Максим Бужанський. Мовний омбудсмен намагається хайпувати, публічно принижуючи власних громадян
В Україні розгорілася чергова дискусія щодо застосування мовного законодавства у повсякденному житті громадян. Мовний омбудсмен Олена Івановська заявила про можливість накладення штрафів за використання російської мови у шкільних батьківських чатах. Згідно з оприлюдненою інформацією, за перше порушення передбачено штраф до 5100 гривень, а за повторне протягом року — до 11 900 гривень. За словами омбудсмена, використання батьками російської мови у публічній шкільній комунікації створює емоційне напруження, суперечить законодавству про національну безпеку та захист національної пам’яті, а також провокує конфлікти в освітньому середовищі.
Інтернет-видання From-UA.org попросило прокоментувати цю ініціативу українського політика, публіциста та народного депутата Верховної Ради IX скликання від партії «Слуга народу» Максима Бужанського, а також дізналося його думку щодо того, наскільки виправданий такий контроль над батьками в нинішні непрості часи:
— По-перше, у нас є омбудсмен із захисту української мови. У даному ж випадку жодних подій, які б якимось чином загрожували українській мові, просто не існує. Це по-перше.
По-друге, омбудсменка абсолютно не відповідає посаді, яку обіймає: вона не розуміє ані поставлених перед нею завдань, ані суті та змісту Конституції України, ані європейських норм і вимог, ані того, що відбувається в країні загалом.
По-третє, омбудсмен явно перевищує свої повноваження, вважаючи приватну сферу спілкування, де кожен має право розмовляти будь-якою мовою — навіть ефіопською, — публічною сферою.
У всьому, що стосується офіційного спілкування та документообігу — підкреслюю, саме публічного та офіційного — чинні норми мовного закону діють чітко. Офіційне спілкування — це те, що відбувається там, де люди перебувають на державній службі, де вони офіційно звертаються до державних органів і отримують від них відповіді. Вона ж плутає публічну сферу з приватною і чомусь вирішила, що може грубо втручатися в приватну сферу та диктувати там свої умови.
Будь-який чат — це неофіційний канал зв’язку. Це по-перше. По-друге: будь-який батьківський чат — це насамперед неофіційне спілкування батьків між собою і лише іноді, можливо, з викладачами. Ще раз повторюю: неофіційне. Ніким не верифіковане, ніким не затверджене, і ніде в законі не існує встановлених тлумачень того, що взагалі вважати чатом.
— Скажіть, а якщо у листуванні беруть участь, наприклад, лише троє батьків із тридцяти — чи можна вважати це чатом?
— Звісно. Чат із тридцятьма батьками чи інший чат у будь-якому месенджері — все це свідчить про те, що це й справді неофіційне приватне спілкування. У неофіційному приватному спілкуванні немає жодних обмежень щодо мови, якщо мова не йде про те, що хтось когось ображає або дискримінує за мовною ознакою. Але це тоді підпадає під дію статті 161 Кримінального кодексу.
Тепер рухаємося далі. Попередній мовний омбудсмен Кремень оштрафував харківського міського голову Терехова на 3400 гривень за спілкування на його особистій сторінці російською мовою. Терехов з цим не погодився, звернувся до суду, виграв справу і, крім того, виграв апеляцію — протокол скасовано. Це свідчить про те, що суд погодився з тим, що його особиста сторінка — це його особиста справа. І його обов’язок як офіційної особи, як чиновника, спілкуватися українською мовою стосується офіційних способів спілкування, а не приватних.
