Степан Гавриш. Чи загрожує Києву блекаут та знищення енергетики до Дня Незалежності України?
Українська розвідка попереджає, що Росія готує масштабну кампанію ракетно-дронових ударів по енергетичній інфраструктурі Києва, розраховуючи залишити столицю без світла та води до 24 серпня — Дня Незалежності України. За даними Центру стратегічних комунікацій та Інституту вивчення війни (ISW), для цього Москва готова задіяти стратегічний резерв балістичних ракет, зокрема північнокорейські KN-23/24, яких на заході РФ розгорнуто близько 120 одиниць. Президент Володимир Зеленський тим часом заявив, що Путін готується до прихованої мобілізації та можливого закриття кордонів, і що українська розвідка вже фіксує відповідні кроки з боку Кремля. Водночас глава держави повідомляв, що США щомісяця постачатимуть Україні ракети-перехоплювачі для Patriot, хоча кількість цих поставок останнім часом суттєво скоротилася порівняно з початком 2026 року.
Інтернет-видання From-UA.org попросило прокоментувати цю ситуацію українського політика та народного депутата України III й IV скликань Степана Гавриша, запитавши, чи дійсно Росія готується до чергового «бліцкригу» проти Києва з метою знищення енергетики, та чи вистачить Україні ракет-перехоплювачів для захисту столиці:
— Це ключове і, мабуть, найголовніше та найважливіше питання цього циклу війни. Після звільнення міністра оборони, технократа Федорова, реальність виглядає так, що Україна втратила ініціативу і сьогодні не може вплинути на російську воєнну політику. Це сталося з огляду на те, що ми суттєво зменшили кількість ударів по території Росії: її воєнній, логістичній та іншій інфраструктурі, яка забезпечує війну.
Також не виглядає ефективною зміна командування в цілому, оскільки Україна сьогодні не показує нових, несподіваних для Росії способов ведення війни, де ворог змушений був би наздоганяти українські воєнні інновації.
Мені здається, що головною проблемою є те, що свого часу ми зробили ставку саме на оборонний стратегічний вибір, коли російська балістика не мала шансів на серйозні удари по Україні через достатньо велику кількість ракет до систем Patriot PAC-3, а також SAMP/T європейського виробництва. Більше того, сама зміна на більш «воєнного» міністра показала Путіну, що в українському воєнному керівництві є серйозні внутрішні протиріччя щодо способів ведення війни.
У Федорова стратегія полягала в тому, щоб максимально придушувати можливості Росії щодо завдання по Україні балістичних, ракетних та ударів дронами. І йому це вдавалося робити, адже величезна кількість знищених нафтопереробних і портових нафтових об'єктів, воєнних заводів та інфраструктурних об'єктів показала, що Росії було надзвичайно важко переорієнтуватися й перегрупувати свої зусилля для відновлення атак по Україні. Це справляло й додатковий психологічний вплив, оскільки залишалося незрозумілим, наскільки Україна зможе масштабувати майбутні ракетно-дронові удари по території РФ.
Ця стратегія повинна була працювати одночасно зі стратегією захисту неба, але мати перевагу з точки зору розробки, пошуку та орієнтації на наступальну зброю: на ракети класу Storm Shadow, французькі SCALP, також велися діалоги щодо Tomahawk, хоча це й була нездійсненна мрія. Крім цього, існує велика кількість інших способів, наприклад, плануючі бомби AASM та інші системи, які дозволили б при більш широкому і масштабному використанні спільно з безпілотниками примусити Росію як мінімум відступити й почати шукати шляхи для зменшення ескалації, усвідомлюючи можливі втрати.
Після введення російського воєнного ембарго на зерновий коридор з Одеси, знищення української портової інфраструктури в основних портах та заблокування Дунайського маршруту ми опинилися у стані, коли завершення процесу воєнних дій в Ірані вчергове призвело до того, що американці з жахом усвідомили втрату величезної кількості власних перехоплювачів. Стратегічно у них на території Америки залишилася лише така кількість, яка, з точки зору Пентагону, не може бути зменшена на випадок будь-яких форс-мажорів — наприклад, якщо Китай розпочне воєнні дії проти Тайваню, що неминуче втягне Америку у війну.
