на іншу людину, адже робота в таких умовах призводить лише до того, що міністр опиняється у власній «бульбашці».
Інтернет-видання From-UA.org попросило прокоментувати дану інформацію військового експерта, полковника запасу ГШ ЗСУ Олега Жданова та відповісти, як саме вирішуватиметься криза навколо Федорова, як вона взагалі вплине на політичну діяльність й війну в Україні, а також наскільки відповідає дійсності заява Кулеби про те, що повернення Федорова нічого не дасть через конфлікт із Президентом:
— Я думаю, що це дало б результат, якби президент погодився. Але, знаючи характер президента, він не пробачає таких випадів, тому навряд чи той повернеться.
І тут у мене виникає питання: хто у нас Верховний Головнокомандувач? Якщо Сирський ставив ультиматуми Зеленському — або я, або Федоров, — то виходить, що саме Сирський у нас командує війною. Я вам скажу, що це буде суттєвим, на мій погляд, погіршенням. Я завжди казав, що Сирський — це найголовніша проблема ЗСУ. Це жуковські методи управління, це радянська армія, яку він формує навколо себе, з нестатутними взаємовідносинами, які ми спостерігаємо в тих частинах, які курує саме Сирський.
Ми з вами прекрасно знаємо, що у нас є дві армії. Є у нас новітня армія натівського зразка — це 3-й штурмовий корпус, корпус Національної гвардії України «Азов», є 7-й корпус ДШВ. А є радянська армія, яку створив Сирський і яку він оберігає. Він авторитарна людина, він не терпить інших думок. На жаль, президент зайняв його позицію. Ну, тому що Сирський, скоріш за все, вигідніший на сьогоднішній день, ніж інновації та новітні технології.
Тому я б дуже хотів, щоб Федорова повернули, хоча б на цей період, поки ми стабілізуємо фронт, адже фактично завдяки його нововведенням ми збили темп наступу російських військ. Давайте подивимось на осінь 2025-го: тоді ми відходили доволі високими темпами, а зараз у нас фактично зупинено просування російських військ. Але бачите — ультиматум, і президент здався. Тим більше, що президент намагається спустити цю тему на гальмах.
— Але ж це його зона відповідальності в першу чергу.
— Так бачите, що він робить? Він бере і призначає Хмару, а Рада йде на місяць на канікули. Ви що думаєте, протест буде тривати місяць? Ні. Спаде напруга, люди трохи заспокояться, а потім приїдуть і призначать того, кого хочуть. От вам і відповідь на запитання.
А у мене зустрічне запитання. Євген Хмара був начальником спеціальних операцій «Альфа» СБУ, заступником голови СБУ. Тобто в нього оперативно-тактичний рівень керування був. А у Сирського — оперативно-стратегічний рівень керування, він Головнокомандувач ЗСУ, над ним тільки Верховний Головнокомандувач, тільки стратегія, тільки президент. І в мене питання: а чи буде Сирський підпорядковуватися Хмарі? Чи це буде черговий конфлікт, чи Хмара там буде просто займати місце? Просто номінальна фігура, щоб місце пустим не було, а потім через місяць усе вирішать. Тим більше, що Хмара не військовий, він спецслужба — це зовсім інші речі, а там треба розуміти саму специфіку посади.
Чому ми розділяли ці посади, скільки ми за це боролися? Я якраз служив у той період, коли прийшов Гриценко, і яка там була битва за повноваження між Міністерством оборони та Генштабом — ви собі навіть не уявляєте. До речі, з чого почався нинішній конфлікт? З того, що Сирський поліз у закупівлі, він почав перевищувати свої повноваження. Знов-таки, радянська школа, коли міністр оборони обов'язково був генералом. Тут фактично спроба узурпації влади та відкриті прояви тоталітаризму, тобто: «я буду керувати, я буду визначати, які снаряди купувати». Хоча робота ж як повинна бути організована? Генштаб подає замовлення, а Міністерство оборони забезпечує їх виконання.
— Ми бачили, як звільняли Залужного — все пройшло відносно тихо. А чому саме щодо Федорова була така реакція? Хоча щодо звільнення Залужного теж було багато гнівних дописів.
— Просто Сирський вже перейшов червоні лінії. У нас фронт уже під загрозою. Завтра Сирський своїми улюбленими штурмовими полками не закриє всі діри на фронті, якщо сьогодні, не дай боже, почнуться перебої з постачанням дронів — і що робити? Ми будемо відходити, втрачати території? І він буде кидати штурмові полки на вирівнювання ситуації? «Це ж не наш метод», як казав один кіногерой.
Вони показали Сирського як головного виконавця Харківської операції, хоча досі військові експерти ставлять питання, навіщо тоді було проводити цю Харківську операцію — треба було йти на Крим і перерізати сухопутний коридор, коли не було оперативного наповнення російськими військами територій Херсонської та Донецької областей.
— Перед тим, як звільнили Залужного, він пропонував змінити стратегію війни. Далі Малюк — після спецоперації “Павутина” звільнили. Федоров довів ефективність дронової війни — звільнили. Чому так відбувається?
— Я думаю, що там кулуарно ведуться переговори. Чому Абрамович приїздив до Києва? А ви знаєте, що на Абрамовича накладені санкції указом президента України, і цим же указом Абрамовичу заборонений в'їзд в Україну? Але він приїздив і зустрічався з тим, хто підписав цей указ, — із президентом Зеленським. Мені здається, що там іде якась закулісна боротьба.
Тим більше, що навіть західні партнери шоковані тими подіями, які відбуваються в Києві. Після приїзду Абрамовича куди терміново запросили нашого президента? У Лондон — пояснювати ситуацію, що коїться. Так що я так розумію, що наразі обирають варіант заморозки конфлікту. Тобто хочуть повторити 2015 рік — по лінії бойового зіткнення.
— Тобто ще один Мінськ?
— Так, третій Мінськ. Але на сьогоднішній день, я так розумію, що Путін не погодиться. Поки він при владі, він не погодиться на лінію бойового зіткнення, йому потрібна перемога. А політична перемога в нього буде тоді, коли він виконає хоча б одне завдання, яке він ставив перед так званим «СВО» в ніч на 24 лютого 2022 року. А найближче завдання для виконання там — це «звільнення» Донецької і Луганської областей, тому він буде воювати, поки цього не доб'ється.
Зазвичай слабка сторона пропонує перемовини — це закон маркетингу, і його ніхто не скасовував. Але як тільки ми йдемо з цією пропозицією — «давайте перемовини, ми готові», — що говорить Росія? Росія каже: «Добре, ми теж готові, але спочатку Донбас, а потім уже всі перемовини». От вона відповідь на запитання.
До речі, просто Залужного тоді не сприйняли так через те, що була Харківська операція, Сирському дали Героя України за неї, і тому голос Залужного стосовно нової концепції просто розчинився, як у пустелі. А сьогодні за великим рахунком те ж саме. Федоров просто вийшов і сказав, що з тією концепцією, яку просуває Сирський, ми ніколи не переможемо. От і все. І тут уже і перевищення повноважень Головкома щодо міністра оборони, і сама ситуація на фронті значно критичніша, ніж тоді — от воно і призвело до такої ситуації, яку ми маємо на сьогоднішній день, на жаль.