Крім того, я бачу тут не просто помилки з боку мовного омбудсмена, яка, можливо, плутається або чогось не розуміє. Я бачу тут систему зловживання владою. Ви написали про шкільні чати, а до цього з’являлася якась пані, яка розповідала про чати ОСББ тощо. Скрізь принцип один і той самий. Якщо є випадки зловживання повноваженнями... А що таке зловживання повноваженнями? Заяви вона може робити будь-які — це свідчить про її інтелектуальний рівень, знання та розуміння законодавства України. Але якщо будуть спроби виписувати штрафи, то, напевно, доведеться порушувати питання про притягнення до відповідальності за зловживання владними повноваженнями. І тоді нехай слідчі органи розбираються, якщо побачать у цьому склад злочину. У який момент приватне листування в чаті стало предметом, що підпадає під сферу діяльності мовного омбудсмена?
— Максиме Аркадійовичу, а яка загалом головна мета діяльності мовного омбудсмена і чим насправді має займатися ця інституція?
— З радістю поясню. Українська мова справді має колосальну проблему. Це дуже важливо, і я хочу, щоб ви про це пам’ятали.
Українська мова потребує сучасного словника української мови. Вона дуже сильно страждає від жаргонізмів, від запозичень: русизмів, полонізмів, англіцизмів. Мова розмивається.
Українська мова страждає від нестачі контенту українською мовою. Мається на увазі саме популярний контент, а не просто будь-який, адже у сучасному світі неможливо змусити людину дивитися те, що є: вона дивиться те, що їй цікаво, те, що вона хоче. Йдеться про книги українською мовою, про фільми українською мовою, про музику українською мовою, про комп’ютерні ігри українською мовою. Це дуже широке культурне поле. Йдеться про театральні прем’єри українською мовою. Усього цього бракує, над цим можна працювати.
Йдеться про рівень підготовки вчителів української мови. Наприклад, на Закарпатті з цим традиційно виникають проблеми, і постійно надходять повідомлення про те, що вчителі, які викладають там українську мову, не завжди володіють нею на достатньому рівні, щоб ефективно викладати.
Йдеться про якість підручників з української мови та про якість підручників з інших предметів українською мовою, адже від того, як викладені фізика, історія, література, математика, технічні науки тощо, залежить те, як учень засвоїть предмет.
Ось це все, безперечно, входить до сфери діяльності та інтересів мовного уповноваженого, якщо вона розуміє, де і навіщо працює. Вона має розуміти, що загроза українській мові полягає в тому, що з десяти українських слів, сказаних нібито українською мовою, чотири запозичені з інших мов, а два — якісь там «краш» і «криндж» — це взагалі саморобні слова. Ось це і є пряма загроза українській мові.
І питання тут не в тому, щоб щось забороняти чи запроваджувати відповідальність за вживання певних слів, ні. Питання в тому, щоб постійно надавати правильні орієнтири. Сучасний словник української мови має дати відповідь на таке запитання, наприклад: «лайк» — це українське слово чи ні? Ось там є слово «вподобайка». «Вподобайка» — це літературне слово чи нелітературне? А «лайк» — це українське слово чи це жаргонізм? Щоб не було різних думок з цього приводу, має бути чіткий орієнтир. А далі вже кожен сам для себе вирішує, чи хоче він говорити красивою, літературною, сучасною, правильною українською мовою, чи хоче, щоб його мова виглядала ось такою мішаниною слів, набраних з усіх боків.
Натомість зараз у всіх заявах мовного омбудсмена та її співробітників ми бачимо не турботу про українську мову, не бажання захистити її, а спробу самоствердитися та нажитися на публічному приниженні інших українців. Наприклад, російськомовних українців, яких у країні половина. Половина в армії, які розмовляють своєю російською мовою, прямо зазначеною в десятій статті Конституції України.
З якоїсь причини мовний омбудсмен або її підлеглі називають їх тими, хто розмовляє «московською мовою». Вона намагається їх принизити, чи вона намагається продемонструвати своє незнання Конституції України, чи ця посадова особа намагається публічно продемонструвати неповагу до Конституції України? Я вважаю, що на ці запитання потрібно отримати відповіді. Людина, яка не поважає українську Конституцію, не може перебувати на службі української держави.