У зв'язку з цим зрозуміло, що ситуація з роздвоєнням стратегії та відсутність чіткого розуміння цілей війни призвели саме до того, що за останні два тижні ми практично не збили жодної балістичної ракети. Власне, рівень збиття балістики за останній місяць склав усього 15%. Зменшилися також наші можливості щодо збиття як ракет, так і дронів, особливо реактивних «шахедів». Це свідчить про те, що Росія швидко впроваджує технологічні інновації у зброю в той час, коли Україна не знаходить настільки ж швидких відповідей.
Мало того, Росія продовжує стабільно підтримувати рівень виготовлення балістичних ракет на позначці не менше 100–120 одиниць на місяць, включаючи до десятка гіперзвукових «Кинджалів», квазібалістичних ракет «Онікс» та інших. Тому я вважаю, що в цій ситуації вона дійсно може вдатися до завдання найбільш чутливих ударів по столиці. Київ досі фактично мало піддавався російським ракетним ударам і демонстрував високий рівень майстерності, мужності та ефективності української ППО, що надихало й наших союзників, чиї посольства залишалися в Києві.
Чи буде Росія нарощувати ці удари? Скоріш за все, буде, і використає це «вікно паузи», в якому опинилася Україна.
Відбулися переговори між американськими, українськими та казахськими представниками щодо забезпечення транзиту казахської нафти через порт Новоросійська — за умови, що ці танкери везуть виключно казахську нафту, не належать російським фізичним чи юридичним особам і взагалі не мають відношення до російського тіньового флоту. Створено комунікаційну базу для переговорів із судновласниками, щоб Україна могла дати відповідні гарантії. При цьому не виключені провокації з боку Росії з використанням захоплених, відремонтованих чи відновлених українських безпілотників (у тому числі й водних), що вже траплялося неодноразово.
Одночасно Туреччина зараз створює умови для ускладнення руху через Босфор і Дарданелли — в першу чергу російських, але в тому числі й українських кораблів, що прямують до України, де оформлення триватиме настільки довго, що ці кораблі можуть і не пройти через Чорне море до Новоросійська. Я вважаю, що президент Ердоган розпочав ту гру, про яку ми говоримо вже багато років, використовуючи мандат конвенції Монтре для Туреччини, яка під час війни може контролювати ці протоки, виходячи з власних національних інтересів.
Чи дасть це шанс на те, що Україна отримає додаткові системи протиракет, насамперед Patriot, які є найбільш ефективними через низку обставин, і найперше — завдяки супутниковому супроводженню, що дозволяє точніше наводитися на цілі та збивати російську балістику в зоні, коли її швидкість падає при виході на захоплення цілі?
Після переговорів і згоди України на пропуск казахської нафти, яка має принципово важливе значення для стабілізації світового нафтового ринку (вона займає приблизно 2% від усіх світових поставок), зрозуміло, що американці пообіцяли постачати Україні протиракети. Це було умовою України. І не тільки: у Греції є 200 старих ракет PAC-2, щодо яких американці наполягають, аби вона продала їх Україні за європейські гроші, або ж Америка сама їх викупить і передасть через Європу за системою PURL. Ми також працюємо сьогодні з багатьма європейськими країнами, включно з Польщею, яка заявила про готовність передати Україні до десятка протиракет. Але цього недостатньо для того, щоб витримувати одночасні удари у 50–70, а то й більше балістичних і крилатих ракет.
Тому в цій ситуації, напевно, головним чинником буде швидкість передачі Україні протиракет. З іншого боку — максимальне розширення ударів по російській території, щоб вирівняти шанси та змусити Росію зазнавати збитків, які неможливо відновити найближчим часом. Це вимагатиме від сторони агресора як мінімум піти на певну деескалацію та пошук переговорного процесу, який дозволить відкрити Чорне море для торгівлі. Над цим зараз працюють американці, європейці та Туреччина, яка підписала угоду із Саудівською Аравією і Пакистаном, посиливши свої регіональні позиції.
Але це тривалий процес. Тому до 24 серпня у Путіна залишається достатньо відкрите «вікно» для ескалації терористичних ударів, які не мають жодної практичної воєнної цілі, крім залякування українців, і фактично переслідують мету геноциду.
Як раніше повідомляв From-UA, мешканцям Києва офіційно рекомендують сформувати незамінний запас питної та технічної води щонайменше на три доби на тлі зміни тактики російських повітряних атак. Командування окупантів зосередило основні зусилля на знищенні критичної інфраструктури життєзабезпечення.