Андрій Золотарьов. Токаєв відкрито показав Путіну, що союзники по ОДКБ втомилися від війни

25 липня 2026 року в Омську відбулася зустріч президента Росії Путіна з президентом Казахстану Касим-Жомарт Токаєвим у рамках форуму міжрегіонального співробітництва двох країн. Під час публічної частини переговорів, перед камерами, Токаєв несподівано заявив, що природа конфлікту в Україні «не зовсім зрозуміла для багатьох, у тому числі й для» Казахстану, та запропонував заморозити війну й повернутися до «Стамбульської формули 2.0» під гарантії великих держав. Токаєв також висловив жаль з приводу загиблих з обох сторін і підкреслив шанобливе ставлення Астани до українського народу. У Кремлі відреагували через прес-секретаря Дмитра Пєскова, який заявив, що припинення бойових дій неможливе через позицію Києва, а умови для цього були викладені Путіним ще два роки тому.

Інтернет-видання From-UA.org попросило прокоментувати цю інформацію керівника Українського інформаційно-аналітичного центру «Третій сектор», політолога Андрія Золотарьова та поцікавилося, як президент Казахстану наважився на таку заяву на адресу Путіна, чи не була вона інсценованою та кого мав на увазі президент Казахстану, коли говорив про ворогів Росії та України, яким ця війна тільки на руку?

— Щодо останньої тези про «противників», то тут Токаєв, звісно, підігравав Путіну, маючи на увазі треті сили — «яструбів» у Європі та США, хоча конкретних імен він і не назвав. Треба віддати належне Токаєву: він сформулював усе з дипломатичною витонченістю. З одного боку, він продемонстрував повагу до Путіна, а з іншого — мовою дипломатії відверто його підколов, коли заявив, що причини війни незрозумілі. Це прямий випад на адресу Путіна, зроблений надзвичайно витончено й із демонстрацією поваги.

Але найголовніше — до Токаєва надходять сигнали, з огляду на тимчасове припинення роботи трубопроводу Каспійського трубопровідного консорціуму (КТК). Не забуваймо, хто стоїть за цим консорціумом: американські компанії Exxon і Chevron. А хто є власниками Exxon і Chevron? Відомі BlackRock і британська Vanguard. Це, по суті, одні з господарів світу: коли в розпорядженні людей перебувають активи на 30 трильйонів доларів — а це гігантські, космічні суми за будь-якими мірками, — то вони, природно, мають можливість надсилати сигнали, які не можна ігнорувати.

І за дивним збігом обставин одночасно з цим американці звернулися до Зеленського та настійно попросили його припинити удари по інфраструктурі трубопровідного консорціуму. Там, щоправда, били по танкеру, але це створило проблеми з перекачуванням, оскільки нафтосховище в Тенгізі, де видобувається нафта, і так переповнене. Сигнал «не заважайте бізнесу», судячи з усього, Токаєв почув. Крім того, схожу позицію займають лідери інших держав Центральної Азії, та й позиція Азербайджану досить близька до позиції Токаєва. Це явний сигнал Путіну про те, що навіть його вірні союзники по ОДКБ, якщо й не втомилися, то все-таки прагнуть більш мирної риторики.

Проте, фактично Путін не став у Омську вступати в суперечку з Токаєвим, але відповів пізніше, на Дні ВМФ, у дусі: мовляв, «не ми це почали». Це ухилення від відповіді, оскільки будь-який «яструб» завжди прагне здаватися «голубом». Але цілком очевидно, що не ЗСУ з’явилися під Москвою, а російські війська — під Києвом, тому тут усе зрозуміло. Проте риторика була абсолютно не миролюбною. До того ж заява Пєскова — це чергове перекладання відповідальності на Київ. Традиційний «футбол», коли обидві сторони намагаються показати, що проблема миру лежить не в їхній столиці, а в столиці супротивника.

Це сигнал саме в той момент, коли триває формування переговорних позицій на суші та на морі. Однак мені здається, що очікування того, що Кремль піде на жест доброї волі — на так зване «повітряне перемир’я», — дещо перебільшені. Поки що Кремль робить ставку на ескалацію війни: мовляв, якщо ви не приймете наші умови, ми влаштуємо вам гуманітарну катастрофу в окремій країні. І поки що, на жаль, усе йде за песимістичним сценарієм.

— Як ви вважаєте, це була інсценована розмова з Путіним, чи президент Казахстану справді висловив, як він сам сказав, свою «скромну думку»?

— Все-таки Токаєв — висококласний дипломат старої школи, тому я вважаю, що це був заздалегідь підготовлений експромт, який виглядав цілком природно, але виник не просто так. Токаєв, мабуть, усе ретельно обдумав і зважив, оскільки з боку Кремля неможливо знайти привід для критики чи висунути йому претензії. Він вчинив надзвичайно делікатно, але водночас надзвичайно конкретно: цілі війни незрозумілі, сигнали надходять. Це якось не узгоджується з позицією Кремля і виглядає дуже показово, адже йдеться про одного з ключових союзників Москви в рамках ОДКБ.