Віталій Бала. «Гарантії безпеки для Росії» означають закріплення за нею захоплених українських земель
У міжнародних медіа з'явилася інформація про ймовірний неофіційний мирний план США щодо врегулювання війни в Україні, деталі якого оприлюднило видання The Economist. За цими даними, проєкт передбачає створення демілітаризованої зони на Донбасі, вступ України до ЄС та інвестиційний пакет в обмін на відмову від членства в НАТО, а також послаблення санкцій проти РФ і відновлення постачання російського газу через «Північний потік». Водночас російська сторона продовжує наполягати на власних вимогах і так званих «гарантіях безпеки», категорично відкидаючи ідею тимчасового припинення бойових дій.
Інтернет-видання From-UA.org попросило прокоментувати цю інформацію політтехнолога, директора Агентства моделювання ситуацій Віталія Балу та запитало його про те, наскільки реалістичним є оприлюднений план і які перспективи мають подібні ініціативи у поточних політичних реаліях.
— Стосовно цього плану треба перш за все розуміти, чи дійсно він є таким, як його публікують журналісти The Economist. Можливо, ми зараз обговорюємо речі, які порушувалися під час певних консультацій або перемовин, і якесь джерело просто повідомило, що подібні питання піднімалися.
Чи сформовано це в конкретну офіційну позицію США — питання насправді цікаве. З моєї точки зору, першочерговим має бути порядок денний, який сформує сама Україна, тобто ті червоні лінії, про які ми неодноразово говорили. Якщо ми говоримо про створення якоїсь демілітаризованої зони на Донбасі, то це в тій чи іншій мірі вже є певною легітимізацією того, що це нібито не українська територія і Україна не має над нею свого суверенітету. Тому така ситуація виглядає, м'яко кажучи, «цікавою» в лапках.
Зрештою, усе залежить від реальності чи нереальності того, чи бажають взагалі цих перемовин росіяни. Вони заявили, ніби прагнуть якихось перемовин у цій ситуації — Путін про це сказав у четвер, — але зазначали, що переговори мають стати вирішенням питання щодо гарантій як для України, так і «гарантій безпеки для Росії». Я вже якось казав: коли чую використання словосполучення «гарантії безпеки Росії» у тих чи інших проявах, то, на мою думку, йдеться саме про спробу легітимізувати, тобто закріпити все, що росіяни захопили, та унеможливити повернення цих територій під контроль і суверенітет України. Тому саме на це треба звертати увагу в першу чергу.
Від кого взагалі можуть бути такі гарантії для Росії? Тільки від України, яка прагне повернути власні захоплені території. А все інше, що довкола цього розповідають... Вкотре хочу наголосити: доти, доки не буде досягнуто домовленостей (чого Росія, до речі, не хоче, знову підкреслюючи, що не може бути й мови про короткочасну перерву в бойових діях, бо Україна нібито використає цей час для переозброєння), нічого не запрацює. Ніде й ніколи нічого не працювало, поки не було припинення бойових дій, після чого сідали за стіл перемовин і про щось домовлялися. Що це взагалі за перемовини, коли тривають активні бойові дії, а Росія завдає ракетних ударів по цивільних містах? Це виглядає, м'яко кажучи, як нонсенс, і насправді є просто дикістю.
У такій ситуації говорити про те, що Росія реально прагне мирних перемовин чи якоїсь угоди, на мою думку, немає жодного сенсу. Це все лише засоби й дії, спрямовані на те, щоб Україна беззастережно прийняла всі вимоги Росії (а вимог там набагато більше, ніж оприлюднено в The Economist), тобто фактично вимагається капітуляція. Наголошу ще раз: тільки наївні люди можуть думати, що агресор прагне чогось іншого, крім капітуляції. Змусити його до миру можна лише силою, а в усіх інших випадках він вимагатиме виключно капітуляції.
— Говорячи про внутрішньополітичний контекст у США, який безпосередньо впливає на ці процеси: наскільки взагалі реалістичною є заява Дональда Трампа про його намір піти на третій президентський термін?
— Гадаю, конкретно про це ми зможемо говорити після 3 листопада. Я не з тих людей, які займаються ворожінням у стилі: «Якби в роті росли гриби, то це був би не рот, а цілий город», розумієте, і не треба було б навіть у ліс ходити. Тому давайте дочекаємося результатів проміжних виборів 3 листопада. Все йде до того, що навіть у Сенаті — враховуючи, що демократи мають 45 сенаторів і 2 незалежних союзників, а з 35 сенаторів, які переобираються, 22 представлені саме в тих штатах, де зараз республіканці, — є шанси отримати ще 4 місця і вибороти більшість. При цьому в Палаті представників більшість для демократів пророкують майже напевно.
У такому разі з'являться всі підстави говорити про можливий запуск механізму імпічменту, і Трамп може навіть не досидіти до кінця свого другого терміну, не кажучи вже про якийсь третій. Те, що він робить подібні заяви, з політтехнологічної точки зору можна пояснити прагненням продемонструвати впевненість у тому, що в нього все добре. Тобто це так чи інакше пов'язано саме з цими проміжними виборами 3 листопада. Проте конкретно щось стверджувати можна буде лише за наявності реальних результатів: чи матимуть демократи більшість і в Палаті представників, і в Сенаті, чи лише в Палаті представників. Вже від цього й залежатиме подальший розвиток внутрішніх подій.