Олег Попенко. Якщо зруйнують Північний міст, Оболонь повністю втратить опалення
В умовах постійних російських атак на критичну інфраструктуру України гостро постало питання захисту стратегічних об'єктів столиці, зокрема мостових переходів через Дніпро. Нещодавно у Києві розпочали застосовувати захисні сітки на мостах для протидії ударним безпілотникам типу «Шахед». Можливе пошкодження або блокування київських мостів загрожує не лише транспортно-логістичним колапсом та роз'єднанням Правого й Лівого берегів, а й порушенням комунальних мереж, зокрема теплопостачання. На тлі цих загроз у суспільстві активно обговорюють ефективність захисних споруд, альтернативне використання понтонних переправ та можливі ризики повторного відтоку населення зі столиці.
Інтернет-видання From-UA.org попросило прокоментувати цю ситуацію експерта з питань ЖКГ та енергетики, голову Спілки споживачів комунальних послуг України Олега Попенка й запитало, чи допоможуть захисні сітки на мостах Києва, чи здатна РФ повністю розділити два береги столиці та чого очікувати мешканцям у разі такого сценарію.
— Давайте почнемо з того, чи здатна Російська Федерація розділити береги. Їм це зробити буде вкрай складно. Хоча ми бачимо, що вони, як навіжені, наприклад, повністю руйнують нашу енергосистему, тому нічого їм не заважає руйнувати й наші мости. Втім, зробити це — якщо ми говоримо тільки про «Шахеди» — буде дуже довго по часу. Те ж саме із балістикою: влучити їм буде набагато складніше, тому що для цього також мають бути створені певні умови.
Але при цьому ми повинні говорить, що в принципі вони можуть дійти до цієї мети, але за певний час.
— А що тоді станеться з Києвом, якщо, не дай Боже, це відбудеться? Тобто якщо якийсь міст буде повністю або частково зруйнований і його перекриють? Ми вже бачили ці колапси й те, що коїться у Києві, коли міст перекривають хоча б на кілька годин.
— Окрім того, що місто практично розділиться на два береги, виникає питання логістики, причому транзитного транспорту. Тому що 80% і більше транзитного транспорту рухається в Києві через Південний міст. Весь транспорт, який іде з Харкова, Полтави, Кременчука, Дніпра, прямує через Південний міст і далі на Західну Україну. Тому ми в цій ситуації повинні це чітко розуміти. І це важливо, на це важливо звернути увагу.
Це по-перше. По-друге, порушується внутрішній зв'язок у Києві. І тут ми маємо говорити про людей, які працюють на різних берегах, про роботу комунальних служб, про аварійні служби «Теплоенерго» та «Водоканалу», які працюють на обох берегах. Це і надання комунальних послуг, адже під тим же Північним мостом розташована теплотраса, яка йде на Оболонь від ТЕЦ-6. Тобто у разі руйнування моста ми фактично повністю втрачаємо можливість подачі теплоносія на Оболонь.
І про це також потрібно думати — встановлювати ті ж самі мобільні мінікотельні або газопоршневі установки на Оболоні для того, щоб забезпечити резервні джерела тепла на випадок руйнування мостів. Про все це ми повинні думати, про все це має думати влада.
Тому руйнування мостів — це не лише те, що люди не зможуть дістатися на роботу. Це тільки одна зі складових проблеми, яка виникає. До речі, бізнес вже зараз вирішує ці питання. Бізнес починає переміщати людей з місця на місце на роботі, щоб не створювати додаткових транспортних проблем. Тих же касирів, які працюють у супермаркетах, перевозять працювати ближче до домівки, щоб вони були поруч із будинком. І це абсолютно правильно.
Я вважаю, що в цій ситуації так само мають робити й комунальні служби. Енергетики та всі інші також повинні зараз переглянути свою роботу на випадок... Ми бачимо сьогоднішні удари Російської Федерації — вони б'ють уже куди завгодно: у багатоквартирні будинки, будь-куди. Тобто їх абсолютно не зупинить проблема мостів: якщо вони захочуть, то просто битимуть по мостах і все.
— Пане Олегу, тобто виходить, що в перспективі йдеться про те, що Правий берег житиме окремо, а Лівий берег — окремо якийсь час, так?
— Так, і тут ми будемо говорити про те, як же добиратися з берега на берег. Існує два маршрути. Один — північно-східний, тобто через Черкаську дамбу, це близько 280 км. Або через Чернігівську область, там, з пам'яті, близько 170 км. Мова йде про те, наскільки ускладнюється й подовжується логістика проїзду з одного берега на інший.
Але це ми говоримо лише про переміщення логістики для Києва. Якщо ж говорити про логістику із Західної України до того ж Харкова, Полтави, Дніпра чи Кременчука, то йдеться про зовсім інший маршрут. Адже прокладати маршрути туди доведеться, наприклад, через Вінницю: Вінниця — Умань — Черкаси й далі виїзд на трасу.
Проте пропускна спроможність автодоріг на Вінницю та на напрямку Умань — Черкаси в рази менша. І час доставки товарів, військових та всього іншого набагато збільшується. Це також впливатиме на всі сфери: і для військових, і буквально для всього. Будь-які товари йтимуть із величезною затримкою.
— Пане Олегу, а що ви скажете про понтони, про які говорить місцева влада? Наскільки вони ефективні? І щодо сіток, з яких ми починали розмову: чому до прийому з обтягуванням мостів сітками вдалися тільки зараз і чому цього не зробили раніше?
— Почнемо з понтонів. Понтони дійсно можуть використовуватися як тимчасова переправа. Але питання з понтонами лежить в іншій площині: а що зупинить росіян, аби вони не вдарили по понтонах? Абсолютно нічого. До того ж, що таке понтон? Я вчора послухав Омеляна, колишнього міністра інфраструктури, який розповідав, що понтони замінять майже половину проїзду всього транспорту через Дніпро. Це все існує лише в його власних фантазіях, тому що він не розуміє, що таке понтони та яка швидкість проїзду автотранспорту через них.
Я з осені 2022-го по осінь 2023 року їздив на роботу в Сумську область із Полтавської та щотижня проїжджав через понтон. Я знаю, що це таке: це швидкість 20 км/год, і їхати потрібно дуже акуратно. Два автомобілі одночасно по ньому не проїдуть. Тому навіть якщо ми поставимо хоч п'ять понтонів, то розуміємо, з якою швидкістю рухатимуться автомобілі. Понтон абсолютно ні від чого не рятує — це лише тимчасова переправа.
Щодо сіток. Про ці сітки я у своїх ефірах та виступах на YouTube-каналах говорив ще 2–3 роки тому. Ми показували приклади, як це працює і чому це потрібно робити. Так, вони не врятують від ракет, але точно можуть допомогти врятувати від «Шахедів».
Дивіться живий приклад: у 2023 році розпочалася робота зі встановлення захисних споруд на наших підстанціях — здебільшого «Укренерго» (це 110-ті, 330-ті, 750-ті підстанції). На них зводилися величезні щити та встановлювалися сітки від «Шахедів». Це був 2023–2024 рік. Чому цього не можна було робити одразу на мостах? Якщо є живий приклад і це працює, то чому б це не зробити?
Це ж стосується й автозаправних станцій. Чому це не робилося на АЗС, на каналізаційно-насосних станціях, на газокомпресорних станціях того ж самого ГТСУ чи на станціях обленерго? Ми повинні були ще три роки тому займатися цим питанням і масово це все встановлювати.